Системна архітектура мережі ретрансляції кадрів

Метод ретрансляції кадрів можна розглядати як розвиток стандарту Х.25. Протоколи ретрансляції кадрів визначають тільки два нижніх рівні еталонної моделі OSI: на фізичному рівні підтримуються стандартні протоколи фізичного рівня глобальних мереж, а на канальному використовується протокол LAPF (Link Access Procedure Frame Relay – процедура доступу до ланки ретрансляції кадрів). Протокол LAPF містить протокол ядра LAPF (LAPF core) і протокол керування LAPF (LAPF control). Протокол ядра LAPF реалізується кінцевою системою та мережею, і визначає мінімальний набір функцій керування каналом передачі даних. Протокол керування LAPF використовується тільки кінцевою системою для керування потоком даних і контролю помилок.

Основна відмінність протоколу ретрансляції кадрів від протоколу X.25 полягає в тому, що вузли комутації виконують тільки основні функції канального рівня, пов’язані з одержанням і подальшою передачею (ретрансляцією) інформації. Більшість процедур обробки і керування передачею інформації здійснюється кінцевим устаткуванням даних за допомогою протоколів вищого рівня. Будь-які механізми для коригування файлів з помилками, наприклад, унаслідок повторної передачі кадрів, цим протоколом не передбачаються. У разі помилки передається повідомлення протоколам більш високого рівня.

Все це дає можливість істотно скоротити час затримки кадрів у вузлах комутації і, за умови використання високошвидкісних каналів, забезпечити швидкість передачі даних понад 1,544 Мбіт/с, тоді як швидкість мережі Х.25 не перевищує 56 Кбіт/с.