Теорія ієрархії потреб Маслоу

Ця теорія базується на біхсвіористичній доктрині, тобто на вивченні поведінки людей на відміну від вивчення свідомості, мислення. Теорія розроблена Абрах омом Маслоу включає в себе наступні ідеї:

І. Люди керуються різними потребами, проте їх можна поділити на 5 основних категорій:

1. Фізіологічні потреби які є необхідними для підтримки нормального протікання фізіологічних процесів для того, щоб вижити. Це потреби в їжі, воді, сні, притулку, відпочину тощо.

Люди, які працюють в основному по причині необхідності задоволення потреб цієї групи, майже не зацікавлені змістом роботи, вони концентрують свою увагу на оплаті, а також на умовах праці, зручності робочого місця, можливості уникати втоми тощо.

Для управління такими людьми, необхідно щоб механізм заробітної плати забезпечував виживання і умови праці не обмежуючи існування.

2. Потреби в безпеці на властивості у майбутньому – потреби у захисті від фізичної та психологічної небезпеки з боку навколишнього середовища і впевненість у тому, що фізіологічні потреби будуть задоволені і в майбутньому.

Для людей що знаходяться під впливом цих потреб важливими є гарантії постійної роботи, пенсійного забезпечення, медичного обслуговування. Люди з загостреною потребою в безпеці прагнуть уникати ризику, протистоять змінам і перебудовам, уникають хвилювань, люблять порядок, чіткі правила, зрозумілі структури тощо.

Для управління людьми такого типу необхідно створювати ясно і надійну систему соціального страхування, застосовувати зрозумілі і справедливі правила регулювання їх діяльності, оплачувати працю вище прожиткового рівня, не залучати їх до прийняття ризикованих рішень і здійснення діяльності пов’язаної з змінами, реформуваннями.

3. Соціальні потреби – потреби, що відносяться до цієї групи базуються на почуттях належності до чогось чи комусь, почуттях соціальної взаємодії підтримки і прихильності.

Людина керуючись цими потребами прагне до участі у наполегливій діяльності підтримує дружні стосунки з усіма членами колективу тощо.

По відношенні до таких працівників управління повинно носити форму дружнього партнерства. Для таких людей необхідно створювати умови спілкування на роботі. Хороший результат дає групова форма організації праці. Необхідно нагадувати постійно таким працівникам проте, що їх цінять колеги по роботі.

4. Потреби у визнанні і повазі – ця група потреб виражає прагнення людей бути компетентнішими, сильними виявляти у собі, а також бажання людей щоб оточуючого визнавати їх такими і поважати їх за це. Люди, що керуються даною потребою прагнуть до лідерства, або ж до признаного авторитету при вирішенні завдань. При управлінні такими людьми необхідно використовувати різноманітні форми визначення їх заслуг для цього можна використовувати присвоєння титулів і звань, висвітлення в пресі їх дій, нагадувати при публічних виступах їх здобутків, вручення почесних нагород.

5. Потреба у самовираженні – це потреби у реалізації своїх потенційних можливостей і зростанні як особистості.

Ця група потреб виражається у прагненні людини до найбільш повного використання своїх знань, здібностей, навиків, вмінь. Це потреба носить суто індивідуальний характер. Люди що керуються цією потребою є незалежні, творчі натури.

При управлінні такими людьми необхідно давати оригінальні завдання, які б давали можливість їх втілювати в життя свої здібності надавати їм свободу в виборі способів вирішення завдань, залучати до роботи, яка вимагає винахідливості і творчого пошуку а також при яких такі люди мають можливість поділитися досвідом.

Ця потреба згідно теорії Маслоу не може бути до кінця задоволеною.

ІІ. Згідно теорії всі ці потреби мають ієрархічну структуру.

ІІІ. Потреби, що знаходяться ближче до основи недоліки вимагають першочергового задоволення.

IV. Поведінку людини визначає сама нижча незадоволена потреба. Після того як почуття задоволене її мотивуюча дія припиняється.

V. Фізіологічні почуття і потреба у захисті належать до первинних потреб, решту потреб відносять до вторинних.

VІ. Потреби вторинні можуть бути задоволені більшою кількістю елементів, а ніж первинні.

Концепція Маслоу здійснює величезний вплив на розвиток теорії і практики сучасного управління. Однак вона має ряд недоліків.

По-перше, потреби по різному проявляються в залежності від різних ситуаційних факторів (зміст роботи, положення в організації, вік, стать тощо).

По-друге, немає чіткого розмежування при переході від однієї домінуючої групи потреб до іншої при практичному використанні теорії.

По-третє, керівництву важко визначити той домінуючий набір потреб яким керується людина на даний час оскільки він може змінюватись. А при великій нормі управляємості враховувати цей набір у динаміці для всіх членів колективу є дещо складною задачею.

Приведені зауваження звичайно не уникають значимості даної теорії для розвитку теорії мотивації.

Наступною широко застосованою теорією мотивації є теорія Мак-Клелланда. Мак-Клелланд вважав, що люди у своїй діяльності керуються постійними потребами вищого рівня (вторинними). Він виділяє такі три значущі групи потреб:

1. Потреби у владі – ця потреба є набутою, характерною особливістю прояву цієї потреби є прагнення людини контролювати дії інших людей, здійснювати вплив на їх поведінку, брати на себе відповідальність за дії і поведінку інших людей.

Особи з високою мотивацією влади бувають двох видів.

До першої групи можна віднести осіб, які прагнуть до влади за ради володарства. В першу чергу їх притягує сама можливість командувати іншими. Інтереси організації для таких людей часто підходять на другорядну позицію і навіть інколи зовсім втрачають зміст, так як вони конкретизують свою увагу на своїй керуючій позиції організації, на своїх можливостях керувати на своїй лідируючій позиції в організації.

До другої групи належать особи які прагнуть одержати владу задля того, щоб добиватись вирішення групових задач. Такі люди задовольняють свою потребу у владі тими, що визначають цілі, ставлять завдання перед колективом і беруть участь у досягненні цих цілей. При цьому важливо відмітити, що ці люди шукають можливість мотивації інших людей (колективу) на досягнення цих цілей і активно працюють разом з колективом над визначеннями цілей і їх досягненням. Тобто потреба влади цих людей полягає не у прагненні до владного самоствердження заради задоволення свого гонору, а прагнення до отримання відповідальної керівної роботи пов’язаної з досягненням спільних організаційних завдань, що в деякій мірі є прагнення до власного самоствердження.

Необхідно залучати таких людей до організаційної роботи, що дасть можливість реалізувати їх енергію у ефективному досягненні цілей організації.