Напрями рекультивації земель

Напрямки рекультивації визначають кінцеве використання порушених земель після проведення відповідних гірничотехнічних, інженерно-будівельних, гідротехнічних та інших заходів. Їх вибира­ють на основі комплексного обліку таких чинників:

- природні умови району розробки родовища (клімат, типи ґрунтів, геологічна будова, рослинність, тваринний світ та ін.);

- стан порушених земель до моменту рекультивації (характер техногенного рельєфу, ступінь природного заростання та ін.);

-мінералогічний склад, водно-фізичні та фізико-хімічні власти­вості гірських порід;

- агрохімічні властивості (вміст поживних речовин, кислот­ність, наявність токсичних речовин та ін.) порід і їх класи­фікація за придатністю для біологічної рекультивації;

- інженерно-геологічні та гідрологічні умови;

- господарські, соціально-економічні, екологічні та санітарно-гігієнічні умови;

- термін служби рекультиваційних земель (можливість повтор­них порушень і їх періодичність);

-технологія і механізація гірничих і будівельно-монтажних робіт.

У процесі вибору напрямку рекультивації земель необхідно мати на увазі, що рекультивовані землі і території, що їх оточують – після закінчення робіт, являють собою оптимально сформовану та екологічно збалансовану ландшафтну ділянку.

Вибору напряму рекультивації передує всебічне вивчення техногенних змін, які проходять в результаті порушень та технічна і економічна оцінка напряму землекористування. Дані дослідження та розрахунки повинні визначити економічну необхідність та доцільність відновлення земель, або ж економічну неефективність рекультивації.

При доцільності рекультиваційних робіт вибирається напрям подальшого цільового використання земель, а при економічній неефективності визначається негативна дія порушених територій на навколишнє середовище та розробляється комплекс заходів із оздоровлення довкілля.

Найчастіше поширені такі напрями рекультивації порушених земель:

• сільськогосподарський;

• лісогосподарський;

• водогосподарський;

• рекреаційний;

• санітарно-гігієнічний

• будівельний;

комбінований.

Сільськогосподарський напрям рекультивації має перевагу поширення у сільськогосподарських районах із сприятливими грунтово-кліматичними умовами в густо населених районах з низькою часткою ріллі на душу населення і з наявністю родючих ґрунтів або потенційно родючих розкривних порід. Передусім для цієї мети використовують невисокі відвали розкривних порід, на яких без значних витрат можна провести гірничотехнічну рекульти­вацію, котра передбачала б нанесення на поверхню відвалів шару родючого ґрунту або потенційно родючих розкривних порід.

Лісогосподарський напрям рекультивації має перевагу по­ширення в лісовій зоні з метою збільшення лісового фонду або в умовах складного технологічного рельєфу, де неможлива сільсько­господарська рекультивація.

Водогосподарський напрям рекультивації передбачає ви­користання кар'єрних виїмок та інших техногенних знижень для різноманітних водоймищ, у тому числі рибницьких, а також для плавальних басейнів та ін.

Рекреаційний напрямрекультивації доцільний поблизу великих

населених пунктів у поєднанні з водогосподарською рекульти­вацією. Для цієї мети можуть бути використані внутрішні та зовнішні відвали розкривних порід, які малопридатні для сільсько­господарської рекультивації.

Санітарно-гігієнічний напрямрекультивації можливий в усіх зонах поблизу населених пунктів і промислових підприємств у випадку необхідності біологічної або технічної консервації порушених земель, які негативно впливають на навколишнє природне середовище або рекультивація яких з подальшим викорис­танням рекультивованих земель у народному господарстві неефективна.

Будівельний напрямрекультивації передбачає приведення порушених земель до стану, придатного для промислового і цивіль­ного будівництва. Його можна використати поблизу населених пунктів будь-якої зони на породах, які за своїми фізико-механічними властивостями відповідають будівельним нормам і правилам (БНП).

Вибір виду й напряму рекультивації визначається природно-економічними умовами і в більшості випадків диктується тим, які землі були порушені в процесі розробки корисних копалин та як вони раніше використовувалися.

Комбінований – поєднання двох чи більше напрямів (наприклад, лісо- й водогосподарського з рекреаційною рекультивацією).