ВІДОКРЕМЛЕННЯ УЗГОДЖЕНИХ ОЗНАЧЕНЬ
Якщо означення стоїть безпосередньо перед означуваним іменником (або перед сполученням прикметника з іменником) і не має обставинного відтінку, то воно не відокремлюється: Омиті росами квітки розтулюють повіки (В. Сосюра). Розтоптана танками мертва земля безмовно лежала навкруги (Л. Первомайський).
Не відокремлюється одиничне непоширене означення, яке стоїть безпосередньо після означуваного іменника, якщо воно не має обставинного відтінку: На київських вулицях шумнихкаштани давно одцвіли (М. Рильський).
В інших випадках узгоджене означення звичайно відокремлюється, зокрема якщо воно:
а) стосується особового займенника я, ти, він, вона, воно, ми, ви, вони або зворотного себе: Гордий і волелюбний,він нагадував сокола (А. Шиян); іноді займенник може бути пропущений: Малий, сиджу біля вікна і всього боюсь (Є. Гуцало);
б) поширене й стоїть після означуваного слова: Лиш народи, явленіу Слові,достойно жити можуть на землі (Л. Костенко); таким відокремленим поширеним означенням може бути й вказівне слово з підрядним означальним реченням: і дівчина несамохіть материні слова згадувала, ті, що вона ще малою чула(Б. Грінченко);
в) від означуваного слова відділене іншими членами речення: Налита сонцем і вітрами, хлюпоче веслами весна (М. Стельмах);
г) має обставинний відтінок (до нього, крім питання який?, можна поставити ще питання чому? за якої умови? незважаючи на що?, і стоїть воно переважно на початку речення): Стривожені світлом, звірятка заворушилися, збилися в одну купку (О. Донченко). У червонім намисті, зав'язана великою хусткою,Марти була б дуже гарною молодицею (І. Нечуй-Левицький).
Два або більше непоширених означень після означуваного слова обов'язково відокремлюються лише тоді, коли перед означуваним словом уже є узгоджене означення: Досвітні огні, переможні, урочі,прорізали темряву ночі (Леся Українка).
Якщо такого означення перед означуваним словом немає, то таке відокремлення необов'язкове: 3 новим роком побажаю я нам долі тихої, погожої та роботящої(М.Коцюбинський). Але відповідно до змісту за бажанням автора означення може й відокремлюватися: Небо, ясне й бірюзове,рідко бачили мандрівники (О. Донченко). У реченні Вночі повалив сніг, тихий, густий(Григорій Тютюнник) такі відокремлені означення за своєю синтаксичною роллю наближаються до значення складних присудків: Сніг повалив тихий, густий.
Проте не відокремлюються означення, якщо вони за змістом невіддільні від слів, яких стосуються: Думка невідступна, пекуча, ятрівназаволоділа всім її єством (А. Шиян). Без цих означень висловлювання втратило б свій основний зміст.
Від означення треба відрізняти виражений дієприкметником або прикметником присудок, який ніколи не відокремлюється: А навкруги вся ніч переповненарозміреним шумом хлібів (О. Гончар). Славко ступав за нею широкими кроками. Вона всміхнена, а він сумний, нахмурений(Л. Мартович).
На письмі відокремлені означення звичайно виділяються з обох боків комами (див. наведені вище приклади). Але якщо автор хоче надати їм особливого значення, то вони виділяються тире: Мій стан був подібний до сну — тяжкого, болючого,тим більш болючого, що без мрій (І. Франко). У неї в хаті завелось багато всяких вузликів — великих і малих— і раз у раз щось сушилося на вікнах (М. Коцюбинський). Згори мені було видно все село — велике, незґрабно розкидане між яругами та спадистими косогорами(Григорій Тютюнник).
Дата добавления: 2015-07-10; просмотров: 797;