Загальні принципи бухгалтерського обліку акцій

1) У бухгалтерському обліку акціонера акції визнаються фінансовими інвестиціями. Порядок обліку фінансових інвестицій і розкриття інформації про них у фінансовій звітності регламентують П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції» і П(С)БО 13 «Фінансові інструменти».

При оприбутковуванні акцій на баланс акціонер залежно від частки в статутному капіталі емітента та мети їх подальшого використання відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань i господарських операцій підприємств i організацій, затвердженої наказом Мінфіну України від 30.11.99 р. № 291 (далі – Інструкція № 291) може використовувати:

Рахунок 14 «Фінансові інвестиції»:

субрахунок 14-1 «Інвестиції зв'язаним сторонам по методу обліку участі в капіталі»;

субрахунок 14-2 «Інших інвестиції зв'язаним сторонам»;

субрахунок 14-3 «Інвестиції незв'язаним сторонам»;

Рахунок 35 «Поточні фінансові інвестиції»:

субрахунок 35-2 «Інших поточних фінансових інвестиції».

У випадку якщо акціонер придбав акції для подальшого перепродажу він відображає їх на субрахунку 352 «Інших поточних фінансових інвестиції», який використовується для відображення вартості фінансових інвестицій, що утримуються на підприємстві менше року і які є такими, що вільно продаються на ринку цінних паперів.

При відображенні акцій на рахунку 14 «Фінансові інвестиції» необхідно враховувати статус акціонерного товариства - емітента по відношенню до інвестора:

Асоційованим є підприємство, на якому інвестор має істотний вплив і яке не є дочірнім або спільним підприємством інвестора (п. 4 П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції»). Основним критерієм визнання об'єкту інвестування асоційованим підприємством є частка в статутному капіталі: більше 20 % і менше 50 %.

Інші критерії (п. 3 П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції»):

представництво в раді директорів або аналогічному керівному органі підприємства;

участь в ухваленні рішень;

взаємообмін управлінським персоналом;

забезпечення підприємства необхідною техніко-економічною інформацією.

Дочірнім вважається підприємство, що знаходиться під контролем материнського (п.4 П(С) БУ 19 «Об'єднання підприємств»). Основна ознака контролю: розмір частки від 50 % плюс одна акція до 100% статутного капіталу. При чому при розрахунку розміру частки враховується як пряме так і опосередковане володіння.

Іншими ознаками контролю можуть бути:

майно дочірнього підприємства або його значна частина прямо або опосередковано є власністю материнського підприємства або належить материнському підприємству на інших правових підставах;

керівник виконавчого органу дочірнього підприємства або велика частина членів виконавчого органу такого підприємства делеговані материнським підприємством;

підписані договори, що надають можливість визначати умови господарської діяльності дочірнього підприємства; давати вказівки, обов'язкові до виконання, або виконувати функції органу управління підприємства (договори спільної діяльності, користування майном, ліцензійні, лізингові, інвестиційні, кредитові і т.п.)

керівники материнського підприємства (голова правління і його заступники; голова наглядової ради і його заступники) посідають аналогічні посади в дочірніх підприємствах;

більше половини складу членів наглядової ради або членів правління материнського підприємства, посідають аналогічні посади в дочірніх підприємствах.

Під спільним підприємством в П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції» розуміється спільна діяльність із створенням юридичної особи. На сьогодні в Україні згідно з Цивільним кодексом такий вид підприємств відсутній.

Визнання акціонером об'єкту інвестування як асоційованого або дочірнього підприємства вимагає відображення придбаних акцій на субрахунку 14-1 «Інвестиції зв'язаним сторонам по методу обліку участі в капіталі».

Якщо об'єкт інвестування визнається дочірнім підприємством акціонера, у останнього виникає також обов'язок по консолідації своєї фінансової звітності із звітністю емітента акцій.

Консолідована фінансова звітність - це фінансова звітність, що відображає фінансовий стан, результати діяльності і рух грошових коштів юридичної особи і його дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці.

Порядок складання консолідованої фінансової звітності встановлений П(С)БО 20 "Консолідована фінансова звітність".

Консолідація фінансової звітності здійснюється акціонером на дату балансу, тобто: за наслідками 1 кварталу, півріччя, 9 місяців та року. За наслідками року подаються усі 5 або 6 форм фінансової звітності[2].

Коли об'єкт інвестування по відношенню до акціонера не може бути визнаний дочірнім або асоційованим підприємством придбані акцій відображаються у акціонера за допомогою наступних методів:

за справедливою вартістю фінансової інвестиції;

за собівартістю фінансовій інвестиції з урахуванням зменшення її корисності.

Оцінка акцій на дату балансу за справедливою вартістю проводиться в тому разі якщо існує активний ринок, тобто

такі акції продаються і купуються на цьому ринку;

у будь-який час можна знайти зацікавлених продавців і покупців;

інформація про ринкові ціни є загальнодоступною.

Визначення справедливої ціни фінансових інвестицій на дату балансу здійснюється з використанням наступної формули.

У випадку якщо справедлива вартість фінансової інвестиції більше її балансової вартості, то сума такого перевищення відображається в бухгалтерському обліку на рахунку 74 "Інші доходи" (субрахунок 74-6 "Інші доходи від звичайної діяльності").

Якщо балансова вартість фінансової інвестиції більше її справедливої вартості, то сума такого перевищення згідно з Інструкцією № 291 відображається на рахунку 94 "Інші витрати" (субрахунок 940 "Витрати від первісного визнання та від зміни вартості активів, які облікуються за справедливою вартістю ").

Оцінка акцій за їх собівартістю з урахуванням зменшення корисності проводиться якщо їх справедливу вартість на дату балансу визначити неможливо.

Зменшення корисності – це втрата економічної вигоди в сумі перевищення залишкової вартості активу над сумою очікуваного відшкодування.

Сума очікуваного відшкодування - найбільша з двох оцінок: чиста вартість реалізації або справжня вартість майбутніх чистих грошових надходжень від використання необоротного активу, включаючи його ліквідаційну вартість.

Чиста вартість реалізації – це справедлива вартість активу за вирахуванням очікуваних витрат на його реалізацію.

Чиста вартість реалізації фінансової інвестиції визначається на підставі існуючої інформації:

про суму грошових коштів, яку може отримати підприємство на дату балансу за такий актив в результаті здійснення операцій між обізнаними, зацікавленими і незалежними сторонами за вирахуванням витрат, пов'язаних з реалізацією такого активу;

про результати останніх операцій з подібними активами в межах однієї галузі промисловості.

При визначенні чистої вартості реалізації акцій не враховується дохід, який може отримати підприємство в результаті вимушеного продажу фінансовій інвестиції.

Справжня вартість майбутніх грошових надходжень від використання фінансової інвестиції - це майбутня вартість фінансових інвестицій, які здійснюються в даний час, з урахуванням доходу, який отримає підприємство в результаті їх безперервного використання.

Основою для визначення справжньої вартості майбутніх грошових надходжень від використання фінансової інвестиції є:

обґрунтовані припущення про терміни безперервного використання (зміст) фінансової інвестиції;

ставка дисконту до оподаткування, яка відображає поточні ринкові оцінки вартості грошових коштів в часі і ризики, характерні для фінансової інвестиції (зменшення її корисності, ліквідація або реструктуризація об'єкту інвестування і т.д.);

останні фінансові бюджети (плани, прогнози) діяльності об'єкту інвестування, затверджені керівником, на наступний звітний період (рік).

Визначення майбутньої вартості фінансової інвестиції здійснюється з використанням формули.

де, n - число років, протягом яких передбачається безперервне використання фінансової інвестиції.

Якщо неможливо визначити ставку дисконту для фінансової інвестиції, підприємство може використовувати:

середньозважену вартість власного капіталу об'єкту інвестування, розраховану з використанням методу "Модель ціноутворення на капітальні активи";

ставку додаткових позик підприємства;

інші ринкові ставки позик.

Витрати від зменшення корисності фінансових інвестицій відображаються на субрахунку 97-2 "Втрати від зменшення активів" з одночасним зменшенням балансової вартості фінансових інвестицій.

Якщо причини зменшення корисності фінансової інвестиції перестали існувати, то сума відновлення корисності, відповідно до Інструкції № 291 відображається на рахунку 74 "Інші доходи" (субрахунок 74-2 "Дохід від відновлення корисності") з одночасним збільшенням балансової вартості такий акцій.

2) Отримання дивідендів по акціях також відображається в бухгалтерському обліку залежно від того, як ведеться переоцінка балансової вартості фінансової інвестиції на дату балансу:

якщо фінансова інвестиція оцінюється по методу участі в капіталі, то нарахування дивідендів, що підлягають отриманню не приводить до збільшення доходу, а сума нарахованих дивідендів зменшує балансову вартість акцій (п. 12 П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції»);

якщо фінансова інвестиція оцінюється за справедливою вартістю (або з урахуванням зменшення корисності), сума нарахованих дивідендів збільшує фінансовий дохід інвестора (крім випадків, коли такі надходження не відповідають критеріям визнання доходу) (п. 7 П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції»).

3) Реінвестиція дивідендів відображається в обліку інвестора записом, що відображає списання заборгованості акціонерного товариства по виплаті дивідендів з одночасним збільшенням балансової вартості фінансової інвестиції.

4) При ліквідації акціонерного товариства балансова вартість таких фінансових інвестицій в акції, емітовані товариством списується з балансу.

Погашення фінансової інвестиції в сумі її балансової вартості (така ситуація характерна для фінансових інвестицій, що оцінюються за методом участі в капіталі) не приведе до збільшення доходів або витрат.

При перевищенні отримуваної суми грошових коштів над балансовою вартістю фінансової інвестиції слід збільшити інші доходи (рахунку 74 "Інші доходи" (субрахунок 74-6 "Інші доходи від звичайної діяльності"). Якщо виникне зворотна ситуація - збільшуються інші витрати (рахунок 97 субрахунок 97-6 «Списання необоротних активів»).