Підбір пароля

Перебір паролів по словнику був деякий час однією з найпоширеніших технік підбору паролів. У наш час він став здавати свої позиції, хоча розвиток швидкодії обчислювальної техніки й усе більш складні алгоритми складання слів-паролів не дають «загинути» цьому методу. Технологія перебору паролів народилася у той час, коли найскладнішим паролем було, скажімо, слово «brilliant», а у русифікованих моделях комп'ютерів – воно ж, але для «хитрості» набране у латинському режимі, дивлячись на російські букви (ця тактика, на жаль, дотепер надзвичайно поширена, хоча й збільшує інформаційну насиченість пароля всього на 1 біт). У той час простенька програма зі словником у 5000 іменників давала позитивний результат у 60% випадків. Величезне число інцидентів зі зломами систем змусило користувачів додавати до слів 1-2 цифри з кінця, записувати першу й(або) останню букву у верхньому регістрі, але це збільшило час на перебір варіантів (з урахуванням росту швидкодії комп'ютерів) усього у кілька разів. Так у 1998 році було офіційно заявлено, що навіть складання двох зовсім не пов'язаних осмислених слів не дає реальної надійності паролю.

Наступною модифікацією підбору паролів є перевірка паролів, установлюваних у системах по умовчанню. У деяких випадках адміністратор програмного забезпечення, зробивши інсталяцію або одержавши новий продукт від розробника, не намагається розібратися, із чого складається система безпеки. Як наслідок, пароль, установлений фірмою-розробником по умовчанню, залишається основним паролем у системі. У мережі Інтернет можна знайти величезні списки паролів по умовчанню практично до всіх версій програмного забезпечення, якщо вони встановлюються на ньому виробником.