Проблеми вищої освіти на Україні

В порівнянні з 1991 року асигнування на науку і освіту скоротилися втричі. У науковій сфері задіяні в 5 разів менше людей з науковою мірою, у зв'язку із скороченням і укрупненням ВНЗ їм в 8 випадках з 10 загрожує приховане безробіття.

На навчання на Україні щорічно витрачатися в 10 разів менше, ніж в країнах Європи.

Бюджет освіти від 65 до 70 млрд. гривен, з них:

- 20 млрд. грн забирає вищу освіту

- 10 млрд. грн забирає технікуми і ПТУ

- 40 млрд. грн забирає школи і ліцеї (≈ 4,5 млн. чол.)

Виходить, 7-8 тис. гривен на кожного в рік.

Наприклад, студента, що вчиться витрачається в рік :

- у Голландії 8,4 тис. євро

- у Бельгії 7,8 тис. євро

- у Франції 7,5 тис. євро

Щорічно близько 100 чоловік з науковою мірою покидають Україну.

Що там не кажи, (відкидаючи усі елементи політики, тобто соціалізмі та капіталізмів) радянська система освіти абсолютно справедливо вважалася самою кращою у світі.

Саме ця система освіти була запозичена і лягла в основу сучасної освітньої системи розвинених країн.

Система була безкоштовною і доступною для усіх людей, що мешкають в країні, від дитячого саду до ВНЗ, а після закінчення учбового закладу гарантувала роботу.

Сама по собі правильно побудована методика донесення знань, сполучала процес усебічної освіти і професійне навчання, закладала ази наукової діяльності, розширювала кругозір, прищеплювала любов до мистецтва.

Поламавши, усе хороше, що було, ми позбавили країну якісної підготовки майбутніх фахівців, таких необхідних у будівництві України як держави!

Виходить, що «мудрі західні порадники» напоумили Україну зробити те, від чого самі давно відмовилися: обмежити доступ до освіти високою ціною за навчання (по платній освіті Україна - з урахуванням рівня доходів населення, обігнала навіть рекордсмена цієї сфери - США).

У статті 53 Конституції України говориться, що держава забезпечує доступність і безкоштовність навчання в державних і комунальних ВНЗ.

Реально на Україні платять за навчання більше 80% студентів. Для порівняння: наприклад, в Канаді за рахунок різних форм державного фінансування (субсидії, гранти, пряме фінансування) вчаться 70% студентів, в Голландії і Данії - 90%, в Німеччині 95%, у Фінляндії, Норвегії і Швеції студенти взагалі не платять за навчання.

На жаль «болонська система» дуже примітивна і формальна, вона не дає ніякого творчого розвитку і самовираження.

Сенс «болоньї» в перекачуванні «мізків» з бідніших країн у багатіші, а «уніфікація і мобільність», які рекламуються як головні переваги системи, всього лише - обов'язкове знання англійської мови і можливість працювати, вчитися або викладати за кордоном.

Іншими словами, будь-який випускник «болонського ВНЗ» виявляється потенційним претендентом роботи в США і Європі. Більше того, студентів не просто вивозять по обміну за кордон: зрозуміло, що німці або американці навряд чи пошкодують працевлаштуватися в Україні, а ось перспективних українських дівчаток і хлопців під час таких «оглядин» переманюють. Може для них це і не погано, але для майбутнього розвитку країни в цілому дуже сумно.

Що виходить? Талановитих студентів давлять «болонською» системою. Дітей з небагатих сімей позбавляють конституційного права на доступну освіту. Академічна наука тримається на старих кадрах, і по багатьох галузях тихо помирає, разом з нами. Щорічно близько 100 чоловік тих, що мають наукову міру покидають Україну. Ситуація дійсно катастрофічна. Якщо Україна втратить свій науковий кадровий потенціал, де ми завтра візьмемо нові технології? Купуватимемо у Європи і Америки? А на які гроші?

Захід є Захід, Схід є Схід. У кожного власний запах, носом на схід, студент свій паросток соромливо відвіз на захід.

На Україні з'явилося таке соціальне явище, як неписьменність, тисячі дітей не здобувають навіть початкової освіти.