Примітки. 2) Цїкаво, що виголосив сю максіму також Русин, Адам Кисїль (1648), ало був, розумієть ся, при тім речником — може занадто щирим

¹) Див. с. 311, 326-7.

²) Цїкаво, що виголосив сю максіму також Русин, Адам Кисїль (1648), ало був, розумієть ся, при тім речником — може занадто щирим, але вірним, цїлого польського сенату: ochotniej każdy, i ja sam pójdę przy Panu — як буде вже вибраний король, для того треба з тим вибором поспішити ся: bo będzie oculatus abo speculator et remunerator laborum, że liber rzeknę id quod sentio in libera republica — co teraz mamy za wdzięczności od rzplitej za straty nasze?

³) „Не толцко сами собе народихом ся на свет, но более ко службе божиєй и посполитого доброго" в передмові до видання книги Есфир (1519). Фраза виглядає на досить механїчний переклад з чужої мови, тому я в текстї парафразував її.

⁴) Передмова до книги Юдиθ.

⁵) 3 українських родів напр. папери Острозьких і Сангушків, видані в III і IV Archiwum Sanguszków досить добре вводять в атмосферу сих інтересів.

⁶) В сю атмосферу процесовичівства досить добре вводять оповідання, зібрані в II т. книги Prawem і lewem В. Лозіньского.

⁷) Archiwum Sanguszków IV ч. 140 (1539).

⁸) Ibid ч. 162.

⁹) Ibid. 564.

¹⁰) Див. вище с. 232.

¹¹) Се підносить і Лозінський в своїй працї про шляхецький побут кінця XVI і початку XVII в., хоч взагалї виступає більше як приятель, нїж як критик сього старого шляхетського житя. Niepodobna, пише він, aby żaden z magnatów Czerwonej Rusi nie kochał sie w obrazach, lub nie kochając się w nich szczerze, nie naśladował w samej prożnosci króla Zygmunta Augusta lub Zygmunta III, ktrózy obaj byli miłośnikami współczesnej sztuki włoskiej i flamandzkiej, — ale u ogołu szlachty, nie wyjmujàc nawet najmożniejszej, nie było dla sztuki zmysłu, smak jej poprzóstawał reczej na bogatej galanteryi (Prawem i lewem I c. 126). Zbytek panuje wielki u możnej szlachty, завважає він на иньшім місцї, ale ma coś wschodniego w sobie, jest gruby, jakby na teatralną pompę, na chwytanie oka nagłym efektem, na sam blask materyalnego bogactwa obliczony (c. 122). Всупереч новійшим теоріям про посланництво Польщі як місіонерки західньої культури на Сходї, вона не могла бути доброю місіонеркою її вже з тої причини, що як раз благороднїйші сторони західньої культури, в яких лежала її вартність і будучність, лишались вповнї чужими для польської суспільности, або тільки зверха, злегка зачіпали чи інтріґували її.

¹²) Друкований в Sprawozdania z komisyi do historyi sztuki т. VI.

¹³) 3 культурно-історичного становища занотую ще кілька штук порцеляни (фарфур), трактованої, очевидно, ще як велика рідкість — часто оправленої в срібло то що (с. 211, 214). Колєкцію глиняної (майолїкової) турецької посуди (с. 214). Велику масу дзиґарів і дзиґарків — 24 (с. 213). Великий позитив в піхві (с. 214). Ksiàżki ruskie oprawne księcia i. m. starego — Константина, і близько тридцять образів moskiewskich, в шатах і без них, правдоподібно також йогож, 6 образів куплених в Кракові й 14 в Люблинї, й чимало (звиш 20) різних образів-іконок, на міди, дереві, і т. и. (ibid.).

¹⁴) Тамже с. 220.

¹⁵) Łoziński Prawem і lewein І с. 123.

¹⁶) Ibid. c. 124.

¹⁷) Порівняти з наведеним інвентарем майна Острозьких опись майна Никити Романова — Чтенія московські, 1887, III (про московський боярський побут на підставі сеї описи мусить лежати десь в актах київського фільольоґічного факультету моя студентська, семінарійна робота).

¹⁸) Коли Поляки в ширенню західньої культури бачать вплив специфічно-польський, можна-б в ширенню оріентальних мод у Польщі бачити впливи України і vice versa.

¹⁹) Див т. III ² с. 501-3.

²⁰) Інтересно завважити напр. богацтво спільних термінів в ґардеробі, убраннях, не кажучи за матерії — всї ті ферезії, гермаки (моск. ярмякъ), лїтники, кафтани і т. п.

²¹) Źywot człowieka poczciwego, цитую з видання проф. Калєнбаха II с. 12-21 (Bibliot. dzieł wyborowych ч. 268).

²²) Мова каштеляна смоленського Івана Мелешка на соймі 1589 р., звісна в двох редакціях — в білорусько-українській, друкованій Костомаровим в Актах Зап. Рос. II с. 188, без усяких пояснень що до ориґіналу, і в польській, друкованій Нємцевічом (Zbiór pamiętników II), з голословною заміткою: z rękopismu Józefa hr. Sierakowskiego. Вони значно ріжнять ся між собою і вказують на популярність сього памфлєту, що ходив по руках в ріжних варіантах, як зїдлива сатира на нових, білорусько-українських і литовських членів сойму, що з своїх „медвежих кутів" повилазивши сьмішили польських парляментаристів сьмішними й недорідними мовами. Старші історики, як Костомаров, уважали сю промову за автентичну. Первольф в книзї: Славяне, ихъ взаимныя отношенія и связи (III ч. 2 с. 196), потім Сумцов в статї: РЂчь Ивана Мелешка какъ литературный памятникь (К. Стар. 1894, V) вказали зовсїм справедливо, що маємо тут лїтературний твір, сатиру вложену в уста апокрифічного смоленського каштеляна. Довнар-Запольский потім виступив против сього погляду (в статї про Вас. Тяпинского — ИзвЂстія отд. рус. яз. 1899 с. 1064), вказуючи, що Мелешко не псевдонїм, а дїйсна особа — шляхтич з Полоччини. Але хоч би тут дїйсно мав ся на гадцї той Мелашко, то все таки автентичною промовою його анї дїйсним credo його ся „промова" через те не стане. Завважу, що й проф. Сумцов не зовсїм справедливо оцїнив її, бачучи тут сатиру на нові польські порядки, а не висьміяннє, з становища нових часів, старовірів, laudatores temporis acti. Він зближає сю сатиру з інвективами Вишенського, але автор Мелешка й Вишенський стоять власне на противних становищах: оден сторонник, другий противник нових порядків.

²³) Ті місця, де обидві редакції розходять ся, і одна другу доповнює, я подаю в перекладї, лучачи обидві редакції.

²⁴) Рей напр. пише: Przodkowie naszy oni swięci, nie mając ani pisma ani żadnego upominania, ani praw żadnych ustanowionych na się, tylko tak z przyrodzonej cnoty swojej, patrz jak pięknie, trzeżwie, pobożnie, a na wszem pomiernie żyli, i na wszem się sprawowali, a jako długo onych rozkosznych, wesołych, wolnych a szczyrych żywotów swoich. używali (I. c. c. 18).

²⁵) Библіотека иностр. писат. изд. Семеновымъ I с. 20-1.

²⁶) De moribus Tartarorum c. 15, 16, 20, 28-9 == Мемуары до исторіи Южной Россіи I с. 23-4, 25-6, 29-32, 40-41.

²⁷) Relacye nunciuszów I с. 128.

²⁸) Див. т. V с. 494-6.

²⁹) „Мало скромних жінок, а не бракує навіть і публичних" — се ставить він в звязок зі звичаями в подорожах (І с. 127). Образок досить інтересний взагалї.

³⁰) Description de l'Ukraine c. 189 і далї (я покорочую се оповіданнє).

³¹) Ibid. c. 22.

³²) Порівняти ще пізнїйший єзуітський памфлєт на смерть виленського православного купця Злотовича(1635), де православні поручають його св. Петрови не тільки як правовірного, але й чоловіка твердих патріархальних звичаїв, карікатурно утрірованих памфлєтистами: „пихи би куса не мЂлъ в собЂ, в бараним кожуху і без пояса ходилъ, в нагавицах не ходилъ", і т. д. (Lukaszewicz Dzieje kosciołów wyznania helweckiego w Łitwie I c. 88).

³³) Див. т. V c. 497-9.

³⁴) Акти Ю. i Зап. Роc. II с. 211 і далї.

³⁵) Ріжні роди коней.

³⁶) Ріжні роди собак.

³⁷) Ріжні роди інструментів.

³⁸) 1. с. с. 218.

³⁹) Łoziński Prawem і lewem, I c. 129.

⁴⁰) 1. с. с. 17.

⁴¹) Споживаєте.

⁴²) Мова про сплави збіжа і лїсових виробів.

⁴³) Акты Ю. и З. Р. II с. 229-30.