Обмін даними

Відповідно до рекомендації Х.25 існує чотири способи обміну даними: віртуальний виклик, постійний віртуальний ланцюг, виклик зі швидким вибором, виклик зі швидким вибором і негайною очисткою.

Найпоширенішим способом обміну є віртуальне з’єднання. За допомогою цієї процедури створюються тимчасові віртуальні комутовані канали. Організація віртуального з’єднання аналогічна встановленню з’єднання у мережах комутації каналів.

Рис. 7.8. Організація режиму віртуального з’єднання, де:

АПД – апаратура передачі даних; КУД – кінцеве устаткування даних

Організація віртуального з’єднання (рис. 7.8) між абонентами комп’ютерної мережі здійснюється так. За наявності вільного каналу абонент, що викликає за допомогою кінцевого устаткування даних, передає у мережу передачі даних пакет «Запит виклику», який, проходячи через проміжні вузли як пакет, досягає адресата.

Формат цих пакетів (рис. 7.9) має такий вигляд: перші три байти аналогічні відповідним байтам пакета загального формату, вміст четвертого байта визначає довжину адрес кінцевого устаткування даних. Саме значення цих адрес вказується у наступних байтах пакету: спочатку — адреса пристрою, що викликається, а потім — того, хто викликає, якщо він є.

Рис. 7.9. Формат пакета „Запит виклику”, де: КУД – кінцеве устаткування даних

Якщо абонент, що викликається, з тих чи інших причин може бути не готовий до організації віртуального з’єднання, він передає пакет «Запит роз’єднання», а якщо готовий, то пакет «Виклик прийнято». Абонент, що викликає, одержує це повідомлення у вигляді пакету «З’єднання встановлено». На цьому встановлення з’єднання закінчується, і починається передача даних. Темп передачі пакетів регулюється методом «ковзного вікна» — згідно з аналізом порядкових номерів прийому і передачі пакетів. Після передачі останнього пакета даних абонент-відправник формує і передає пакет «Запит завершення», що у вигляді пакета «Індикація завершення» надходить до абонента-одержувача. Останній підтверджує закінчення передачі даних пакетом «Підтвердження завершення з боку кінцевого устаткування даних». Пройшовши через мережу передачі даних, цей пакет надходить до кінцевого устаткування передачі даних як пакет «Підтвердження завершення з боку апаратури передачі даних». На цьому сеанс обміну закінчується.

Постійний віртуальний ланцюг за принципом організації передачі аналогічний орендованій лінії у телефонній мережі. Як і орендована лінія, він створюється до початку сеансів обміну в заздалегідь визначені проміжки часу, протягом якого логічний канал постійно перебуває у стані передачі даних. При цьому (рис. 7.10), на відміну від віртуального з’єднання, встановлення і роз’єднання з’єднань не відбувається, що дає можливість скоротити час сеансу обміну даними. Водночас вартість передачі даних зростає через можливість простоювання каналу передачі даних.

Рис. 7.10. Режим постійного віртуального ланцюга, де:

АПД – апаратура передачі даних; КУД – кінцеве устаткування даних

Основною особливістю режиму швидкого вибору є відсутність віртуальних каналів. Цей режим близький до дейтаграмного способу передачі. Пакети, використовувані у режимі швидкого виклику, крім запиту виклику містять поле даних, що дає можливість прискорити передачу даних. Послідовність обміну пакетами у режимі виклику зі швидким вибором показано на рис. 7.11. Як видно з рисунка, відповідний пакет «Виклик прийнято» також може містити дані, а після підтвердження встановлення з’єднання можуть передаватися дані аналогічно режиму віртуального виклику.

Рис. 7.11. Режим виклику зі швидким вибором, де:

АПД – апаратура передачі даних; КУД – кінцеве устаткування даних

У разі передачі коротких повідомлень (один-два пакети) найефективнішим є режим швидкого вибору з негайною очисткою, який передбачає у відповідь на вхідний виклик передачу пакету «Запит на очистку» для роз’єднання віртуального з’єднання.

Слід зазначити, що у даному випадку всі процедури взаємодії розглядаються відносно кінцевого устаткування даних і підключеної до нього апаратури передачі даних, тобто на рівні підключення абонентської системи до мережі передачі даних (мережевому рівні). Передача даних між вузлами комутації всередині мережі передачі даних відбувається на канальному рівні і здійснюється за допомогою протоколу HDLC. Нагадаємо, що протокол HDLC є складовою частиною протоколу Х.25.

Слід звернути увагу, що у документації протоколу HDLC використовується власна термінологія, відповідно до якої кінцеве устаткування даних називається станцією. Протокол HDLC визначає три типи станцій: первинна, вторинна і комбінована. Первинна станція виконує функції провідного пристрою, а вторинна — підпорядкованого; комбінована станція може працювати як у режимі провідної, так і підпорядкованої станції. Можливість завдання станцій різних типів дає змогу в рамках HDLC реалізувати симетричні і несиметричні протоколи обміну. Завдяки цьому протокол HDLC може підтримувати практично будь-який протокол канального рівня. Конкретний режим обміну може встановлюватись у будь-який момент часу за допомогою спеціальних команд, які визначаються у керуючому полі кадру.