Порядок виконання роботи. 3.1. Визначення положення площини поляризації лазерного випромінювання та вивчення виконання закону Малюса.
3.1. Визначення положення площини поляризації лазерного випромінювання та вивчення виконання закону Малюса.
1.Включити лазер.
2.Направити промінь лазера крізь найменший отвір, що обертається (рейтер 2) у диску. Вставити в диск поляроїд із стрілкою, що вказує положення площини його поляризації.
3.Спостерігати зміну інтенсивності світлової плями при обертанні поляроїда на екрані. Максимум яскравості відповідає тому, що площини поляризації лазерного випромінювання та поляроїда паралельні. Це положення зафіксувати за кутовою шкалою на диску, що обертається.
4.Для об'єктивної, точнішої оцінки положення площини поляризації замість екрану поставити фотоелемент і за максимальним показником гальванометра знайти положення на кутовій шкалі диску, що обертається.
5.Повернути поляризатор до зафіксованого в пункті 4 положення таким чином, при якому струм повинен мати мінімальне значення. Визначити кут оберту.
6.На підставі результатів, отриманих у пунктах 4 і 5, зробити висновок.
7.Вивчити залежність величини фотоструму від кута повороту поляроїда через кожні 300, зробити повний оберт. Результати занести до таблиці та побудувати графік залежності:
I=f(U).
Графік виражає закон Малюса I=I0cos2φ.
8.Перевірити виконання закону Малюса, обчислюючи максимальне значення фотоструму.
9.Зробити висновок.
3.2.Визначення довжини хвилі лазерного випромінювання за допомогою дифракційної ґратки.
Схема досліду показана на мал.4.
На екрані-шкалі (4) отримують симетричну дифракцію, щодо максимуму нульового порядку (n=0). Згідно з малюнком для одного з максимумів першого порядку n=1 маємо:
,
де: ф - кут дифракції на максимум будь-якого порядку, в нашому випадку на максимум першого порядку (n-1).
l - відстань від дифракційної ґратки до екрану,
х - відстань від максимуму нульового порядку(в центрі)
до максимуму першого порядку n=1.
Умова максимумів для дифракційної ґратки дається формулою : dsinφ=nλ
де: d - постійні грати.
п - порядок дифракційного максимуму.
Звідси витікає:
.
Оскільки для малих кутів: sinφ≈tgφ, то
.
1.В рейтер (2) вставити дифракційну ґратку і записати її постійну.
2.Включити лазер.
3.Шкалу-екран (4) поставити так, щоб максимум нульового порядку знаходився на значенні "О".
4.Заміряти відстань l- від дифракційної ґратки до шкали-екрану.
|
|
довжини хвилі випромінювання лазера.
7.Обчислити відносну та абсолютну помилку: 
,
де: Δx - половина ціни поділки шкали-екрана;
Δl- половина ціни поділки лінійки для вимірювання. Абсолютна помилка вимірювання: Δλ=ε λepc.
Залишковий результат: λ=λepc+ Δλ.
3.3.Експериментальне визначення розміру еритроцитів.
При пропусканні через тонкий препарат крові монохроматичного колимірувального та просторово - когерентного світлового пучка, котрий випромінює лазер, на еритроцитах спостерігається його дифракція. Якщо препарат тонкий та еритроцити в ньому розташовані хаотично, то дифракційна картина, отримана на екрані, буде системою концентричних темних і світлих дифракційних кілець, що оточують світлий центральний круг1. Оскільки в установці не встановлений об'єктив - дифракційні кільця виходять широкими.
Кутові радіуси φ темних кілець підкоряються умовам:
; 
, (1)
де: r1 і r3 - радіуси частинок, що викликали дифракцію світла. Кутові радіуси φ світлих кілець підкоряються умові:
. ( 2)
Для обчислення радіуса еритроцитів скористаємося їх значеннями з формули (1):
.
Для визначення радіусу еритроцитів із формули необхідно вичислити sinφ1 та sinφ3, які можна визначити з формули:
, (3)
де: R - радіуси кілець;
l - відстань від препарату до екрану.
Звідки маємо:
; 
.
Після чого визначається радіус еритроцита за формулою: . (4)
- Встановити мазок крові в рейтер (2).
2. Встановити екран в рейтер{3).
3. Заміряти кутові радіуси першого та другого темних кілець: R1і R3.
4. За формулою (3) обчислити sinφ1 , sinφ3.
5. За формулою (4) обчислити радіуси еритроцитів г1, г3.
6. Обчислити середній радіус еритроцитів за формулою (2).
Дата добавления: 2015-08-04; просмотров: 868;