Оцінка ступеня підтвердження підготовлених структур

Зовнішнім контролем якості підготовки структур служать дані глибокого буріння. Вони використовуються для оцінки ступеня відповідності структурних планів глибоких реперних і продуктивних горизонтів, а також для вияснення причин похибок структурних побудов. При порівнянні результатів глибокого буріння та сейсморозвідки дані буріння визначають жорсткі значення позначок стратиграфічних або літологічних меж в свердловинах. Важливою процедурою при порівнянні даних сейсморозвідки та буріння є стратиграфічна прив’язка сейсмічних горизонтів. Для цього необхідно виконати зіставлення матеріалів наземної (позиційної) сейсморозвідки з даними вертикального сейсмічного профілювання (ВСП), акустичного каротажу (АК) та промислової геофізики.

Порівняння матеріалів сейсморозвідки та глибокого буріння може проводитись як за даними пошукового буріння (одиночні свердловини), так і за даними розвідувального та експлуатаційного буріння. В першому випадку зіставляються абсолютні позначки сейсмічних горизонтів і реперів за даними буріння в пошукових свердловинах. У другому випадку зіставляються карти, побудовані для близько розташованих горизонтів сейсморозвідки та буріння. При кількості свердловин більше п’яти може бути оцінена точність побудови сейсмічних карт.

При оцінці підтверджуваності структури за даними пошукового буріння необхідно мінімум дві свердловини, одна з яких розташована в склепінні підготовленої структури, а друга – в її критичній сідловині (на критичному напрямку). Якщо занурення від склепіння до критичної свердловини підтверджується даними буріння хоча би якісно (нахил може бути більшим або меншим, ніж за даними сейсморозвідки), структура вважається підтвердженою. Якщо за даними буріння фіксується обернений нахил, структура вважається непідтвердженою. У випадку, коли свердловини розташовані на одній позначці, питання про наявність структури однозначно вирішене бути не може.

При оцінці підтверджуваності структури за даними розвідувального та експлуатаційного буріння, коли порівнюються карти, побудовані за даними сейсморозвідки і глибокого буріння, критерієм підтверджуваності підготовленої структури є збіг і схожість інших морфологічних особливостей структури на обох картах. Структура вважається непідтвердженою, якщо величина зміщення склепіння D (відстань між екстремальними точками) перевищує половину її малої осі (якщо зміщення склепіння відбувається в бік одного із крил) або половину її великої осі (якщо зміщення склепіння відбувається в бік однієї з перикліналей).

Аналіз збіжності результатів сейсморозвідки та глибокого буріння в нафтогазоносних районах із подібними геологічними умовами дозволяє встановити коефіцієнт підтверджуваності структур і величину похибок структурних побудов для різних горизонтів, якими визначаються можливості сейсморозвідки при підготовці структур різної амплітуди.

Геологiчна ефективнiсть геолого-геофiзичних робiт iз пiдготовки пасток визначаються їх пiдтверджуванiстю наступним пошуковим бурiнням. При цьому використовується так званий коєфiцiєнт пiдтверджуваностi структур, який являє собою вiдношення кількості пiдтверджених бурiнням структур до загальної кількості структур, пiдготовлених геофiзичними та iншими методами i опошукованих глибоким бурiнням.

Пiдтвердженою антиклiнальною структурою, закартованою геолого-геофiзичними методами, необхiдно вважати структуру, положення склепiння якої по перспективним вiдкладам не виходить за межi найбiльш глибокої замкнутої iзогiпси, побудованої за даними пошуково-розвiдувального бурiння. Для пасток складної будови (в т.ч. неантиклiнальних) пiдтверджуванiсть встановлюється в залежностi вiд результатiв глибокого бурiння орiєнтовно iз врахуванням геологiчних особливостей району (зони) i очiкуваного типу пастки.

Статистика показує, що в середньому близько 20–25 % антиклiнальних структур, пiдготовлених геофiзичними методами, бурiнням не пiдтверджується. Особливо низька геологiчна ефективнiсть геофiзичних методiв при пiдготовцi пасток в умовах рiзкої невiдповiдностi структурних планiв. Наприклад, пiдтверджуванiсть пiдсольових пiднять часто складає не бiльше 30 %.

На кожну таку ”фальшиву“ структуру витрачається в середньому три пошукових свердловини. З iншої сторони, значна кiлькiсть пологих малоамплiтудних (менше 30 м) пасток залишається невиявленими iз-за недостатньої здатностi сучасних сейсмiчних методiв.

Основними шляхами пiдвищення геологiчної ефективностi пiдготовки пасток до пошукового бурiння є:

– застосування бiльш досконалих методiв сейсморозвiдки (МСГТ, МНГ, МОГ – метод оберненого годографа, при якому поєднуються прийоми свердловинної i позицiйної сейсморозвiдки, коли збудження сигналiв здiйснюється бiля земної поверхнi уздовж профілiв або по площi, а реєстрацiя проводиться сейсмоприймачами, зануреними в свердловину на заданi глибини) з цифровою обробкою даних на ЕОМ, що дозволяє пiдвищити глибиннiсть i якiсть картування;

– бiльш широке застосування комплексу прямих геофiзичних i геохiмiчних методiв, якi сприяють виявленню лiтолого-стратиграфiчних i малоамплiтудних антиклiнальних пасток;

– бурiння спецiальної свердловини (глибиною 1200–1500 м) в межах склепiння виявленого сейсморозвiдкою пiдняття з метою бiльш якiсної iнтерпретацiї сейсмiчних даних;

– цiлеспрямовані пошуки неантиклiнальних пасток у верхнiй частинi розрiзу осадового чохла, в т.ч. шляхом глибокого структурного бурiння свердловин малого дiаметра;

– планування пiдготовлених пасток не тiльки за кiлькiстю, але також за їх об’ємом (площею i амплiтудою).

Таким чином, можна пiдсумувати, що головною i кiнцевою метою цiєї стадiї пошукових робiт є створення доволi точної i надiйної графiчної моделi локальної структури. Крiм того, для обгрунтування пошукового бурiння дуже корисно створення хоча би дуже приблизних або навiть гiпотетичних моделей можливих на данiй площi покладiв нафти i газу, тобто уявлень про можливi типи пасток i покладiв нафти i газу в надрах площi, їхнє положення в розрiзi, розмiрах та ймовiрному фазовому станi вуглеводнів. На об’єктах, пiдготовлених до пошукового бурiння, проводиться кiлькiсна оцiнка перспективних ресурсiв за категорiєю С₃.

Роботи цiєї стадiї завершуються включенням об’єкта у фонд пiдготовлених структур i передачею його органiзацiї, що проводить пошукове бурiння.

За результатами геолого-геофiзичних робiт цiєї стадiї складаються звiти з такими основними графiчними матерiалами i документами:

– структурнi карти за вивченим цiльовим горизонтом в масштабi зйомки з нанесенням рекомендованих точок закладання пошукових свердловин;

– карти АТП, сумiснi iз структурними картами продуктивних або близьких до них горизонтів, з вказанням значень параметрiв АТП, нанесенням контурiв передбачуваних покладiв i рекомендованих точок закладання пошукових свердловин;

– прогнознi геолого-геофiзичні розрiзи, якi характеризують лiтологiчний склад i товщину вiдкладiв;

– карти зiставлення результатiв всiх видiв геолого-геофiзичних робiт;

– карти геолого-геофiзичної вивченостi;

– схеми розташування профілiв, фiзичних точок спостережень i свердловин;

– карти якостi сейсмiчних матерiалiв на структурнiй основi;

– паспорт структури (об’єкта АТП), пiдготовленої до пошукового бурiння;

– iнформацiйна карта фонду перспективних локальних об’єктiв для вибору i визначення черговостi їх введення в пошукове бурiння.