Клітинна терапія з використанням СК та її перспективи.

Важко уявити повний перелік захворювань, коли СК можуть мати лікувальний вплив. Позитивний ефект спостерігається у разі захворювань крові, атеросклерозу судин серця, інсульту, сепсису та багатьох інших хвороб.

Трансплантація та імплантація СК може здійснюватися внутрішньовенно, внутрішньокостно, внутрішньом’язово та у м’язи серця тощо. Найчастіше СК вводять у вену. Використання СК у разі пошкоджень нервової системи є перспективним напрямком сучасної медицини, наприклад, при хворобі Паркінсона, ДЦП та іншій патології (бічному амніотрофічному склерозі, розсіяному склерозі, травматичних пошкодженнях спинного мозку, інсульті). Використовуються різні суспензії СК, які вводяться як методом трансплантації, так і імплантація, в зону пошкодження. Позитивні результати застосування СК в лікуванні інфаркту міокарда.

Цукровий діабет І і ІІ типів – найпоширеніше захворювання (в 2025 р. за підрахункамми експертів буде 300 млн. діабетиків). Ця хвороба призводить до розвитку серцево-судинних ускладнень, сліпоти, гангрени нижніх кінцівок, ускладнення роботи нирок. Через 6-12 місяців після пересадки СК відбуваються позитивні зміни вуглеводного та ліпідного обміну. Побічного ефекту у 29 хворих не спостерігалося.

СК застосовуються і для лікування онкохворих, особливо після хіміо- і радіотерапії. Гепатити і цирози печінки важко виліковуються. Трансплантація печінки проблематична; більше ½ хворих вмирає не дочекавшись операції. Проведена імплантація СК професором Кучером Н.Д. хворим з цирозом печінки. Відмічено позитивні зміни функціональних показників. Покращилась якість і тривалість життя.

В більшості досліди з введенням СК проводяться на лабораторних тваринах, пройдуть роки і десятиліття і ці методи збагатять арсенал сучасної медицини.

Аутотрансплантація (=імплантація) – пацієнту вводять його СК; син генна трансплантація – від ідентичного близнюка; алогенна трансплантація – від родичів.

Трансплантують найчастіше ЕСК та СККМ. СК кісткового мозку легко видобуваються з КМ і є поліпотентними.

СК застосовують для „омолодження” організму. Але це проблемне питання. Проблема: можливість пухлинного росту. СК можуть перетворюватися в онкоклітини!

Трансплантація СК може виявитися поштовхом для неконтрольованого клітинного росту .

СК можуть диференціюватися в 3 основні типи клітин головного мозку – нейрони, олігодендроцити, астроцити, – а також в клітини скелетних м’язів, клітини серцевого м’язу, клітини печінки.

І тому на модельних об’єктах (мишах, собаках, пацюках) їх застосовують для лікування багатьох хвороб, схожих з людськими.

Потенційною перевагою застосування СК з дорослого організму (ДСК) є те, що його власні клітини можуть бути розмножені in vitro, а потім імплантовані назад пацієнту. Використання власних СК означає, що вони не будуть відторгненими. Але відторгнення ЕСК ще не було експериментально доведено на людині.

СК – зручна модель для вивчення диференціації клітини та органогенезу. Суттєвою перевагою на цьому шляху є недостатність інформації про сигнали, які включають та виключають відповідні гени і впливають на диференціацію СК.

Зараз для заміни хворих чи знищених тканин часто застосовують донорські органи і тканини, але потреба в них значно перевищує пропозицію. СК можуть бути джерелом для отримання клітин і тканин, необхідних для лікування багатьох захворювань, включаючи хворобу Паркінсона та Альцгеймера, інсульти, опіки, хвороби серця, артрити тощо.

СККМ при пересадці їх у пошкоджене серце генерують клітини серцевого м’язу та успішно замінюють тканини серця. Великі сподівання покладають на трансплантаційне лікування діабету І.

Для реалізації можливостей клітинної терапії треба зробити ряд важливих кроків:

– домогтися, щоб СК інтенсивно розмножувалися і генерували достатню кількість тканини;

– домогтися, щоб СК диференціювалися в бажаний тип клітин;

– домогтися, щоб СК виживали та інтегрувалися в оточуючі тканини після трансплантації;

– домогтися, щоб введені СК само підтримувалися впродовж життя пацієнта;

– домогтися, щоб жодним чином не зашкодити пацієнту;

– треба вирішити проблеми імунного відторгнення.

Майбутнє застосування СК є багатообіцяючим, але потрібні роки інтенсивних досліджень, щоб вирішити зазначені вище перепони.