Загальні принципи обігу облігацій в Україні

Облігація - це цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів, що визначає відношення займу між власником облігації та емітентом, що підтверджує зобов’язання емітенту повернути власнику облігації його номінальну вартість в зазначений у ньому строк із виплатою фіксованого процента, якщо інше не передбачене умовами випуску.

Облігації можуть бути розміщені як в документарній, так і бездокументарній формі, можуть бути іменними або на пред’явника.

Облігації як борговий цінний папір має наступні особливості:

утримувач облігації є кредитором, а не співвласником, як в випадку з акціями;

власник облігації отримує визначений і фіксований відсоток, що сплачується йому до сплати будь-яких інших платежів (старший цінний папір);

облігація приносить доход тільки в межах обумовленого строку;

власник облігації не має права голосу, тобто не бере участі в управлінні емітентом таких цінних паперів. Утримувач облігації не бере участь в статутному капіталі (фонді) емітента, на відміну від акціонера. Він не користується правами акціонера (не має права голосу на зборах акціонерів, не бере участь в «розділенні» прибутку емітента облігацій, не має права на отримання частини майна останнього при його ліквідації). Власник облігацій є всього лише кредитором емітента облігацій і має право діяти як звичайний кредитор при невиконанні зобов'язань такого емітента або виконання зобов'язань з порушенням умов випуску облігацій (по виплаті доходів, погашенню позначеної в облігації суми в зазначений термін погашення або передачі права придбання відповідних товарів (послуг)).

відсоткові платежі, що сплачуються за облігаціями підприємств, належать до витрат і вираховуються до оподаткування (тоді як джерелом дивідендів є чистий прибуток, отриманий компанією після оподаткування).

Згідно з ЗУ «Про цінні папери» емітент може розміщувати:

процентні облігації. За процентними облігаціями умовами їх випуску повинна бути передбачена виплата доходу у вигляді відсотків, що нараховуються зазвичай на номінальну вартість облігації;

цільові. По цільових облігаціям емітент виконує своє зобов'язання шляхом надання власникові облігації певних товарів або послуг. Зазвичай такі товари або послуги стоять дорожче в порівнянні з сумою грошей, інвестованою в облігацію. Бувають випадки, коли суть придбання облігації полягає не в ціні, а в можливості придбати будь-який дефіцитний товар або послугу;

дисконтні. Інвестори, що вкладають гроші в дисконтні облігації, розраховують на отримання доходу у вигляді різниці між номінальною вартістю облігації, що виплачується при її погашенні, і сумою грошових коштів, витрачених на придбання такої облігації.

Виходячи з різних ознак, облігації можуть бути розділені на наступні групи:

за методом забезпечення:

· державні чи муніципальні, виплати за якими забезпечуються гарантіями держави чи місцевими органами влади;

· облігації приватних корпорацій, які забезпечуються заставою майна, переданням прав на нерухомість, доходами від програм і проектів;

· облігації приватних корпорацій без спеціального забезпечення.

за методом виплати доходу:

· виплачуються лише відсотки, строк викупу не обумовлюється;

· виплата відсотків не передбачається (дисконтні облігації, з нульовим купоном);

· відсотки виплачуються разом з номіналом наприкінці строку;

· періодично виплачуються відсотки, а в кінці строку - номінал чи викупна ціна (переважаючі).

за строком погашення:

· з фіксованою датою погашення;

· без зазначення дати погашення, або безстрокові, тобто емітент не обумовлює конкретний строк, але облігації можуть бути викуплені в будь-який момент (наприклад, французька рента).

за засобом погашення:

· разовим платежем;

· розподіленим в часі погашеннями обумовленої частки номіналу;

· послідовним погашенням частки загальної кількості облігацій (такі облігації називаються серійними; часто таке погашення здійснюється за допомогою лотерей).

за цільовим призначенням:

· корпораційні;

· державні, що випускаються центральним урядом та місцевими органами влади.

Корпорації випускають облігації з метою мобілізації грошових ресурсів для оновлення основного капіталу, заміни обладнання й розширення виробничих можливостей. Облігації випускаються тоді, коли не вистачає власних фінансових джерел (наприклад, нерозподілений прибуток).

За метою фінансування розрізняють облігації корпорацій промислові, екологічні, іпотечні та сезонні. Цільове призначення визначає відмінності в умовах випуску облігацій, терміну їх обігу, в характері забезпечення, а все перелічене впливає на дохідність облігації. Відмінності у виборі виду облігації зумовлюються такими факторами, як галузева специфіка (технологія і тривалість виробництва), фінансовий стан компанії та її місце на фондовому ринку. Так, компанії гірничодобувної та нафтової галузей промисловості потребують не тільки більших, ніж компанії обробної промисловості, капіталів, а й триваліших термінів їх окупності (до 30 років).

Облігації центрального уряду і місцевих органів влади зазвичай використовуються як механізм для покриття бюджетного дефіциту, коли для збалансування бюджетних видатків недостатньо податкових надходжень. Згідно з теорією Кейнса фінансування державних витрат через випуск запозичень, є дефіцитним фінансуванням. Збільшення випуску державних цінних паперів призводить до вилучення з ринку значних позичкових капіталів, які могли б бути спрямовані у виробничу сферу для прискорення темпів економічного підйому.

ДКЦПФБ не регулює порядок емісії державних облігацій, оскільки ця емісія є частиною бюджетного процесу, що регулюється Бюджетним Кодексом України.

за строками погашення:

· короткострокові (до 1 року);

· середньострокові (від 1 року до 5 років);

· довготермінові (від 5 років).

При визначенні особливостей податкового та бухгалтерського обліку процесу емісії, обертання та погашення облігацій важливим є наступні моменти:

а) облігації є яскравими представниками боргових цінних паперів;

б) розрізняють наступні види вартості (ціни) облігації:

номінальна вартість - вона передбачена умовами випуску і служить основою для різних розрахунків по облігації, зокрема - для нарахування відсотків;

ціна погашення - це сума грошових коштів (вартість товарів (послуг)), які емітент повинен виплатити (видати) утримувачу облігації на дату погашення. Найчастіше це номінальна вартість (по дисконтних облігаціях виплачується тільки номінал);

ціна дострокового погашення (викупна ціна) - це ціна, передбачена умовами випуску для облігацій, які можуть бути погашені в обумовлений термін до дати остаточного погашення;

курсова (ринкова) ціна - це ціна, за якою облігація котується на ринку, яка може бути як вище, так і нижче за номінальну.

в) може існувати різниця між номінальною вартістю облігації і її ринковою ціною - дисконт (номінальна вартість вища за ціну, по якій облігація придбана) або премія (якщо навпаки). При цьому в облікових цілях слід розрізняти дисконт, що отримується при придбанні, наприклад, відсотковими облігаціями, і дисконт повинен бути забезпечений емітентом, що випускає ці облігації (найчастіше цей дисконт наперед зафіксований). Перший може утворюватися в результаті різниці між номінальною вартістю і ринковою ціною, другою повинен бути забезпечений емітентом.

г) по облігаціях інвестор отримує дохід (цей дохід можна кваліфікувати як плату за надання грошових коштів в позику).

Вид отримуваного доходу залежить від умов випуску придбані облігацій:

відсотки - по відсотковим облігаціям;

дисконт - по дисконтним облігаціям;

товари або послуги, ціна яких на дату погашення вища, ніж на дату придбання - по цільовим облігаціям.

Крім того інвестор отримує доход при погашенні облігації:

Якщо сума, отримана при погашенні облігації, що дорівнює номінальній вартості облігації, більше суми, витраченої при придбанні - утворюється прибуток (якщо навпаки - збиток).

При звичайному продажі облігацій на вторинному ринку цінних паперів інвестор отримує прибуток за рахунок позитивної різниці між купівельною і продажною ціною (від’ємна різниця - буде збиток).