Економічна теорія Альфреда Маршала.

Доказано, що Маршал (1842-1924) прийшов до ідеї граничного аналізу самостійно і одночасно з Джевонсом, розробляючи праці Курно, Тюнена. До 1870 року він вже сформулював головні принципи своєї теорії. Але він не поспішав надрукувати свої погляди. Він бажав відбудувати цілісну систему економічної теорії, у якій нові підходи і поняття органічно поєднувалися б з тим цінним, що дала науці класична теорія. Тому книга Маршалла “Принцип економіки” вийшла в світ тільки у 1890р. Вона замінила книгу Дж. Ст. Міля у якості повного і систематичного курсу політичної економії.

Попит на продукцію визначає винагороду факторів виробництва – ренту, зарплату, прибуток. Але ці ціни факторів самі визначають споживчий попит, тому що вони формують доходи населення.

Ось як вирішив цю проблему Маршалл. Рента, зарплата, прибуток – це дійсно доходи різних груп населення. Але ж це складові частини витрат виробництва (як казав А. Сміт: всякий елемент витрат зводиться або до заробітної плати, або до ренти, або до прибутку, або до якоїсь комбінації цих елементів). Що ж тоді виходить, значить витрати хоч і дуже опосередковано, впливають на попит? Але ж вони на пряму впливають на ринкову пропозицію. Це очевидно: чим вище витрати, тим менше виробляється продукту при тій же ціні. Якщо ж витрати впливають і на попит, і на пропозицію, значить, вони все ж таки лежать в основі ціноутворення. Ось чому Маршалл не поспішав заперечувати доктрину Рікардо. Таким чином корисність (потреба) формує попит, витрати формують пропозицію. Щоб отримати результат треба поєднати ці величини (рис.).

Крива DD – ринкова крива попиту. Крива SS – ринкова крива пропозиції. Точка перехрестя обох кривих означає ту ціну р, при якій буде продана кількість q. Це ціна, при якій готовність виробників виготовити визначену кількість товару співпадає з готовністю споживачів купити ту ж кількість.

Це точка ринкової рівноваги – рівноваги пропозиції і попиту.

Крива DD виражає закон убивання граничної корисності даного товару для споживача.

Крива SS – точно так виражає закон зростання граничних витрат для виробників.

Обидві величини взаємно регулюють одна іншу.

Значення теоретичного здобутку англійського економіста А. Маршалла виходить далеко за просторові та часові рамки його життя та діяльності. Загально визнано, що запропоновані ним ідеї лягли в основу одного з найважливіших розділів сучасної економічної теорії – мікроекономіки, визначили її структуру, постулати та категорійний апарат. Маршалл спрямував економічний аналіз на розробку розгорнутої теорії ціни, дослідження факторів, що формують попит та пропозицію, забезпечують їх рівновагу.

Вирішуючи ці проблеми він вводить в економічну теорію поняття еластичності попиту на споживчі товари та вторинного попиту на фактори виробництва, надлишку споживання (у Дюпюі), квазіренти і т. д.

Квазірента: у довготривалому періоді чистий дохід на капітал дійсно прагне досягти величини ставки відсотка. Але в короткочасному періоді можливе отримання капіталістом ще деякої надбавки до вказаної величини відсотка. Цю надбавку назвемо "прибутком". Наприклад капіталіст застосовує новий винахід, що знижує одну з статей витрат виробництва. Поки він один такий розумний, він буде отримувати цей самий "прибуток". Але поступово (і достатньо швидко) його конкуренти теж почнуть застосовувати цей винахід. Ринкова ціна дещо знижується, а чистий дохід на капітал повертається до величини, що визначається відсотком. Такого характеру "прибуток" (отриманий) за рахунок використання якогось особистого або навіть унікального штучного, а не природного явища) Маршалл запропонував називати квазірентою. (Приставка "квазі" означає як буд-то, якби – що вказує на штучний, а не природній характер категорії).

Плідність підходу Маршала полягає в тому, що він створив засади розвитку мікроекономічного розділу сучасної економічної теорії, що займається передусім вивченням проблем ціноутворення стосовно окремих товарів, підприємств і ринків.

Вирішальне значення для формування методології неокласичної теорії мало введення Маршалом фактору часу в економічні дослідження, а також широке застосування ним частково - рівноважного підходу та функціонального аналізу, який оперує не "абсолютними", а відносними (величинами) категоріями. Тобто він аналізував економічні явища не за принципом руху від "фундаментальних причин" до "поверхових явищ", а за принципом взаємозалежності, взаємного визначення та взаємного впливу.

Маршалл підійшов до створення власної теорії ціни як результату зіткнення на ринку ціни пропозиції з боку продавців (з їхньою орієнтацією на витрати виробництва) та ціни попиту з боку споживачів (з їх орієнтацією на граничну корисність). Звідси ринкова ціна визначається як рівноважна функціональних залежностей попиту та пропозиції.