Модель економічного зростання Роберта Солоу

Подальшого розвитку виробнича функція Кобба-Дугласа-Тінбергена дістала згодом у працях відомого американського економіста, спеціаліста з економіко-математичних методів аналізу проблем економічного зростання, Лауреата Нобелівської премії з економіки (1987) Роберта Мертона Солоу (нар. 1924).

Сьогодні саме модель Р. Солоу е основною неокласичною моделлю економічного зростання.

Модель зростання Роберта Солоу була розроблена ним у 1956 р. Вона враховує вплив на економічне зростання трьох факторів: праці (L), капіталу (К), та технологічного прогресу (Е).

З урахуванням технологічного прогресу виробнича функція модифікується, набуваючи такого загального вигляду:

,

Модель економічного зростання Р. Солоу має свої переваги і недоліки.

Перевагами неокласичної моделі Солоу є:

1) В ній описується механізм довгострокового рівноважного економічного зростання за повного використання усіх видів ресурсів.

2) До моделі вводиться чинник технологічного прогресу, який забезпечує постійне економічне зростання, що являє собою надійну основу зростання добробуту.

3) Вона дає відповідь щодо критерія оптимальності економічного зростання – максимізацію споживання.

Недоліки моделі:

1) Модель Солоу, будучи моделлю довгострокового економічного зростання, не ставить, а тому і не відповідає на питання короткострокового зростання. А останні вельми важливі для економічної політики та популярності чи непопулярності уряду.

2) Модель передбачає досконалу конкуренцію на ринках ресурсів, а це означає що вона не годиться для умов недосконалої конкуренції.

3) Такі екзогенно (зовнішні величини, що перебувають поза макромоделі) задані параметри, як норма заощадження, норма амортизації, темп приросту населення, темп приросту ефективності (продуктивності) праці, зумовлений технологічним прогресом, – досконаліші моделі прагнуть перетворювати на ендогенні (величини, що знаходяться в середині системи), оскільки вони тісно пов’язані з параметрами системи і можуть суттєво впливати на економічне зростання.

4) Модель не враховує таких обмежень економічного зростання, як екологічні, інституційні, глобалізаційні тощо.