Складчасті форми, їх типи і будова в різних геологічних умовах

Зі складчастими структурами пов’язані численні родовища золота, міді, свинцю та цинку, сурми, ртуті та інших металів. Рудні тіла розташовуються як у шарнірах, так і крилах складок. У низці випадків складчаста структура слугує лише загальним фоном, а структурні елементи, що контролюють залягання рудних тіл, є більш пізніми, накладеними (поліметалічні родовища). Для іншої групи родовищ характерним є те що їх структура безпосередньо пов’язана з тими тектонічними елементами, які виникли під час складкоутворення (деякі сурм’яно-ртутні родовища). Головним для розвідки та дослідження таких родовищ є детальний аналіз складчастих споруд.

Необхідно відмітити, що в рудних полях ендогенних родовищ морфологія та генетичні типи складок у черствуватих товщах знаходяться у суворій відповідності з історією геологічного розвитку рудоносних площ. У протерозойських та архейських утвореннях зазвичай розвинуті перетиснені лінійні, що мають круте, практично вертикальне положення осьових поверхонь та крил. Численні складки виявляються перекинутими та у більшості деформованих верств чітко проявлена сланцюватість осьової поверхні. Нерідко виникають складки течії. Під час формування таких складок часто відбувається разлінзування (будинаж) відносно міцних верств, що знаходяться між верствами порід яким більш властива пластична деформація.

Верствуваті товщі палеозойського та мезозойського часу, як правило, зім’яті у лінійні або ізоклінальні складки з крутим падінням крил. Сланцюватість осьової поверхні зазвичай перетинає не всі верстви, а проявлена тільки в окремих з них, що більш здатні до пластичних деформацій. Верствуваті товщі, що складають верхні горизонти геосинклінальних споруд, або ті що відносяться до платформних утворень, зазвичай зім’яті у куполоподібні складки, які характеризуються положистим заляганням крил. В цих умовах часто проявлені також сундучні складки та різні флексури.

Щоб вдало вирішити задачу виявлення закономірностей локалізації зруденіння, необхідно мати чітке уявлення про умови формування вивчаємих складчастих форм, тобто про механізм їх утверення. Найбільш часто проявляються складки повздовжнього вигину з проковзуванням верств за площинами нашарування. Рідше зустрічаються складки поперечного вигину, блоковані та діапірові складки.