Придатність порід до біологічної рекультивації
| Група придатності | Ґрунти та гірські породи | Сухий залишок, % | рН водний | Фракція <0,01мм, % | Гумус, % |
| І. Придатні: | |||||
| — родючі — потенціально родючі | гумусовий склад ґрунту | <0,2 | 5,5-8,0 | <20 | >2 |
| ґрунтотворні та інші породи сприятливого механічного і мінералогічного складу | <0,2 | 5,5-8,0 | 10-75 | <2 | |
| II. Малопридатні | |||||
| — за фізичними властивостями — за хімічними властивостями | піщані та глинисті породи | <0,2 | 5,5-8,0 | 0-10 >75 | відсутній |
| кислі, середньо засолені і солонцюваті ґрунти і породи | 0,2-0,8 | 3,5-5,5 8,0-9,0 | 10-75 | <2 | |
| III. Непридатні | |||||
| — за фізичними властивостями — за хімічними властивостями | скельні породи і конгломерати | — | — | — | відсутній |
| фітотоксичні та сильно засолені породи, солонці | >0,8 | <3,5 >9,0 | різного мех. складу | відсутній |
До категорії придатних потенційно родючих порід віднесені четвертинні відклади, що мають, як правило, сприятливі або задовільні агрофізичні і агрохімічні властивості. На відміну від попередньої категорії, потенційно родючі породи характеризуються малим вмістом гумусу, реакцією ґрунтового середовища близькою до нейтральної, а їх водно-фізичні властивості сприятливі або задовільні. Потенційно родючі породи є порівняно непоганим середовищем для вирощування сільськогосподарської продукції, деревно-чагарникової рослинності та можуть використовуватись для покриття відвалів, що складаються із непридатних і токсичних порід.
До малопридатних для рослинності порід в основному відносяться піщані і глинисті породи із кислою або основною реакцією, низьким вмістом гумусу і поживних речовин, а відповідно, недостатньо сприятливими агрофізичними і агрохімічними властивостями. Без додаткових заходів із поліпшення їх властивостей дані породи можуть бути лиш частково придатні для лісогосподарської та рекреаційної рекультивації.
До категорії непридатних для життя рослинності порід відносяться скельні породи, а також фітотоксичні та сильно засолені породи і солонці. Хаотичне розміщення скельних порід у відвалах є основною перешкодою для проведення гірничотехнічного і біологічного етапів рекультиваційних робіт.
Дана класифікація придатності порід до біологічної рекультивації використовується при складанні проектів відновлення порушених територій в Україні, Роси та інших країнах СНД.
В Європі також використовується розроблена професором Кнабе п'яти бальна система оцінки ґрунтових відвалів щодо придатності до біологічної рекультивації (табл. 2).
Таблиця 2
Класифікація ґрунтів та порід щодо придатності до біологічної рекультивації (Кнабе, 1959)
| Класи ґрунту та порід | Ґрунти та породи | Придатність |
| І.Дуже добрі | родючий шар ґрунту | придатні для сільськогосподарського використання |
| II. Добрі | родючий шар ґрунту та ґрунтотворні породи | придатні для сільськогосподарського використання |
| III. Задовільні | нетоксичні піски, суглинки, глиноземи | придатні для лісогосподарського та рекреаційного використання |
| IV. Погані | нетоксичні піски, кварцовий гравій | придатні для рекреаційного використання |
| V. Дуже погані | токсичні та скельні породи | непридатні для росту рослинності |
У всіх класифікаціях придатності розкривних порід до біологічної рекультивації особливо виділяють групу фітотоксичних порід, які складають небезпеку забрудненню навколишнього середовища. Рекультивація таких територій є найбільш коштовною, оскільки, крім нанесення родючих ґрунтів, передбачає і нанесення екрануючого шару, який запобігає доступу кислот, солей та токсичних концентрацій сполук алюмінію і заліза до кореневої системи рослин.
Визначаючи придатність розкривних порід і ґрунтів для їх подальшого використання у біологічній рекультивації, необхідно пам'ятати, що вони все одно не зможуть перевищити продуктивність родючого шару орних земель.
Дата добавления: 2015-08-11; просмотров: 1026;