Формування фонду нафтогазоперспективних об’єктів

Фонд нафтогазоперспективних об’єктів утворюють об’єкти, які після проведення відповідних геологопошукових робіт і їх належного оформлення, включені у відповідну форму щорічної статистичної звітності.

Облік нафтогазоперспективних об’єктів, враховуючи їхній стан вивченості та види ГРР, проводиться за трьома основними групами:

– виявлені нафтогазоперспективні об’єкти;

– нафтогазоперспективні об’єкти, підготовлені до буріння (пошукового чи параметричного);

– нафтогазоперспективні об’єкти, на яких проводяться бурові роботи (параметричне чи структурно-пошукове, чи пошуково-розвідувальне буріння або ДПР).

Отже, необхiдно чiтко розмежовувати поняття про виявлений та пiдготовлений нафтогазоперспективний об’єкт (структуру).

Виявлена нафтогазоперспективна структура або об’єкт АТП – це геологiчний об’єкт в нафтогазоперспективних вiдкладах, наявнiсть i контури якого пiдтвердженi яким-небудь геологiчним або геофiзичним методом. Виявлений об’єкт, зазвичай, розташований в межах нафтогазоносних та перспективних територій, має окреслені контури, встановлений тип пастки (пасток), головні екранувальні елементи та глибини залягання цільового горизонту.

Результати геолого-геофізичної вивченості виявлених об’єктів повинні бути достатніми для:

– висновку щодо наявності самого об’єкта;

– оцінки локальних прогнозних ресурсів категорії D_1лок;

– інтегральної оцінки якості геолого-геофізичної вивченості виявленого об’єкта;

– складання проектної документації на подальшу підготовку об’єкта для проведення геолого-геофізичних робіт.

Результати ГРР підлягають експертизі на їх відповідність вищезазначеним вимогам. За висновками експертизи приймається остаточне рішення про включення об’єкта у фонд виявлених. Експертиза виконується у два етапи. На першому етапі приймається рішення щодо наявності самого об’єкта – можлива чи неможлива його наявність – залежно від того, підтверджують чи не підтверджують подані матеріали прогнозну модель. Позитивний висновок є вирішальним для подальшої експертизи. На цьому етапі повинні бути зазначені недоліки у вивченості об’єкта, на які слід звернути увагу під час продовження його дослідження. На другому етапі виконується оцінка локалізованих прогнозних ресурсів категорії D_1лок. До цієї категорії відносяться ресурси об’єктів, розташованих у межах нафтогазоносних районів та в комплексах з встановленою промисловою нафтогазоносністю.

Оцінка прогнозних ресурсів категорії D_1лок здійснюється одним із двох методів: об’ємним або порівняльних геологічних аналогій – доведених чи статистичних.

Оцінка ресурсів об’ємним методом застосовується для категорії D_1лок, тільки за наявності поблизу родовища-аналога чи групи таких родовищ. При цьому використовується схема розрахунків перспективних ресурсів категорії С₃.

Розрахунки прогнозних ресурсів категорії D_1лок за методом порівняльних аналогій здійснюються шляхом послідовного визначення:

а) коефіцієнта щільності об’єктів на ділянці-еталоні як частки від ділення суми площ окремих об’єктів на її загальну площу;

б) середньої площі об’єкта на ділянці-еталоні;

в) розподілу об’єктів на ділянці-еталоні за їх площами;

г) розподілу ресурсів об’єктів на ділянці-еталоні залежно від їх площ;

д) загальної площі об’єктів на розрахунковій ділянці через коефіцієнт їх щільності на еталоні;

е) кількості об’єктів на розрахунковій ділянці через середню площу об’єктів на еталоні;

ж) розподілу об’єктів на розрахунковій ділянці за їх площею за аналогією з еталоном;

з) ресурсів виявленого об’єкта відповідно до його площі за аналогією з еталоном.

За результатами оцінки прогнозних ресурсів, а саме, коли їх величина перевищує нижню межу розрахункового значення рентабельної величини запасів одного родовища, приймається рішення про включення виявленого об’єкта до фонду нафтогазоперспективних об’єктів.

Iз наявного фонду виявлених пасток вибираються найбiльш перспективнi для пiдготовки їх до пошукового бурiння. До перспективних вiдносяться тi пастки, якi тяжiють до встановлених або можливих зон нафтогазонагромадження, а також характеризуються сприятливими для району геолого-економiчними передумовами введення їх в пошукове буріння (наприклад, у вiдноснiй близькостi вiд нафтогазопроводiв, перспективи вiдкриття покладiв легкої нафти або безсiрчистого газу, доступнi для сучасної технiки бурiння глибини тощо).

Підготовлена до пошукового бурiння нафтогазоперспективна структура або об’єкт АТП – це геологiчний об’єкт, для якого складенi структурнi карти маркувального горизонту, що дозволяє прогнозувати просторове положення покладу та забезпечує можливiсть закладання пошукових свердловин і визначення їх глибини. При цьому для пiдготовленого об’єкта необхiдно рацiональним для даного району комплексом геолого-геофiзичних методiв достовiрно встановити основнi риси будови: розмiри i амплiтуду, структурнi особливостi (планове i гiпсометричне положення склепiння, крил i периклiналей, ускладненiсть диз’юнктивами та iн.), ступiнь герметичностi (характер покришок, гiдрогеологiчнi особливостi).

Отже, пастка вважається підготовленою до пошукового буріння, якщо вона відповідає таким умовам:

– розташована в межах території з встановленою промисловою нафтогазоносністю;

– морфологія її вивчена згідно з базовим перспективним горизонтом;

– встановлено її тип та основні параметри, а також просторове положення головних екранних елементів;

– оцінені перспективні ресурси і вони є достатніми;

– визначені оптимальні геологічні умови для закладання перших пошукових свердловин.

Об’єктом, підготовленим до параметричного буріння, вважається:

– перспективна пастка, яка за ступенем вивченості геолого-геофізичними роботами відповідає вимогам до об’єктів, підготовлених до пошукового буріння, але розташована за межами району, або вимогам до об’єктів із встановленою промисловою нафтогазоносністю;

– перспективна пастка, яка за ступенем геолого-геофізичної вивченості відповідає вимогам до об’єктів, підготовлених до пошукового буріння, але не має аналогів серед родовищ;

– площа, яка за комплексом виконаних геолого-геофізичних робіт і ступенем вивченості частково відповідає вимогам до об’єктів, підготовлених до пошукового буріння, але перспективи нафтогазоносності якої не з’ясовані.

Усі об’єкти, призначені для параметричного буріння на глибину понад 5 км, повинні бути підготовлені згідно з цільовим чи наближеним до нього горизонтом.

Для об’єктів, підготовлених до пошукового буріння, повинні бути визначені: площа та перспективні ресурси ВВ категорії С₃, а також розрахункова рентабельність та розміри необхідних інвестицій для виконання подальших ГРР і, за можливості, якість вуглеводневої сировини.

Для об’єктів, підготовлених до параметричного буріння, визначення їх площі, оцінка перспективних ресурсів категорії С₃ та розрахунки рентабельності подальших ГРР не є обов’язковими.

Площа антиклінальної пастки визначається як територія, оконтурена найбільш глибокою замкненою ізогіпсою, а амплітуда – як різниця максимальної та мінімальної абсолютних позначок базового горизонту, за яким пастка передається у буріння.

Площа пастки неантиклінального типу підраховується як територія, обмежена екранувальним елементом (або елементами) і найбільш глибокою ізогіпсою, замкненою на нього (на них). Амплітуда пасток неантиклінального типу визначається як різниця абсолютних позначок найвищої точки горизонту, за яким пастка передається у буріння, та його останньої замкненої ізогіпси.

Об’єктом робіт на стадії підготовки пасток є виявлені нафтогазоперспективні структури та АТП.

Роботи на стадії підготовки пасток проводяться у такій послідовності: польові геолого-геофізичні дослідження та обробка їх матеріалів, інтерпретація результатів геолого-геофізичних досліджень та паспортизація підготовленого об’єкта, локальний прогноз нафтогазоносності підготовленого об’єкта та оцінка його перспективних ресурсів.

Вимоги до основного виду підготовки нафтогазоперспективних об’єктів – сейсморозвідки, а саме до методики польових робіт, обробки одержаних матеріалів та їх інтерпретації, повинні забезпечити достовірність наявності пастки.

За результатами обробки та інтерпретації матеріалів ГРР виконавцем оформляються та передаються замовнику: інформаційна карта нафтогазоперспективного об’єкта та паспорт на об’єкт, підготовлений до параметричного чи пошукового буріння на нафту і газ.

Головним завданням паспортизації є створення геолого-геофізичної моделі нафтогазоперспективного об’єкта, адекватної отриманим фактичним даним.

На основі паспорта підготовленого об’єкта та відповідних зональних прогнозів здійснюється локальний прогноз нафтогазоносності об’єкта. Мета локального прогнозу – створення найбільш імовірної геологічної моделі пастки (групи споріднених пасток), пов’язаних з єдиним підготовленим нафтогазоперспективним об’єктом. Результатом локального прогнозу є оцінка перспективних ресурсів категорії С₃ підготовлених об’єктів, яка виконується для кожної пастки окремо. Для горизонтів, промислова нафтогазоносність яких у районі, де розташований об’єкт, не встановлена, оцінюються тільки прогнозні ресурси категорії D_1лок за вищенаведеною схемою.

За результатами геолого-геофізичних робіт на стадії визначення наявності пастки оформляються такі документи: інформаційна карта підготовленого об’єкта; паспорт об’єкта, підготовленого до пошуково-розвідувального або параметричного буріння; локальний прогноз нафтогазоносності та оцінка перспективних ресурсів категорії С₃ об’єкта.

Пiдсумковим документом для пiдготовленого об’єкта є спецiальний паспорт, в якому наводиться вся наявна на дату складання геолого-економiчна інформація, необхідна для обґрунтування введення об’єкта в пошукове або параметричне бурiння. Основні відомості, які заносяться в паспорт для характеристики підготовленого нафтогазоносного об’єкта, такі:

– місцезнаходження об’єкта, належність його до геотектонічного елементу, нафтогазоносної провінції, області, зони;

– найменування організацій і партій, що виявили й підготували об’єкт, метод підготовки, масштаб і терміни робіт;

– види та обсяги проведених геофізичних, геохімічних і геологічних робіт при виявленні й підготовці об’єкту, щільність мережі структурного буріння, геофізичних профілів тощо;

– індекси та вік горизонтів, за якими підготовлено об’єкт;

– тип (за морфологічними й генетичними ознаками) і стислий опис об’єкта (форма, розміри, співвідношення структурних поверхів, амплітуди, площі, визначальні екранувальні елементи, розривні порушення тощо);

– вік, товщина і глибина залягання можливих продуктивних горизонтів, їх літологія;

– оцінка прогнозних (категорії D_1лок) і перспективних (категорії С₃) ресурсів (окремо для нафти і газу);

– витрати на виявлення та підготовку об’єкта (включно з регіональними, пошуковими і детальними роботами всіх видів);

– рекомендації щодо подальших робіт (кількість, категорія, місцеположення і проектна глибина свердловин, черговість їх буріння, завдання щодо уточнення геолого-сейсмічної будови об’єкта) тощо.

До паспорта нафтогазоперспективного об’єкта додаються такі графічні матеріали:

– оглядова дрібномасштабна карта з нанесенням місцеположення об’єкта;

– структурні карти основних горизонтів всіх структурних поверхів масштабу 1:25 000 або 1:50 000 з свердловинними і геофізичними профілями, і точками закладання рекомендованих свердловин;

– карти ізоліній окремих чи комплексних параметрів масштабів 1:25 000 або 1:50 000;

– часові розрізи;

– геологічні розрізи відкладів з виділенням реперних і перспективних горизонтів;

– сейсмогеологічні або геологічні профільні розрізи через рекомендовані під буріння свердловини;

– карта якості сейсмічного матеріалу;

– карти геологічної зйомки, електророзвідки, магніторозвідки, гравірозвідки та інші, використані для характеристики об’єкта;

– швидкісна модель об’єкта (за можливістю);

– діаграма прогнозної моделі пасток (для неантиклінальних та комбінованих).

На основі паспорта підготовленого об’єкта та відповідних зональних прогнозів здійснюється локальний прогноз нафтогазоносності об’єкта.

11.3.2 Оцінка якості підготовлених структур

Об’єм пастки характеризує потенцiйно можливу величину покладiв нафти i газу та визначається розмiрами її площi та амплiтудою. При цьому цi параметри пастки вимiрюються за контуром iзогiпси з позначкою:

де Н – позначка розрахункової iзогiпси, м;

Н₀ – позначка найбiльш глибокої замкненої iзогiпси, м;

С – величина перерізу iзогiпс, м.

Якщо структура пiдготовлена за кiлькома горизонтами, її розмiр визначається горизонтом з найбiльшою площею.

Амплітуда підготовленої структури визначається по перевищенню абсолютної позначки екстремальної точки її склепіння над абсолютною позначкою ізогіпси, що використовується для підрахунку площі.

При формуваннi фонду пiдготовлених структур використовується їх класифiкацiя за розмiрами площi пастки. При цьому розрiзняються такi пастки: а) величезнi (S>100 км²); б) великi (50–100 км²); в) середнi (10–50 км²); г) незначнi (5–10 км²); д) дрiбнi (до 5 км²).

Глибина висвiтлення розрiзу характеризується замикальною ізогіпсою нижнього (цільового) горизонту, для якого побудована структурна карта, і визначається одержуваними при пiдготовцi пасток даними про спiввiдношення структурних планiв реперів у рiзновiкових вiдкладах осадового чохла i фундаменту шляхом аналізу паспорта на структуру та графічних додатків до нього.

Кондицiйнiсть або достовiрнiсть структурних побудов за пiдготовленим до бурiння об’єктом забезпечується виконанням таких основних вимог:

– вибiр найбiльш надiйних лiтолого-стратиграфiчних або сейсмiчних реперiв (маркуючих горизонтiв);

– встановлення найбiльш рацiонального комплексу геолого-геофiзичних методiв (або одного методу), що вiдповiдає особливостям геологiчної будови конкретного району;

– додержання масштабiв робiт, що проводяться, i повноти геолого-геофiзичних спостережень;

– врахування сейсмогеологiчних умов розрiзу, а також якiсть i достовiрнiсть геологiчної iнтерпретацiї первинних документiв.

Проте вказанi вимоги до якiсних показникiв пiдготовки пошукових об’єктiв до бурiння не завжди повнiстю виконуються. Таке становище особливо характерно для районiв з добрим ступенем вивченостi верхнього структурного поверху, в зв’язку з чим пошуки та пiдготовка нових пасток здiйснюється в значно бiльш складних геологiчних умовах нижнiх структурних поверхiв, часто на значних глибинах. Недостатній же ступінь пiдготовки пасток приводить до необхiдностi бурiння зайвих пошукових свердловин, часто в неоптимальних структурних умовах, що значно знижує геолого-економiчну ефективнiсть всього пошуково-розвiдувального процесу.

У вирiшальнiй мiрi вiд якостi сейсмiчних дослiджень залежить достовiрнiсть пасток, якi вводяться у високовартісне пошукове бурiння. Тому вимоги до якостi пiдготовлених пошукових об’єктiв постiйно стають жорсткiшими.

Якість підготовки структури за даними сейсморозвідки зумовлена двома чинниками:

а) величиною ймовірності р (надійністю) існування структури, підготовленої сейсморозвідкою (“сейсмічної структури”); значення р, що відображає ймовірнісний характер даних сейсморозвідки, визначається за спеціально розробленими програмами оцінки достовірності побудови карт;

б) конформністю (подібністю, відповідністю) сейсмогоризонтів, для яких побудовані структурні карти, і горизонтів, перспективних на нафту і газ.

Структура вважається кондиційно підготовленою лише в тих випадках, якщо виконується умова:

,

(11.2 )

де k_підтв.– коефіцієнт підтверджуваності структур глибоким бурінням в досліджуваному районі; визначається за формулою:

,

(11.3)

де n_підтв. – кількість структур, підтверджених глибоким бурінням;

n_опош. – кількість структур, опошукованих глибоким бурінням.

Якщо досліджувана структура характеризується р < k_підтв., але вона розташована на перспективній території, то її необхідно перевести із фонду підготовлених у фонд виявлених структур.

За значеннями р виділяється чотири категорії підготовки структур:

I категорія – структура досить надійна (р > 0,91);

II категорія – структура надійна (р = 0,71 – 0,90);

III категорія – структура ймовірна (р = 0,55 – 0,70);

IV категорія – структура малоймовірна (р < 0,55).

За співвідношенням горизонтів, по яких підготовлена структура, і нафтогазоперспективних горизонтів виділяється 3 групи структур:

група А – структура підготовлена по одному (якщо в розрізі один) або декількох горизонтах усередині продуктивної товщі;

група Б – структура підготовлена по одному або декількох горизонтах, що знаходяться вище або нижче відносно нафтогазоперспективних, в умовах принципового збереження структурних планів;

група В – структура підготовлена по одному або декількох горизонтах, що знаходяться вище або нижче відносно нафтогазоперспективних, при відсутності збігу і невідомому співвідношенні структурних планів.

Якість підготовки структури визначається за такою схемою:

Підготовлені структури одержують відмінну, добру або задовільну оцінку підготовки лише при умові р k_підтв.. Структури, підготовлені незадовільно, рекомендуються до переведення із фонду підготовлених у фонд виявлених незалежно від перспективності регіону.

Згiдно з чинними правилами пiдготовка об’єктiв до пошукового бурiння повинна проводитись за опорними горизонтами i лише у виняткових випадках – за умовними сейсмiчними горизонтами.

Величина випадкової похибки побудови карти при підготовці структури сейсморозвідкою встановлюється геофізичною організацією і вказується у відповідному звіті.