Антропогеновий період

Останній період геологічної історії Землі – четвертинний. Останнім часом частіше вживається назва “антропогеновий період”, що підкреслює появу і розвиток у цьому періоді людини. Тривав період близько мільйона років (за різними авторами 1-2 млн.років) і закінчився початком сучасної історичної епохи.

Рухи тектоносфери в антропогеновий період проявлялись у вигляді коливальних піднять і опускань, що охоплювали великі ділянки земної кори. На початку антропогену піднімалися материки північної півкулі. Між матери­ками існував зв'язок. Це сприяло обміну фауни Північної Америки, Азії та Європи. Значні підняття відбулися в Причорномор'ї. Берег Чорного моря лежав приблизно на 100 м нижче від сучасного. Азовського моря тоді не було. Дон впадав у Чорне море через Керченську протоку. Британські острови становили частину суші. Тривали повільні підняття (із швидкістю 2—3 мм за рік) у гірських країнах, що утворилися в неогені. Особливо значні підняття сталися в Криму. Південні схили гір опустилися вздовж глибинного розлому в бік Чорного моря. Розлом цей проходить у на­прямі розміщення урвища, що з півночі захищає Південний берег Криму. По опущеній частині гір відбуваються велетенські зсуви. Опускання не припиняється й тепер. Про це свідчать землетруси, які час від часу відбу­ваються в Криму. У середині антропогенового періоду розмах тектонічних коливань зменшився, розвиток їх уповільнився, подекуди відбувалися місцеві трансгресії моря.

На Землі відбулось значне похолодання. Неоглядні простори північної півкулі вкрилися кригою. Сліди зледеніння, крім Європи, Азії та Північної Америки, виявлено в горах Атласу та Австралійських Альпах. У Східній Європі край дніпровського льодовика заходив найбільше на південь доли­ною Дніпра і досягав Дніпропетровська. В дніпровій долині виявлено 4 ша­ри морени, що свідчить про чотири фази наступу й відступу краю льодо­вика. Льодовик зминав породи в складки, розривав і переносив їх на значну віддаль. Такі льодовикові дислокації виявлено в Канівських горах, Корсунь-Шевченківському, Білорусі, Прибалтиці та на інших територіях. За краєм зледеніння під час танення снігу влітку низовини заливало во­дою. Своїм виглядом ці низовини нагадували сучасні заплави. Більш під­вищені місця, що їх не затоплювала повінь, мали вигляд степу з розрідже­ною рослинністю, а далі від краю зледеніння — лісистих країн.

Рівень Середземного, Чорного і Каспійського морів кілька разів змінювався. Постійного зв'язку між ними не було. Під кінець льодовикової епохи сталися значні опускання — провали в районі Босфору і Дарданелл, де утворилися протоки, що з'єднали Чорне море із Середземним. Тоді в основному сформувались лимани.

Зледеніння великих просторів материків відіграло головну роль в утворенні осадових порід антропогенового періоду. Серед них переважають льодовикові наноси – морена, поширена на всій площі, яку займало зледеніння. Мо­рена бере участь у будові рельєфу. Моренні форми рельєфу значною мірою визначають характер краєвидів. Зледеніння тривало кілька сот тисяч років. У Скандінавії льодовик існував ще 5-8 тис. років тому. Тепер льодовики в північній півкулі продовжують відступати. Відступ зледеніння пояснюють потеплінням та аридизацією клімату.

Серед відкладів антропогенового віку значне місце займають галечники, піски, глини, рідше – мергель озерного та алювіального походження. В річкових долинах вони пов'язані з фазами зледеніння. Морські відклади поширені мало. Вони беруть участь у будові морських терас і представлені піском, галечником, черепашником та мулистими відкладами.

Серед антропогенових відкладів дуже поширений лес. Він шаром у 15-20 м вкриває рівнинні ділянки суші, прилеглі до льодовикових територій, а також поширений у долинах річок, що живилися і живляться талою льодовиковою водою. Поклади лесу поширені в Європі, в тому числі майже по всій Україні, в Азії, Північній та Південній Аме­риці, із ними пов’зано утворення чорноземних ґрунтів. Матеріал, із якого утворився лес, наносило водою та вітром.

Відклади антропогенової системи багаті на родовища корисних копалин, найголовніші з яких: розсипи алмазів в Африці, Бразилії, золота, срібла та платини в Каліфорнії, Австралії, Бразилії, каситериту в Австралії, озерних залізних руд у Швеції, сірки в США, Японії, басейні Червоного моря.

В Африці близько 7 тис. років тому почали утворюватися пустині. Ще 10-8 тис. років тому в Сахарі були великі озера. Рослинний світ антропогенового періоду подібний до сучасного, але ареали розселення окремих груп різні. На початку антропогену рослинність ще була відносно теплолюбна. В озерно-річкових відкладах того часу можна знайти рештки сосни, ялини, горобини, крушини, самшиту, рододендрона. Релікти останнього і досі збереглися в Ємільчинському районі Житомир­ського Полісся. У другій половині антропогену склад рослинності за межами зледеніння збагатився північними формами – чорницею, журавлиною та ін. У Південній Європі була тайга, подібна, можливо, до сучасної сибірської, із перевагою ялини, сосни, модрини. Сучасні межі рослинних зон виникли після зледеніння..

Наземна фауна ссавців поступово набула сучасного складу. На початку антропогену в межах України жили слони, носороги, великі коні, бізони. Згодом з'явилися: великий слон трогонтерій, верблю­ди, предки сучасних коней, шерстисті носороги. Перед великим зледенінням теплолюбні форми частково вимерли, частково переселилися в південніші широти. Під час зледеніння за межами його поширення існувала фауна з численними представниками полярних країн. Серед них були вівцебик, який тепер живе в Гренландії, песці, полярні птахи. Найважливішим пред­ставником тварин льодовикової епохи був мамонт. Цей сучасник первісної людини був головним об'єктом полювання, бо давав їжу (м'ясо), знаряддя праці (кістки), паливо (жир), матеріал для споруд­ження житла (кістки й шкуру). З інших тварин зустрічався печерний вед­мідь. Існували представники сучасних копитних, хижих тварин, предків домашньої худоби.

Серед тваринного світу виділялися предки людини. Уже на ранньому ступені свого розвитку стародавня людина оволоділа вогнем, створила первісне знаряддя праці, стала на шлях суспільного розвитку. Людиноподібна мавпа австралопітек, рештки якої виявили в Африці, жила в кінці неогенового періоду. А вже на початку антропогену існувала мавполюдина – пітекантроп, рештки якого виявлено на Яві. Наступник його – синантроп жив у Китаї; рештки його виявлено в районі Пекіна. Людство пройшло у своєму розвитку ще декілька стадій: Homo Erectus (людина прямостояча), Homo Habilis (людина “вміла”). Розвиток матеріальної культури людського суспільства починається з появою мавполюдей. Перший етап його має назву палеоліт (із грецьк. - давній кам'я­ний вік). Люди тоді виробляли знаряддя з каміння. Камінь оббивали, насікали на ньому засічки, але не шліфували. Виробляли грубі сокири, наконечники списів, стріл тощо.

Таблиця 3.5.1. Стратиграфічна та геохронологічна шкала

Група (ера)	Система (період)	Індекс періоду	Кількість від-ділів (епох)	Тривалість, млн.років
Фанерозой	Кайнозой KZ	Четвертинна (антропоген)	Q		1-3.5
Неоген	N		Близько 30
Палеоген			35-40
Мезозой MZ	Крейдова	К		60-70
Юрська	J		Близько 60
Тріасова	T		Близько 45
Палеозой PZ	Пермська	P		Близько 45
Кам’яновугільна (карбон)	C		Близько 60
Девонська	D		Близько 60
Силурійська	S		20-30
Ордовицька	O
Кембрійська			Близько 70
Криптозой (докембрій)	Протерозой PR	Венд	V	–	Близько 80
Рифей	R	–	Близько 1000
Верхній	PR2	–
Нижній	PR1	–
Архей AR	Верхній	AR2	–
Нижній	AR1	–	Близько 350

На початку великого зледеніння з'явився неандерталець – остання ланка між мавполюдиною та розумною людиною. Фізично неандертальці нічим істотно не відрізнялись від сучасних людей. Культура неандертальців – неоліт (новий кам 'яний вік) розвивалася в другій половині антропогенового періоду. Початок неоліту відносять за 5-6 тис., а кінець – за 2 тис. років до нашого літочислення. Для неоліту характерна вища порівняно з палеолітом культура обробітку каменю. Знаряддя з каменю неолітичні майстри шліфували, свердлили, нада­вали йому досконаліших форм. Люди первісного неолітичного суспільства навчилися ліпити з глини посуд, займалися землеробством, приручали тварин. Наприкінці кам'яного віку люди навчилися видобувати руду і виплавляти метал.

Тоді з’явились перші сучасні люди – кроманьйонці. Вони вже належали до виду Homo Sapiens (людина розумна). Закінчилася геологічна історія – почалась історія людського суспільства, яка триває й до сьогодні, а перспективою її розвитку, на думку В.І. Вернадського, є – ноосфера.

4. ІНЖЕНЕРНА ГЕОЛОГІЯ.