Розвиток організації згідно концепції І. Адізеса.

Фази розвитку підприємства у поєднанні з концепцією “життєвого циклу” дозволили І. Адізесу запропонувати власну криву життєвого циклу (рис. 1.18):

Рис. 1.18. Крива життєвого циклу підприємства за І.Адізесом

Концепція розвитку І. Адізеса концентрує увагу дослідників на двох основних характеристиках підприємств – гнучкості та керованості Згідно запропонованої концепції малі підприємства вважаються гнучкими, але некерованими, а великі компанії – керованими але негнучкими.

В основі методології доктора Адізеса лежить наступний принцип: всі організації , як живі організми, мають життєвий цикл, стадії якого виявляються в міру зростання і старіння в передбачуваних і повторюваних шаблонах поведінки. На кожній стадії організація стикається з унікальним набором завдань. І залежно від того, наскільки успішно керівництво здійснює зміни необхідні для здорового переходу з однієї стадії на іншу, залежить успіх організації.

Сутність концепції можна коротко висловити в таких положеннях:

1. проблеми – явище природне і бажане;

2. вашою роллю, як керівника, не є запобігання проблемам або уповільнення швидкості змін;

3. деякі проблеми з якими ви стикаєтеся – природні, а деякі – неприродні;

4. ви можете рухатися швидше, якщо знаєте, що вас чекає попереду;

5. стадія розквіту є джерелом молодості вашої організації.

Найважливішим елементом концепції доктора Адізеса є набір ролей, які грає менеджмент організації на кожному етапі розвитку:

· (P)rovide needs — задовольняти потреби.

· (A)dministration — систематизація, організація.

· (E)ntrepreneur — підприємливість, не реактивність, а проактивність.

· (I)ntegrate — живість, не механістичність, цілісність, едність.

Також доктор Адізес вводить розмежування таких понять, як ефективність (effectiveness) і продуктивність (efficiency). Система (організація) ефективна (effective) в тому випадку, коли виробляє той продукт, для виготовлення якого і була спроектована. Система (організація) продуктивна (efficiency), якщо вона робить це з найменшими можливими витратами. Домінування однієї з ролей менеджменту ставиться у відповідність ефективності і продуктивності організації в двух часових перспективах:

Таким чином, життєвий цикл організації — це послідовність наступних етапів:

Варто звернути увагу на те, що Адізес не уточнює, що саме як параметр зростання відкладено на його графіці по вертикалі. На його думку, конкретний параметр зростання сильно залежить від галузі (в цьому відношенні він згоден з Грейнером). Крім того, Адізес допускає загибель організації ще до досягнення нею розквіту, якщо вона потрапляє водну з «пасток», показаних на малюнку праворуч від висхідної гілки кривої.

Адізес детально описує кожну стадію своєї моделі, причому в його описах відображаються не тільки управлінські технології, але й елементи корпоративної культури та організаційного клімату.

Іншими словами, модель Адізеса представляється більш загальною, ніж модель Грейнера, однак їх навряд чи слід вважати взаємовиключними. Можна уявити собі, що модель Грейнера вбудовується в модель Адізеса, оскільки структура і стиль управління - це найважливіші характеристики організації. При це початок творчого стадії першого моделі збігається зі стадією «дитинство» друга, а завершальна стадія моделі Грейнера близько підходить до стадії розквіту в термінології Адізеса. Таким чином, об'єднуючи ці моделі, можна отримати інструмент для аналізу трансформації корпоративного управління.

Необхідно коротко пройтись по фазам ЖЦО організації Адізеса щоб мати можливість визначити, що характерно для кожної стадії життєвого циклу організації, а що є відхиленням на даному етапі розвитку [12].

На стадії вирощення нормою організації є цілеспрямованість керівництва та відданість ідеї даного підприємства, хоча дана відданість мусить мати фактичну основу. Засновник повинен бути схильним до помірного ризику та зберігати за собою контроль всіх процесів на підприємстві. Можливими відхиленнями від норми можуть бути занадто ідеалізоване керівництво, безмірний ризик та орієнтація виключно на повернення інвестицій та прибуток.

Для стадії ясел характерно негативний баланс прибутків та збитків, робота працівників ґрунтується на відданості справі, а система менеджменту є нерозвинутою з фактичною відсутністю делегування. Прийняття рішень здійснюється керівником, при активній участі підлеглих, а помилкові дії є звичним явищем. Можливі відхилення на даному етапі можуть бути пов’язані з низькою відданістю справі, хронічним негативним балансом прибутків, передчасним делегуванням, процедурами та рішеннями, а також через зарозумілість керівництва та небажання дослухатися до порад.

На стадії швидкого росту (давай-давай) для організації характерно зростання пріоритетів розвитку бізнесу, орієнтація на збільшення продаж, виключно швидке зростання, проявляються недоліки послідовності та концентрації зусиль, відбувається децентралізація управління, а контроль з боку засновника стає опосередкованим.

На даному етапі до нормальних явищ в організації можна віднести збої в системі матеріального стимулювання, конфлікти між людьми адміністративного та підприємницького складу в керівництві. Делегування повноважень за принципом «Впораєшся!», виробляється політика організації, однак, її не завжди дотримуються, впроваджуються нові системи контролю над персоналом.

Відхиленнями від норми можна вважати повернення до стадії «Давай-давай» і до «пастці засновника», витіснення підприємців адміністраторами або витіснення засновника з організації, не виважена компенсаційна політика, параліч внаслідок переходу влади з одних рук в інші, швидкого падіння взаємної довіри і поваги, а також витіснення з топ менеджменту людей підприємницького складу.

Наступною стадією розвитку є стадія розквіту, на даному етапі відбувається інституціоналізація перспективи і творчий підхід до справи; орієнтація на результати; організація задовольняє потреби клієнтів; організація розробляє плани і дотримується їх; передбачуваність організації виявляється в її діяльності.

Крім того, організація може дозволити собі як збільшення обсягів виробництва, так і підвищення прибутковості, а також відбувається зародження нових компаній.

Для періоду аристократії характерно витрати коштів на системи контролю, додаткові виплати та облаштування. Акцент робиться на імітації діяльності, а не на результаті, відбувається формалізація традицій та атрибутів організації, процвітають конфлікти; з'ясування відносин і внутрішня боротьба; параноя паралізує організацію; низький моральний дух.

На стадії бюрократизації в організації безліч систем, однак вони функціонально не орієнтовані; втрачаються контакти з навколишнім середовищем, організація концентрується на собі самій; втрачається почуття контролю. Щоб ефективно працювати з такою організацією, клієнти змушені виробляти особливі прийоми обходу або прямої атаки перешкод.

На кожному етапі життєвого циклу необхідно враховувати такі характеристики системи, як гнучкість і керованість.

Спочатку молода організація дуже гнучка, але слабо керована, а в стадії старіння може бути добре керована, але не гнучка і, відповідно, не продуктивна. Головним завданням організації стає постійне перебування в стадії розквіту. Знаючи етапи життєвого циклу, відповідні їм ознаки «здоров’я»/ «хвороби» і ролі менеджменту на кожному етапі, можливо найкоротшим шляхом від ідеї бізнесу дійти до стадії його розквіту і перебувати там постійно.

Ключовим фактором успіху на цьому шляху є добір управлінської команди за принципом компліментарності (додатковості). Головним для лідера є здатність зібрати навколо себе свідомих та самостійних людей і створити умови для їх ефективної роботи.