Примітки. 2) Довгаля московський уряд не признавав за правосильного полковника, і його миргородські посланці звуться просто миргородськими сотниками
1) Акты XV, с. 47.
2) Довгаля московський уряд не признавав за правосильного полковника, і його миргородські посланці звуться просто миргородськими сотниками. Коли Розряд запитував, хто в Миргороді полковником, дано йому інформацію (мб. з Малоросійського Приказу), що там наказний Олекса Козел (котрого Довгаль скинув) — т. XV, с. 162.
3) Розуміти — очевидно — треба про сотників і чернь.
4) “и в поминЂ не было”.
5) Акты Ю.З.Р, XV. с. 48-55.
6) “или ему гетман давал скарбъ”. Очевидно дяки мали на гадці “казну” але приміняючись до української термінології невпопад переклали це словом “скарб”.
7) Акты XV, с. 451 — 6.
8) Акты VII, с, 206, мову Лісницького я перевожу місцями на першу особу.
9) Там же, с. 207.
10) Акты Ю.З.Р. IV, 109-110.
11) Протокол друкований двічі — в т. IV і т. VII Актів Ю.З.Р. в т. IV одзначено місця зачеркнені в чорновику.
12) В Приказі Бережецький заявив, що привіз лист від Виговського до царя але Виговський велів його віддати Лісницькому “тому що з ним (Лісницьким), не було послано листа до царя”. Ця фраза викликає деякі сумніви. Виходить, що лист Виговського до царя датований 19 березня — де він виправдується, що сам не їде до Москви, а посилає Лісницького (Акты VII, с. 215 — вище) був присланий з Бережецьким, наздогін.
13) Акты Ю.З.Р. VII, с. 215. Виходить, що в посольстві мав їхати і Богун, але, очевидно, не поїхав — в Москві про нього не чути (див. нижче), але дивно, що він стоїть тут на другім місці після якогось Бережецького, безтитульної і видимо незначної особи — простого гінця.
14) “в землю Украинную”.
15) В друк.: “Дикою”.
16) “мучительскіе поступки”.
17) Акты Ю.З.Р. VII, с. 216.
18) Акты VII, c. 218-9.
19) Себто відомість про це одержав Виговський, після того, як виправив Лісницького до Москви.
20) В моск. копії “набойщика”.
21) З 18 на 19 березня с. с., так як пише й Виговський.
22) Не рахуючи самого Боклевського.
23) В пер.: “во дворЂ не только дворъ устрашили”.
24) Акты Ю.З.Р. VII, c. 219-220.
25) “Апреля в 21 день указалъ в. государь В. Б. Шереметеву, Б. М. Хитрово, думному дьяку Алмазу Ів. да дьяку Е. Юрьеву гетмана Ів. В. посланцовъ: Прокофья Бережецкого да Ив. Богуню в посольскомъ приказе спросить...” Акты IV, с. 110. На цій підставі пишуть про Бережецького і Богуна, як дійсне посольство (напр. Барсуков, Родъ Шереметевыхъ V, с. 25-7). Але Богуна написано тут тільки тому, очевидно, що ім'я його стояло на наказі, поданім до Пос. Приказу. В Москві його не видно.
26) Акты Ю.З.Р. VII, с. 212.
27) Малорос. Приказу стовб. 5840/29 л. 49-41.
28) Видано в Актах Ю.З.Р. IV, ч. 63.
29) В оригіналі помилково: “о Тимоше Прокофьеве и Порывае”.
30) Акты Ю.З.Р. XV, с. 55-8.
31) Акты Ю.З Р. IV, ч. 62.
32) Акты VII, с. 221, ст. 1.
33) Там же, с. 225, ст. 1,
34) Акты Ю.З.Р. VII, ч. 75, див. вище
35) Акты VII, с. 204.
36) Як бачимо, це те, що говорилося Лісницькому в Приказі 22 с. с. квітня.
37) При чорновику наказу на осібній картці ще такий факт до обслідування: “Показав гетьман Василю Кікіну лист полковника Нечая своєму шуринові Юрасю Хмельницькому, було в нім написано, що ц. в-во на полк. Лісницького гнів свій положив, велів його заслати на Сибір. Василь просив того листа, але гетьман не дав: “Тому не треба вірити, ми знаємо государську ласку до нас”.
Дата добавления: 2015-07-24; просмотров: 542;