ПРИМІТКИ 3 страница

Для ґенези польського устрою й права тих часів, коли руські землї починають приходити в залежність від Польщі (себто від в. XIV), можна вказати розвідки: Małecki Wewnętrzny ustrój w pierwotnej Polsce (Przewodn. nauk. 1875); Piekosiński O powstaniu społeczeństwa polskiego, Bobrzyński Geneza społeczeństwa polskiego na podstawie kroniki Galla i dyplomatów XII w., Smolka Uwagi o pierwotnym ustroju społecznym Polski — всї три розвідки в XIV т. Rozpraw. 1881; Smolka Mieszko Stary i jego wiek, 1881, Варш. (суспільно-полїтичний устрій Польщі XII в.); Hube Prawo polskie w wieku XIII, Варш., 1874; Винаверъ ИзслЂдованіе памятника польскаго обычнаго права XIII в., Варш., 1888; Małecki Ludność wolna w księdze Неnrychowskiej — Kw. hist. 1894; Szelągowski Chłopi dziedzice we wsiach na prawie polskiem do końca XIII wieku, Льв., 1899.

В суспільний устрій і право XIV в. входять отсї розвідки: Piekosiński Rycerstwo polskie wieków średnich т. I-II, Kp., 1896 (перероблене виданнє, в першім звало ся О dynastycznym szlachty polskiej pochodzeniu, 1888), його ж Ludność wieśniacza w Polsce w dobie piastowskiej, Kp., 1897 (Studya, rozprawy i materyały z dziedziny historyi i prawa pol.) — розвідки цїнні, коли вилучити тільки з них фантастичну лєхітську теорію автора. Kutrzeba Starostowie, ich początki i rozwój do końca XIV w., 1903 (Rozprawy т. 45) і згадані вице Sądy ziemskie i grodzkie w wiekach średnich, 1900-1. Bobrzyński Historya prawa niemieckiego w zarysie wraz z historyą prawa tegoż w Polsce, Kp., 1876 (працю В.-Буданова в сїй справі зацитував я вище — c. 638), його ж О założeniu wyższego sądu prawa niemieckiego na zamku krakowskim — Rozprawy, IV, 1876. Piekosiński O sądach wyższych prawa niemieckiego w Polsce wieków średnich — Rozprawy XVIII, 1884. Hube Prawo polskie w XIV wieku, ч. I — Ustawodawstwo Kazimierza W., Варш., 1881, ч. 2 — Sądy, ich praktyka i stosunki prawne społeczeństwa w Polsce ku schyłkowi XIV w., Варш., 1886; Piekosiński Uwagi nad ustawodawstwem wislicko-piotrkowskiem — Rozpr. т. XXVIII, 1891.

До історії польського парляментаризму й земської самоуправи: Pawiński Sejmiki ziemskie, początek ich i rozwój (1374-1505), Варш., 1905. Prochaska Geneza i rozwój parlamentaryzmu za pierwszych Jagiellonów — Rozprawy XXXVIII (бідне змістом). Piekosiński Wiece, sejmiki, sejmy i przywileje ziemskie w Polsce wieków średnich — Rozprawy т. XL (матеріал не повний, але загальний погляд цїнний). Rembowski Konfederacya i rokosz w dawnem prawie polskiem, Варш., 1893.

До суспільного устрою XV і пізнїйших віків: Т. Lubomirski Rolnicza ludność w Polsce od XVI do XVIII w., Варш., 1862, Горемыкинъ Очерки исторіи крестьянъ въ ПольшЂ, Спб., 1869, Bobrzyński Karta z dziejów ludu wiejskiego w Polsce — Przegląd pol. 1892, Ulanowski Wieś polska pod względem prawnym od w. XVI-XVIII — Przegląd polski 1894, Doliwa O poddaństwie w Polsce (Szkice histor.-społeczne, Ціріх, 1898), Rembowski Stany Rzeczypospol. polskiej w znaczeniu prawno-państwowem — Bibl. warsz. 1892, IV, Reprezentacya stanowa w Polsce — ib., 1893, Reprezentacya stanowa w rozwoju historycznym (XV-XVIII w.) — Ateneum 1892.

Адмінїстрація і судівництво: Wejnert O starostwach w Polsce do k. XVIII w., Варш. 1877. Firlei Die Gerichtverfassung Polens (1333-1572), Берлїн, 1892. Piekosiński Sądownictwo polskie w wiekach średnich, 1898 (Rozprawy XXXV). Kutrzeba Sądy ziemskie i grodzkie, як вище. Dargun O žródłach prawa miast polskich XVI w. — O žródłach Groickiego (Rozprawy т. XXII). Lubomirski Jurysdykcya patrymonialna w Polsce, Варш., 1861. Pilat Pogląd na rozwój urządzeń gminnych i patrymonialnych w dawnej Polsce — Przew. nauk. i lit. 1878. Balzer Geneza trybunału koronnego, studyum z dziejów sądownictwa polskiego XVI w., Варш. 1886. Скарбовість: Томашівський Податкові ухвали за Казимира Ягайловича в Польщі — Записки Наук. Тов. ім. Шевченка т. XIX, 1897. Lubomirski Trzy rozdziały z historyi skarbowości w Polsce z r. 1507 do 1532, Kp. 1868. Blumenstock Plany reform skarbowo-wojskowych Zydmunta I — Przew. nauk. i lit. 1878. Pawiński Skarbowość w Polsce i jej dzieje za Stefana Batorego, Варш. 1881 (Zródła dziejowe т. VIII).

Як бачимо уже з сього виказу, прогалини в студіях історії польського суспільно-полїтичного устрою й права лишають ся ще великі, а то тим більше, що богато з зацитованих тут статей — досить легкі начерки, які далеко не вичерпують предмета.

4. Дата привилея в. кн. Казимира (до c. 114). назад...

До недавна земський привилей Казимира був звістний з датою 1457 р., 2/V. З такою датою був публїкований його латинський текст з одної копії у Дзялиньского Zbiór praw litewskich, і з ориґіналу в Кодексї Ржищевского і Мучковского, т. І, а руський текст у Дзялиньского і в Актах Зап. Россіи, і з сею ж датою фіґурував в иньших виданнях і працях. Супроти того виданнє привилея толкували в звязку з незадоволеннєм на Казимира в Литві в 50-х рр., кандидатурою Семена Омельковича і т. и. Вправдї уже Каро (Geschichte Polens IV, 1875 c. 378-9) піднїс дату 1447 р. з копії недрукованої збірки Доґєля й на потвердженнє вказав, що Казимир зветь ся electus rex в сїм привилею (в деяких верзіях). Але аж пізнїйше вияснив сю справу пок. Ан. Левіцкий, опублїкувавши й описавши ориґінал привилею з біблїотеки Черторийських в III т. Codex epistolaris saec. XV (1894). Показуєть ся, що привилей сей має тепер дату 1457 р., але quinquagesimo стоїть намісто вишкробаного quadragesimo, що й тепер ясно читаєть ся; 1441 року відповідає й дата feria tercia die S. Sigismundi, що читаєть ся у всїх звістних текстах привилею, та й та трудність відпадає, що в 1457 р. Казимир в тім часї на Литві не був.

Звідки явила ся дата 1457 р.; поясняє иньший документ, опублїкований тамже Левіцким: 14 лютого 1457 р. Казимир заявляє, що хоч він до свого привилея, при його виданню, казав привісити велику печатку в. кн. Литовського, але propter quasdam causas emergentes каже до нього привісити нову печатку при першій нагодї (ibid. c. 94). Що то були за причини, годї знати (Левіцкий здогадував ся, що на котрімсь примірнику привилею печатка могла бути зле прибита, або відірвала ся), але очевидно, що дата 1457 р. з'явила ся з того нового привішення печати в тім роцї. Можливо, що тим же належить пояснити й істнованнє двох редакцій сеї грамоти (мало що відмінних між собою) — першу представляє ориґінал бібл. Черторийських і дуже зближений до неї руський текст Актів Зап. Россіи, також текст виданий недавно Пєкосїньским — Archiwum kom. prawniczej VII c. 261 — тут Казимир називаєть ся electus rex, выбраный король, тим часом як в другій редакції, представленій текстами Дзялиньского, сих слів нема. Насуваєть ся гадка, що друга редакція йде від наново спорядженого в 1457 р. примірника, але сей новий примірник задержав дату попереднього — feria tercia, d. S. Sigismundi, і Вильну, де в 1457 р. Казимира не було.

Недавно висловлений ще був здогад, що перед 1447 р., десь в р. 1440 Казимир видав иньший, нам незвісний привилей, з котрого деякі постанови перейшли в привилей 1447 р. (Якубовскій ор. c. статя І, c. 272), але се голий здогад, досить мало правдоподібний.

5. Табеля оподатковання пинських дворищ перед поміром (до c. 126). назад...

Відомости описи Лавр. Войни про старе оподаткованнє пинських дворищ для перегляду подаю в таблицї, поясненнє низше.

Перше імя означає село, друге назву дворища, по нїм сторона описи. Мушу запримітити, що повної докладности годї було дійти всюди. І так в рахунку волок є непевність, де числено по 30, а де по 33 морґів на волоку; там де на се є вказівка виразна, завначив я цифру морґів зьвіздкою, де її нема, можлива ріжниця о 10% in plus (я числив по 30 морґів на волоку). В обчисленню податків в текстї описи стрічають ся часто помилки — рахункові, друкарські, але й більш важні — через пропущеннє того чи иньшого податку. Я старав ся такі пропуски доповняти (при позиціях доповнених ставив я для обережности знак запитання). Але не скрізь се було можливо. Де не можна було доповнити, брав я суму поданих податків, а не цифру подану в описи. Обчислення податку з морґу давав я приблизні, не входячи в дрібні части (до ¹/₄ більше меньше), бо така докладність для нашої цїли зовсїм була б зайва; зрештою, хто схоче, може собі з поданих цифр обчислити докладнїйше. Підставою до обчислення брав я число морґів, визначених ревізором до оподатковання: коли ґрунт був дуже поганий, ревізор робив знижку і в рахунку морґів, і сю знижену цифру в такім разї я подавав при числї вимірених морґів, з боку, за лїнїєю. Якість ґрунту видко з цифри визначеного ревізором податку, в передостатнїй передїлцї: з „середнього” ґрунту платило ся 3 гр. з морґу, з „лихого” троха більше як 2 ¹/₂ низше — то вже ґрунт „дуже лихий, майже нїкчемний'', як каже ревізор. Слово „лишено” означає, що хоч відповідно до устави треба було визначити низший податок, ревізор лишив дотеперішнїй.