ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ВЧЕННЯ ПРО СТРУКТУРИ РУДНИХ ПОЛІВ ТА РОДОВИЩ

ВСТУП

В якості самостійного предмету курс «Структури рудних полів та родовищ» почав викладатися А.В.Корольовим[1] на геологорозвідувальному факультеті Ташкентського політехнічного інституту на початку 30-х років ХХ ст. Наприкінці 30-х років частина цього курсу викладалася А.В.Пеком[2] на курсах підвищення кваліфікації геологів. У Московському геологорозвідувальному інституту частини курсу «Структури рудних полів та родовищ» викладалися Є.Є.Захаровим[3] в курсі «Корисні копалини» та В.М.Крейтером[4] в курсі «Методи пошуків та розвідки родовищ корисних копалин.

З кінця 40-х років ХХ ст. курс «Структури рудних полів та родовищ» почав викладатися в якості самостійної дисципліни.

Не дивлячись на те, що курс відносно молодий дослідження структури рудних полів та родовищ проводяться вже досить давно. Вперше питанням структур рудних родовищ приділив увагу М.В.Ломоносов[5] у XVIII ст. Пізніше у ХІХ ст. вони знайшли висвітлення у працях Д.І.Соколова[6] та Н.К.Висоцького[7]. З початку ХХ ст. окремі питання, що стосуються структур рудних полів, висвітлені у працях Є.С.Федорова[8], Л.К.Конюшевського[9], В.А.Обручева[10], В.К.Котульського[11] та інших геологів.

Поглиблене вивчення форми та структури рудних тіл та родовищ, а також умов розташування зруденінь почалося у 20-х роках ХХ ст. Необхідність таких досліджень була доведена В.А.Обручевим, А.Е.Ферсманом[12] та С.С.Смірновим[13].

В.А.Обручев велику увагу приділяв з’ясуванню умов розташування збагачених ділянок у гідротермальних родовищах. Він також підкреслював, що успіх при пошуках та розвідці рудних родовищ в значному ступені залежить від того, наскільки детально вивчена тектоніка досліджуємого району.

А.Е.Ферсман відмічав, що вивчення геохімічних процесів можливе лише в комплексі з тектонічним дослідженнями. З цього приводу він писав (1939), що тектонічні лінії різного роду і масштабу та пов’язані з ними диз’юнктивні дислокації визначають тип і масштаб геохімічних процесів міграції. Тому велике значення при пошуках корисних копалин належить перш за все вивченню тектонічних рис району дослідження.

За С.С.Смірновим прикладна геологія є перш за все структурною геологією. Сам С.С.Смірнов використовував данні структурної геології для виявлення металогенічних поясів у східних районах Росії.

А.Н.Заварицький[14], що проводив масштабні геологічні та петрографічні дослідження низки рудоносних інтрузивних масивів та інтрузивних полів, велику увагу приділяв вивченню структур рудних родовищ.

Перше теоретичне узагальнення по структурам рудних полів та родовищ було зроблено А.В.Корольовим. Він запропонував докладну класифікацію структур ендогенних родовищ та вперше показав важливу роль крупних розривних порушень під час розвитку регіональної зональності в рудоносних провінціях.

Детальному дослідженню структур рудних родовищ сприяли роботи А.В.Пека з тріщиної тектоніки та структурного аналізу (1939).

А.В.Бетехтін[15] проаналізував поняття «рудне поле» та «рудоносна ділянка». Рудні поля, за його уявленнями, є складовими частинами металогенічної провінції. Для ендогенних родовищ під рудним полем він припускав всю сукупність родовищ, що генетично пов’язані з якимсь масивом вивержених порід, який відритий на поверхні, або залягає поблизу неї.

Перша спроба складання генетичної класифікації структур рудних родовищ була зроблена В.М.Крейтером (1940). Серед магматогенних родовищ він виділив шість груп, які поєднують 19 структурних типів: 1) складчасті структури; 2) розривні структури переміщенні; 3) тріщині структури; 4) комбіновані структури; 5) структури магматичної стадії диференціації інтрузивів; 6) пізньомагматичні структури інтрузивів. В.М.Крейтер також розглянув питання з дослідженням структур рудних полів. До елементів рудного поля він відніс різні порушення, що виникли в породах внаслідок тектонічних деформацій в межах даної ділянки (поля) земної кори та обумовили розташування зближених та генетично споріднених ендогенних родовищ.

В подальшому класифікація структур ендогенних родовищ різних генетичних типів була запропонована Ф.І.Вольфсоном[16] (1955). Серед гідротермальних родовищ були виділені дві групи родовищ, що відносяться до складчастих та тріщинних структур. В кожній з цих груп охарактеризовані структурні типи родовищ та рудних тіл в залежності від будови складчастих споруд в яких вони розвинуті, або від будови рудоносних розривів на напрямків руху вздовж них блоків порід, що до них прилягають.

В.І.Смірнов[17] (1954) запропонував класифікацію структур ендогенних родовищ, що містила шість груп та 20 типів. Він охарактеризував дорудні, внутрішньорудні та післярудні структури, розділив перші з них за рухами рудоносних розчинів, а також виділив п’ять типів рудних стовпів.

Раніше запропонована класифікація ендогенних родовищ А.В.Корольова у подальшому була вдосконалена А.В.Корольовим та П.А.Шехтманом[18] (1965). Автори показали важливе значення у структурних умовах локалізації зруденінь не тільки складок та розривних порушень, а і вміщуючих порід і перед усим черствуватих товщ.

Вивченню структур магматичних мідно-нікелевих родовищ багато уваги приділив В.К.Котульський (1965). Він довів, що генезис цих родовищ може бути з’ясований лише за умовами детального дослідження тріщинної тектоніки рудовмісних масивів. Структури мідно-нікелевих родовищ, що пов’язані зі стратиформними масивами, детально досліджувалися Н.А.Єлісєєвим[19] (1960), а потім І.Г.Горбуновим[20] (1968).

Починаючи з середини ХХ ст. багато уваги було приділено вивченню структур пегматитових та пневматолітових родовищ.

В структурно-геологічних дослідженнях все більше уваги приділяється виявленню закономірностей розташування рудних полів в різних геотектонічних обставинах. Зібрані дані уточнили відношення рудних полів ендогенних родовищ різних генетичних типів до різного роду тектонічних елементів. Останнім часом важливе значення набули роботи, що направлені на з’ясування особливостей структурних умов локалізації зруденіння в рудних полях і родовищах, що залягають в різних структурних поверхах та ярусах. Особливо великий об’єм робіт був проведений при детальному геологічному картуванню рудних полів та родовищ, вивченню тектонічних елементів та історії формування структур, з’ясуванню структурних умов локалізації зруденіння. При цьому були принципово нові типи структур рудних полів гідротермальних родовищ, що пов’язані з трубками вибуху, вулканічними спорудами різного типу, вулкано-плутонами тощо.