Техніка написання тексту

У процесі написання наукової праці умовно виділяють такі етапи: формулювання задуму і складання попереднього плану; відбір і підготовка матеріалів; групування матеріалів; опрацювання рукопису.

Формулювання задуму здійснюється на першому етапі. Слід чітко визначити мету даної роботи; на яке коло читачів вона розрахована; які матеріали в ній подавати; яка повнота і ґрунтовність викладу передбачається; теоретичне чи прак­тичне спрямування; які ілюстративні матеріали необхідні для розкриття її змісту. Визначається назва праці, яку потім можна коригувати.

На етапі формулювання задуму бажано скласти попередній план роботи. Інколи необхідно скласти план-проспект, який вимагають видавництва разом із замовленням на видання. План-проспект відбиває задум праці і відтворює структуру майбутньої публікації.

Відбір і підготовка матеріалів пов’язані з ретельним добором вихідного матеріалу: скорочення до бажаного обся­гу, доповнення необхідною інформацією, об’єднання розріз­нених даних, уточнення таблиць, схем, графіків. Підготовка матеріалів може здійснюватися з будь-якою послідовністю, окремими частинами, без ретельного стилістичного відпра­цювання. Головне – підготувати матеріали в повному об­сязі для наступних етапів роботи над рукописом.

Групування матеріалу – вибирається варіант його по­слідовного розміщення згідно з планом роботи.

Гранично полегшує цей процес персональний комп’ютер. Набраний у текстовому редакторі твір можна необхідним чином структурувати. З’являється можливість побачити кожну з частин роботи і всю в цілому; простежити розвиток основних положень; домогтися правильної послідовності викладу; визначити, які частини роботи потребують допов­нення або скорочення. При цьому всі матеріали поступово розміщують у належному порядку, відповідно до задуму. Якщо ж комп’ютера немає, то рекомендується кожний розділ (підрозділ) писати на окремих аркушах або картках з однієї сторони, щоб потім їх можна було розрізати і розмістити в певній послідовності.

Паралельно з групуванням матеріалу визначається руб­рикація праці, тобто поділ її на логічно підпорядковані еле­менти – частини, розділи, підрозділи, пункти. Правильність формулювань і відповідність назв рубрик можна перевірити на комп’ютері. За інших умов це можна зробити через напи­сання заголовків на окремих смугах паперу. Спочатку вони розкладаються в певній послідовності, а потім приклеюють­ся до відповідних матеріалів.

Результатом цього етапу є логічне поєднання частин ру­копису, створення його чорнового макета, який потребує по­дальшої обробки.

Опрацювання рукопису складається з уточнення його змісту, оформлення і літературної правки. Цей етап ще нази­вають роботою над діловим рукописом.

Шліфування тексту рукопису починається з оцінки його змісту і структури. Перевіряється і критично оцінюється кожний висновок, кожна формула, таблиця, кожне речення, окреме слово. Слід перевірити, наскільки назва роботи і на­зви розділів і підрозділів відповідають їх змісту, наскільки логічно і послідовно викладено матеріал. Доцільно ще раз перевірити аргументованість основних положень, наукову новизну, теоретичну і практичну значущість роботи, її ви­сновки і рекомендації. Слід мати на увазі, що однаково недо­речними є надмірний лаконізм і надмірна деталізація у ви­кладі матеріалу. Допомагають сприйняттю змісту роботи таб­лиці, схеми, графіки та ін.

Наступний етап роботи над рукописом – перевірка пра­вильності його оформлення. Це стосується рубрикації поси­лань на літературні джерела, цитування, написання чисел, знаків, фізичних і математичних величин, формул, побудови таблиць, підготовки ілюстративного матеріалу, створення бібліографіч­ного опису, бібліографічних покажчиків та ін. До правил оформ­лення друкованих видань висуваються специфічні вимоги, тому слід керуватися державними стандартами, довідниками, підруч­никами, вимогами видавництв і редакцій.

Заключний етап – це літературна правка. Її складність залежить від мовностильової культури автора, від того, як здійснювалася попередня підготовка рукопису. Одночасно з літературною правкою автор вирішує, як розмістити текст і які потрібні в ньому виділення.

Слід зважати на те, що написану від руки роботу важко редагувати. В комп’ютерному тексті легше виявити упущення і недогляди. Перед тим, як редагувати текст, слід відкласти роботу на деякий час, щоб «відпо­чити» від неї. Бажано, щоб її хтось прочитав і висловив свою точку зору. Редагувати працю слід лише тоді, коли роботу над нею закінчено повністю.

Якщо рукопис набирає оператор (друкарка), текст має бути написаний розбірливим почерком. Неохайна робо­та – це прояв неповаги до оператора (друкарки), уповіль­нення їх роботи і причина багатьох помилок. Слід особливо чітко писати спеціальні терміни і прізвища. Необхідно та­кож навчитися послуговуватися коректурними знаками.

Для привернення уваги читачів у тексті прийнято вико­ристовувати різноманітні виділення (розрядка, курсив, пе­тит, напівжирний шрифт, підкреслювання та ін.). Вибрана система виділень має бути єдиною для всієї роботи; надмірне їх використання, як і недостатнє, може ускладнити сприй­няття тексту.

Підготовлений для передачі у видавництво рукопис має відповідати певним вимогам, зумовленим процесом його по­дальшої підготовки до друку. Вимоги можуть різнитися, однак загальними є такі:

· авторський текстовий оригінал (рукопис) включає в себе титульний аркуш, анотацію (а для наукових видань – рефе­рат), основний текст, тексти довідкового характеру і додат­кові тексти (покажчики, коментарі, примітки, додатки), бібліо­графічні списки, посилання, зміст;

· текст рукопису і всі матеріали до нього подавати у ви­давництво у двох примірниках;

· сторінки рукопису мають бути одного розміру (від 203×288 до 210×297 мм);

· матеріал друкувати на комп’ютері малими літерами через два інтервали на одній стороні аркуша;

· в одному рядку має бути 60-65 знаків (рахуючи розді­лові знаки і пробіли між літерами), на одній сторінці суціль­ного тексту – 28-30 рядків;

· при визначенні обсягу рукопису необхідно виходити з того, що в одному авторському аркуші налічується 40 000 знаків;

· поля сторінок оригіналу мають бути: ліві – не менші 25 мм, верхні – 20, праві – 10, нижні – 25 мм;

· абзацний виступ має бути однаковим;

· усі заголовки і виділення в тексті друкувати малими літерами, заголовки відокремлювати від тексту згори і знизу прогалинами в три інтервали;

· виноски розміщуються в нижній частині сторінки, їх не переносять на наступну сторінку;

· у рукописі не слід залишати місце для ілюстрацій, які виконуються на окремих аркушах; на полях рукопису проти того місця, де мають бути розміщені ілюстрації, в рамках пи­шуться їхні номери.

· у рукописі зазначати всі необхідні, на думку автора, виділення літер і частин тексту;

· чітко визначати підпорядкованість заголовків і підза­головків;

· виправлення в рукописі дозволяються, але не більше п’яти на одній сторінці; вони можуть бути вдруковані або написані від руки чорним чорнилом; зайві літери або слова можна зчистити, заклеїти або зафарбувати;

· сторінки рукопису послідовно нумерувати, починаючи з обкладинки і до останньої сторінки, в правому верхньому куті – простим олівцем; на титульному аркуші вказувати загальну кількість сторінок та ілюстрацій;

· рукопис підписувати авторові (співавторам) або редак­торові на титульному аркуші з зазначенням дати;

· ілюстративні матеріали виконувати чітко, у форматі, що забезпечує розуміння всіх деталей при можливому зменшенні зображення.