Ручні поршневі насоси.

1.Живлення котлів може бути груповим ззагальним для підключення котлів живильним трубопроводом або індивідуальним– тільки для одного котла.

Включення котлів в одну групу по живленню допускається при умові, що різниця робочих тисків в різних котлах не перевищує 15 %.

Живильні насоси, що приєднані до загальної магістралі, повинні мати характеристики, допускаючі паралельну роботу насосів.

Для живлення котлів водою допускається використання:

а) відцентрових і поршневих насосів з електроприводом;

б) відцентрових і поршневих насосів з паровим приводом;

в) парових інжекторів;

г) насосів з ручним приводом;

д) водопровідної мережі.

Використання водопроводудопускається тільки при умові, що мінімальний тиск води у водопроводі перед регулюючим органом живлення котла перевищує розрахунковий або дозволений тиск в котлі не менше як на 1,5 кгс/см².

Ручні насосиможуть бути використані для періодичного підживлення парових котлів з робочим тиском не більше 4 кгс/см²і паропродуктивністю не більше 150 кг/год.

Паровий інжекторприрівнюється до насоса з паровим приводом.

На корпусі кожного живильного насоса або інжектора повинна бути прикріплена табличка, на якій вказують наступні дані:

а) назва підприємства-виготовлювача або його товарний знак;

б) заводський номер;

в) номінальна подача при номінальній температурі води;

г) число обертів за хвилину для відцентрових насосів або число ходів за

хвилину для поршневих насосів;

д) номінальна температура води перед насосом;

е) максимальний напір при номінальній подачі.

Після кожного капітального ремонту насоса повинно бути проведено його випробування для визначення подачі і напору. Результати випробування повинні бути оформлені актом.

Для живлення парових котліввстановлюється не менше двох насосів з електроприводом і один або два з паровим приводом.

Сумарна подача насосів з електроприводом повинна бути не менше 110 %, а з паровим – не менше 50 % номінальної продуктивності всіх працюючих котлів.

При паропродуктивності не більше 1 т/годдопускається один живильний насос з електроприводом, якщо котлоагрегат обладнаний автоматикою безпеки, що виключає можливість зниження рівня води і підвищення тиску пари вище норми.

Для підживлення водогрійних котлів з природною циркуляцієюнеобхідно не менше двох підживлюючих насосів, а з примусовою – не менше як по два підживлюючи і циркуляційних. Замість одного підживлюючого насоса можна
використати водопровід, якщо тиск в ньому перевищує суму статичного і динамічного напорів в системі не менше як на 1,5 кгс/см².

Насоси для водогрійних котлів теплопродуктивністю 4 Гкал/год(4,65 МВт)і більше повинні мати два незалежних джерела живлення електроенергією.

Напір, що розвивається циркуляційними і підживлюючими насосами, повинен виключати можливість скипання води в котлі і системі.

2.Автоматика– це область теоретичних і прикладних знань про автоматично діючі пристрої і системи.

Термін „автоматика” походить від грецького „automatos” - „самодіючий” і вказує на те, що пристрій самостійно без участі людини виконує доручені операції.

Технічні пристрої, на які перекладаються різні функції процесу управління, є автоматичними пристроями або засобами автоматики.

Використання методів і засобів автоматики для перетворення неавтоматичних процесів в автоматичні називається автоматизацією.

Автоматизація котельної це забезпечення потрібного режиму роботи обладання з допомогою засобів автоматики. В залежності від рівня використання цих засобів автоматизація може бути повною, комплексною і частковою.

При повній автоматизаціїобслуговуючий персонал відсутній і його функції зведені до періодичного нагляду за роботою обладнання і виправлення виникаючих пошкоджень.

При комплексній автоматизаціїобслуговуючий персонал постійно наглядає за роботою обладнання.

При частковій автоматизаціїавтоматизовані окремі агрегати або навіть їх частини.

Експлуатація котельних без засобів автоматики забороняється.

В залежності від виконуваних автоматичними пристроями функцій розрізняють наступні основні види автоматизації:

1) вимірювання і контроль, 2) сигналізація, 3) управління, 4) регулювання, 5) захист.

1. Автоматичні вимірювання і контроль дозволяють з допомогою засобів вимірювання безпосередньо або періодично контролювати кількісні і якісні показники технологічного процесу (наприклад, тиск газу, наявність факелу, повноту згоряння і т.д.), передавати дані на пульти диспетчера або оператора і при необхідності реєструвати вимірювані параметри.

2. Автоматична (технологічна) сигналізація призначена для передачі сигналів, інформуючих обслуговуючий персонал (оператора або диспетчера) про стан технологічного обладнання і відхилення параметрів, які контролюються, від норми.

Сигналізація буває світловою і звуковою, а по інформації:

- попереджувальною – сигналізація моменту пуску обладнання, початку технологічного процесу і т.д.;

- виконавчоюконтроль виконання розпоряджень обслуговуючого персоналу, наприклад, загоряння сигнальної лампи „відсічка газу”;

- аварійною – повідомлення обслуговуючого персоналу про порушення виробничого процесу.

3. Автоматичне управління призначене для пуску і зупинки котлів, насосів, вентиляторів, димососів і т.д. По ступені участі людини у включенні і відключенні пристрої автоматичного управління ділять на напівавтоматичні і автоматичні. У першому випадку привід в дію автоматичного пристрою проводиться шляхом натиснення на кнопку або поворотом ручки ключа з пульта управління (дистанційне управління) або безпосередньо біля агрегату (місцеве управління). У другому випадку імпульси посилаються датчиками, що контролюють режим роботи. Наприклад, автоматичне включення підживлюючого насоса при убуванні води з мережі.

4. Автоматичне регулювання призначене для підримки без участі людини на протязі заданого проміжку часу з потрібною точністю заданих режимів технологічного процесу. В залежності від характеру вимірювання задаючої дії розрізняють системи автоматичного регулювання стабілізації, програмного регулювання і слідкування. В системах стабілізації – задаюча дія постійна, в системах програмного регулюваннявона змінюється по раніше заданому закону, а в слідкуючих системахвона також змінюється, але закон зміни раніше не відомий і задачею системи є забезпечення слідкування за регульованою величиною по мірі зміни задаючої величини.

5. Автоматичний захист призначений для відвернення пошкоджень обладнання при виникненні передаварійних режимів. Пристрої автоматичного захисту закінчують контрольований процес (наприклад, процес горіння шляхом відсічки подачі газу) або забезпечують інші міри ліквідації небезпеки (відкривають запобіжні клапани для зниження тиску в котлі і т.п.). Автоматичний захист, контроль і сигналізація на котельних зв'язані між собою. Спочатку подається сигнал про відхилення контрольованого параметра від заданого значення, а потім, коли відхилення перевищить допустимий рівень, спрацьовує автоматичний захист (відсікається подача газу) і видається відповідний сигнал.

Об’єм автоматики регулювання котла визначається проектною організацією в кожному конкретному випадку в залежності від продуктивності, технології і режиму роботи. Як правило, на котлах регулюються процес горіння і живлення котла водою.

Автоматичне регулювання процесу горіння включає:

- регулювання подачі палива в топку в за продуктивності котла;

- підримання оптимального співвідношення палива і повітря;

- підтримання заданого стійкого розрідження в топці.

Автоматичне регулюванння живлення парового котла водоюзаключається в підтриманні рівня в барабані котла. Рівень в барабані котла підтримується від нижнього робочого рівня (НРР) до вищого робочого рівня (ВРР), тобто коли найбільше дзеркало випаровування.

Досвід автоматизації котельних показує, що автоматичне регулювання дозволяє:

- досягти економії палива;

- збільшити к.к.д. котла;

- зменшити витрату електроенергії на тягу і дуття;

- зменшити об'єм ремонтних робіт;

- полегшити роботу і зменшити кількість обслуговуючого персоналу.

Автоматичне регулювання парових котлів

1. Регулятор тиску пари (продуктивності) здійснює регулювання подачі газу до пальників парового котла так, щоб постійно забезпечувалась необхідна паропродуктивність котла, тобто, щоб забезпечувалась відповідність між виробіткою і споживанням пари. Показником цієї відповідності служить постійність тиску пари в барабані котла. Отже, тиск пари можна використати у ролі імпульсу для регулювання кількості газу, що подається в топку. Змінюючи подачу газу, регулятор змінює продуктивність котла у відповідності з потребою в парі. Регулятор діє на регулюючу заслінку на газопроводі перед пальниками.

2. Регулятор подачі повітря підтримує відповідність між кількістю газу і кількістю повітря, необхідного для повного згоряння газу. Показником цієї відповідності є коефіцієнт надлишку повітря, що контролюється по значенню СО₂ або О₂ в продуктах згоряння. Оптимальне значення коефіцієнта надлишку повітря визначають при наладочних випробуваннях котла і заносять в режимну карту. Управління подачею повітря повинно вестись з дуже високою точністю, забезпечуючи відхилення значення О₂ не більше як ± 1 %.

Оптимальною схемою регулювання відповідності між кількістю газу і повітря є триімпульсна схема з використанням даних по витраті газу і повітря котлом і з корекцією по вмісту О₂ у відходячих газах. Така схема використовується в теперішніх системах управління на котлах ПТВМ, КВ-ГМ.

Для котлів, на яких конструктивно неможливо забезпечити необхідну довжину газопроводів для установки діафрагми, імпульси по витратах заміняються імпульсами по тиску. Така схема використовується для котлів ДКВР, ДЕ, ТВГ, КВ-Г.

Для опалювальних котлів невеликої продуктивності використовується схема механічного пропорціювання, коли в залежності від тиску газу до котла міняється положення регулюючого органа на повітропроводі або система двопозиційного регулювання, коли положення заслонки змінюється в залежності від режиму роботи пальника, зебезпечуючого 40 і 100% його теплової потужності.

3. Регулятор розрідження повинен забезпечити стійке розрідження в топці в межах від 1 до 5 мм.вод.ст.,сприяючи повному видаленню продуктів згоряння з топки. Розрідження в топці часто буває нестійким і крім того, має різні значення по висоті топки. Через це імпульс по розрідженню повинен відбиратись у верхній частині топки. Регулятор діє на направляючий апарат димососа або на шибер на димоході.

4. Регулятор рівня води в барабані. Вимоги до регулювання рівня води в барабані парового котла найбільш жорсткі в порівнянні з іншими котловими регуляторами. Це викликано умовами безпеки і надійності роботи котла. Відхилення рівня води від номінального значення може викликатись наступними причинами:

- зміною витрати пари (навантаження);

- зміною кількості живильної води, що подається;

- зміною тепловиділення, яке зв'язане зі зміною подачі палива і повітря.

Крім того на коливання рівня впливає явище „набухання” води – зміна об’єму, який займає пара в пароводяній суміші, що циркулює в контурі котла. „Набухання” проявляється при різких змінах витрати або теплової потужності пальника. Це порушує в перший момент процес регулювання рівня. При збільшенні витрати пари подачу води в барабан потрібно збільшити, а на регулятор поступає імпульс на зменшення подачі живильної води. Це викликане різким підвищенням рівня за рахунок „набухання". Через це явище вибір типу регулятора ускладнюється.

Враховуючи характер причин, що викликають зміну рівня води в барабані котла найбільш необхідною є триімпульсна схема регулювання. Така схема застосовується для котлів паропродуктивністю 10 т/годі більше, працюючих в умовах значного коливання продуктивності. При цій схемі регулятор живлення враховує три імпульси: рівня води в барабані, витрату пари і витрату живильної води.

Для котлів малої паропродуктивності, в яких „набухання” мало впливає на зміну рівня, підримка його в заданих межах добре забезпечується одноімпульсним (по рівню) регулятором, що діє на регулюючий клапан на живильній лінії котла або на включення і виключення живильного насоса.

3.Поршньовим насосом називається зворотно-поступальний насос, у якого робочі органи виконані у вигляді поршней. За кількістю поршней ці насоси поділяються на однопоршньові, двопоршньові, трьохпоршньові і багатопоршньові. За кількістю циклів нагнітання і всмоктування за один подвійний хід поршня розрізняють насоси односторонньої дії, двосторонньої дії і диференційовані.

Поршньові насоси бувають із електричним, паровим і ручним приводом. Поршньові насосиіз ручним приводом використовують тільки для переодичного підживлення котлів невеликої потужності.

Розділ V: Експлуатація систем газозабезпечення котельних агрегатів.