Примітки. 1) Так зветься місцевість на західню північ від Полтави по дорозі до Горішньої Голтви, між селами Рибці і Жуки (пізніше місце пробутку Величка) — тепер тут

¹) Так зветься місцевість на західню північ від Полтави по дорозі до Горішньої Голтви, між селами Рибці і Жуки (пізніше місце пробутку Величка) — тепер тут дві осади Полуозер'є Рибецьке і Полуозер'є Жуківське.

²) Люди Виговського оповідали білгородському вістунові Рижкову: У гетьмана два государеві посланці: Петро Скуратов сидить у тюрмі в Голтві а В. Кікін “на прости” — Білгород. ст. 602 л. 40 (про ці вісті нижче). З одписки Скуратова бачимо, що така ж доля спіткала і Волкова. Виговський затримав і арештував усіх царських посланців, що мали його контролювати.

³) Акты Ю.З.Р. IV, с. 127, І стовб.

⁴) Там же, с. 123.

⁵) Акты Ю.З.Р. IV, с. 122, стовб. 2. дата: В таборі над Полуозером 21 травня.

⁶) Білгород. ст. 602, л. 39, в яких днях був Рижков в Полтаві, тут не сказано, але повернув до Білгорода 30 травня, і судячи з дати листа Пушкаревого до Заборовського, мабуть 27 поїхав з Полтави, а пробув там кілька днів. Між тими вістями, які він тоді в Полтаві зібрав, я згадав уже оповідання про арест Скуратова, ще відзначу оповідання, татарського мурзи-бранця, мовляв Виговський послав тепер до хана свого батька, просити, щоб сам прийшов йому в поміч на непослушних; “а упоравшися з ними хоче скоро йти на українні царські городи”.

⁷) Там же, л. 41, зараз по свідченнях Рижкова.

⁸) Мова про Скуратова, очевидно.

⁹) По крестному целованію.

¹⁰) Акты Ю.З.Р. VII, с. 239, копія не дуже справна, очевидно з того ж дня і з того ж табору під Полтавою лист до Беньовського — вірча рекомендація Тетері, Укр. Архив III, ч. 53, з бібл. Красінських, рукоп. 312.

¹¹) Самовидець розповідає коротше, але в основі згідно: Пушкар вийшов з Полтави на Зелені свята і вдаривши на табір Виговського, розбив його, вже був гармати забрав, але Виговський впавши на коня полетів по Орду, і з її поміччю вибив пушкарівців з свого табору і не допустивши до Полтави, їх вистинав так, що й сам Пушкар в тім поліг, і взагалі мало хто живий вийшов, і Полтаву дощенту спустошено.

¹²) Ми бачили, що на Полуозері Виговський стояв уже з 20 с. с. травня.

¹³) Акты Ю.З.Р. VII, с. 240.

¹⁴) Там же, с. 241 (скорочую фразеологію).

¹⁵) Акты Ю.З.Р. XV, с. 176.

¹⁶) Укр. Архів III, ч. 77 Краків. Ак. Н., рукоп. 1056; реляція кінчиться заміткою, що посланець Беньовського поїхав від Виговського спід Полтави третього дня після битви.

Своєрідним відгомоном цієї реляції можна вважати записане в збірці Голінського під місяцем червнем (с. 1036): на Україні за Дубном (В ориг. za Dubnem, може це замість zа Łubnem?) Виговський з реєстровими козаками служебними через своїх послів заявив підданство королеві. Чернь — хлопство на те не згодилось і хотіло бути підданими Москви. Прийшло до бійки; було хлопства до 50 тис., вдарили на Виговcького — ледви переломили хлопів козаки; тільки татари їх вирятували. Погромили і вирубали хлопів, і Виговський послав своїх послів під певними умовами, а тих полковників, що задумували його розрубати — побив, i інших казав постинати”.

¹⁷) Білгород. ст. 399, л. 79.

¹⁸) Там же, л. 81-2.

¹⁹) Акты Ю.З.Р. XV. с. 270-2.

²⁰) Там же, с. 181.

²¹) В Білгород. ст. 399, л. 102 маємо “слізницю” пушкарівців з Гадяча до Ромодановського, 1 с.с. червня: “Б'ємо чолом і слізно просимо: Гаврило Рибинський, Василь Богун, Лукаш Климович, полковники війська й. ц. в-ва — пожалуй нас, слуг своїх, і подай поміч як найскорше, бо вже не можемо з ними нічого зробити. Вже три дні б'ємося з ними, а теперішнього часу прийшли під місто і обложили нас неприятелі, що не тільки на нас “дерзають”, на жінок і дітей наших, а на пресвітле в-во” і т. д. — кілька разів на різні способи повторене благання помочі. Московський переклад.

²²) Акты Ю.З.Р XV, с. 176-7.

²³) Сівського столу ст. 187, л. 619.

²⁴) “Черкас лутчих людей”.

²⁵) Одписка Ромадановського з місяця червня — Білгород. ст. 602; л. 151.

²⁶) Білгород. ст. 399, л. 67.

²⁷) Акты XV, с. 182.

²⁸) Там же.

²⁹) “Велика Росія" — Слобідщина, в протиставленню до Малої Росії — Гетьманщини.

³⁰) Акты VII, с. 242.