Відповідальність сторін за договором зберігання
За порушення своїх обов'язків сторони зобов'язані нести цивільно-правову відповідальність. Слід вирізняти відповідальність поклажодавця та відповідальність зберігача за невиконання покладених на них згідно з договором зберігання обов'язків.
Так, поклажодавець відповідає перед контрагентом за договором:
1)за збитки, заподіяні зберігачеві внаслідок того, що зберігання не відбулося (ч. 2 ст. 939 ЦК України). Дана відповідальність настає у
Розділ І. ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО ...
разі, коли договір зберігання має консенсуальний характер. Підставою звільнення від даного виду відповідальності може бути те, що по-клажодавець у розумний строк попередив зберігача про відмову від договору зберігання. Поняття «розумний строк» є оціночною категорію. Проте слід погодитися з авторами, які вважають, що воно має тлумачитися з урахуванням того, чи міг зберігач уникнути втрат у своїй сфері у разі вжитих належних заходів1;
2) за несвоєчасність чи неповноту сплати винагороди за збе рігання та за відшкодування витрат на зберігання. Дана відповідальність має бути передбачена у договорі. Якщо вона не передбачена, тоді застосовуються загальні правила, згідно з якими покла-жодавець зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України);
3) за несвоєчасне отримання речі зі зберігання (ст. 948 ЦК України) поклажодавець зобов'язаний не лише внести плату за весь фактичний час її зберігання (ч. З ст. 946 ЦК України), а й відшкодувати всі збитки, пов'язані з тим, що він не забрав річ після закінчення строку договору зберігання;
4) за збитки, заподіяні властивостями речі, переданої на зберігання (ст. 952 ЦК України). Дана відповідальність настає лише у разі, коли поклажодавець не попередив про ці властивості зберігача або коли зберігач знав чи повинен був знати про ці властивості речі.
Що стосується зберігача, то його відповідальність настає:
1) за відмову від прийняття речей на зберігання. Зберігач звільняється від обов'язку прийняти річ на зберігання, якщо у зв'язку з обставинами, які мають істотне значення, він не може забезпечити її схоронності (ст. 940 ЦК України);
2) за втрату (нестачу) або пошкодження речей, прийнятих на зберігання (ст. 950 ЦК України). Дана відповідальність диференціюється залежно від того, яка особа є зберігачем. Так, коли збе-рігачем є непрофесійний зберігач, то і відповідатиме він лише у разі своєї вини, тоді як професійний зберігач відповідатиме незалежно від вини. Однак законодавець встановлює також і умови звільнення професійного зберігача від даної відповідальності, до яких слід відносити випадки, коли втрата (нестача) або пошкодження речей ста-
1 Гражданское право: Учебник / Под ред. Ю. К. Толстого, А. П. Сергеева. — СПб.: Проспект, 1997. — Часть 2. — С. 618.
Глава 15. Договір зберігання
лися внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця (ч. 2 ст. 950 ЦК України). Окремо слід відмежовувати випадок, коли втрата (нестача) або пошкодження речі відбулися після закінчення строку зберігання. У цьому разі зберігач відповідає за втрату або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу чи грубої необережності (ч. З ст. 950 ЦК України). Слід зазначити, що зберігач має відшкодувати у разі втрати (нестачі) речі розмір її вартості, а в разі пошкодження речі — розмір суми, на яку знизилася її вартість (ч. 1 ст. 951 ЦК України).
Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.
Відповідальність настає також і за невиконання інших обов'язків сторін, однак оскільки спеціальними нормами вони не передбачені, то і порядок та підстави цієї відповідальності є загальними або такими, що встановлені у договорі самими сторонами.
Виявивши усі загальні особливості договору зберігання, слід відмежувати його від суміжних за конструкцією договорів. Так, наприклад, договір зберігання за тією ознакою, що річ передається у тимчасове володіння, слід відмежовувати від договору оренди та позички. Основною відмінністю між цими договорами є їх мета: при зберіганні — це схоронність цілісності речі та її споживацьких властивостей, а при оренді та позичці — використання даної речі.
Договір зберігання за своїм змістом (особливо іррегулярний) є досить близьким до договору позики, оскільки за ними отримують не ту річ, що передають, а речі тієї самої кількості та якості. Відмінність між ними полягає у тому, що позичальник наділяється правом власності на передані йому речі, а зберігач зобов'язаний зберігати ці речі і не має права розпоряджатися ними.
Крім того, зберігання часто виступає складовою частиною іншого договору, наприклад підряду, перевезення, комісії тощо. Тому в цьому разі, крім застосування положень основного зобов'язання, слід дотримуватися положень глави 66 ЦК України.
§ 2. Зберігання на товарному складі
У ЦК України вперше дістає своє місце договір зберігання на товарному складі (складське зберігання).
За договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем,
Розділ І. ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО ...
і повернути його у схоронності (ч. 1 ст. 957 ЦК України). Даний договір слід охарактеризувати як двосторонній, консенсуальний та оплатний.
Особливим суб'єктом даного договору є зберігач, яким виступає товарний склад. Товарним складом згідно з ч. 1 ст. 956 ЦК України є організація, яка зберігає товар та надає послуги, пов'язані зі зберіганням, на засадах підприємницької діяльності. При цьому законодавець розрізняє два види товарних складів: власне товарний склад і товарний склад загального користування. Суттєва відмінність між ними полягає у тому, що товарний склад загального користування здійснює свою діяльність на підставі публічного договору (ч. 2 ст. 957 ЦК України), тобто на підставі закону, інших нормативно-правових актів або дозволу (ліцензії) він зобов'язаний приймати на зберігання товари від будь-якої особи (ч. 2 ст. 956 ЦК України). Є також певна специфіка у визначенні поклажодавця за договором складського зберігання. За даним договором поклажода-вець конкретизується, як правило, коли він передає товар для зберігання на склад.
Крім особливостей суб'єкта даного договору, певними особливостями наділений і об'єкт договору складського зберігання. На відміну від загальних положень зберігання, де об'єктом є річ матеріального світу, об'єктом договору складського зберігання є товар, який з точки зору економічної теорії розуміється як результат праці, що призначений для подальшої реалізації, а не для споживання.
Певною специфікою наділені права та обов'язки сторін.
По-перше, товарний склад зобов'язаний за свій рахунок оглянути товар при прийнятті його на зберігання для визначення його кількості та зовнішнього стану (ч. 1 ст. 959 ЦК України). Отримані дані фіксуються у відповідних документах, що мають назву складських.
По-друге, товарний склад зобов'язаний надавати поклажодавце-ві можливість оглянути товар або його зразки протягом усього часу зберігання. У разі іррегулярного зберігання товарний склад зобов'язується надавати поклажодавцю можливість взяти проби та вжити заходів, необхідних для забезпечення його схоронності (ч. 2 ст. 959 ЦК України).
По-третє, товарний склад у разі, якщо для здійснення належного забезпечення схоронності товару потрібна негайна зміна умов його зберігання, зобов'язаний негайно вжити відповідних невідкладних заходів та повідомити про них поклажодавця (ч. 1 ст. 960 ЦК України).
По-четверте, товарний склад у разі виявлення пошкоджень товару зобов'язаний негайно скласти акт і того самого дня повідомити про це поклажодавця (ч. 2 ст. 960 ЦК України).
Глава 15. Договір зберігання
Особлива роль відводиться повноваженням сторін при поверненні товару. У цьому разі кожна зі сторін, тобто як поклажодавець, так і товарний склад, має право вимагати огляду товару та перевірки його якості (ч. З ст. 959 ЦК України). При цьому на ініціатора огляду та перевірки законодавець покладає і відшкодування пов'язаних з ними витрат.
Якщо при поверненні товару огляд та перевірка товару не були проведені, поклажодавець має заявити про нестачу або пошкодження товару у письмовій формі одночасно з його одержанням. Коли нестача або пошкодження не могли бути виявлені при звичайному способі прийняття товару, то законодавець відводить три дні з моменту одержання товару, протягом яких поклажодавець може заявити про нестачу чи пошкодження товару. В іншому разі вважається, що поклажодавець повернув товар відповідно до умов договору.
Іншою суттєвою відмінністю даного договору від загальних умов договору зберігання є порядок оформлення складського зберігання. Договір складського зберігання має бути укладений у письмовій формі. Однак на практиці між контрагентами інколи укладаються письмові договори складського зберігання, в яких зазначається не лише факт передачі товару на склад, а мають місце і чітко зазначені права й обов'язки сторін та інші істотні умови. Тому законодавець вважає, що письмова форма даного договору дотримується у разі, коли товарний склад видав поклажодавцю складський документ. До складських документів належать: складська квитанція, просте складське свідоцтво та подвійне складське свідоцтво.
Під поняттям «складська квитанція» слід розуміти документ, яким засвідчується факт прийняття товару на товарний склад, основні показники товару (кількість, якість, асортимент тощо), а також посвідчено права поклажодавця вимагати повернення товару. При цьому товар, прийнятий на складське зберігання за складською квитанцією, не може зазнавати розпорядчого впливу з боку поклажодавця впродовж усього строку складського зберігання.
Просте складське свідоцтво — це єдиний документ, виданий на пред'явника, що підтверджує передачу товару на зберігання. Це свідоцтво є цінним папером на пред'явника та має обов'язково містити такі відомості:
1) найменування та місцезнаходження товарного складу, що
прийняв товар на зберігання;
2) номер свідоцтва за реєстром товарного складу;
3) найменування і кількість прийнятого на зберігання товару — число одиниць та (або) товарних місць та (або) міра (вага, об'єм) товару;
Розділ І. ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО ...
4) строк, на який прийнято товар на зберігання, або вказівка на те, що товар прийнято на зберігання до запитання;
5) розмір плати за зберігання або тарифи, на підставі яких вона обчислюється, та порядок її сплати;
6) дата видачі свідоцтва;
7) підпис особи, яка видала свідоцтво, та печатка товарного складу;
8) вказівка на те, що воно видане на пред'явника (ч. 2 ст. 965 ЦК України).
Недотримання принаймні одного з цих обов'язкових атрибутів спричиняє недійсність простого складського свідоцтва (ч. З ст. 965 ЦК України).
Товар, прийнятий на зберігання за простим складським свідоцтвом, може бути предметом застави протягом строку зберігання товару на підставі застави цього свідоцтва (ч. 2 ст. 961 ЦК України).
Подвійне складське свідоцтво складається з двох частин — складського та заставного свідоцтва (варанта), які можуть бути як поєднані, так і відокремлені одне від одного. Однак у будь-якому разі кожна з цих частин є ордерним цінним папером та має містити такі відомості:
1) найменування та місцезнаходження товарного складу, що
прийняв товар на зберігання;
2) номер свідоцтва за реєстром товарного складу;
3) найменування юридичної особи або ім'я фізичної особи, від якої прийнято товар на зберігання, її місцезнаходження або місце проживання;
4) найменування і кількість прийнятого на зберігання товару — число одиниць та (або) товарних місць та (або) міра (вага, об'єм) товару;
5) строк, на який прийнято товар на зберігання, або вказівка на те, що товар прийнято на зберігання до запитання;
6) розмір плати за зберігання або тарифи, на підставі яких вона обчислюється, та порядок її сплати;
7) дата видачі свідоцтва;
8) підпис особи, яка видала свідоцтво, та печатка товарного складу.
Наявність усіх зазначених атрибутів є обов'язковою як для по
двійного, так і для простого складського свідоцтва.
Як зазначалося вище, законодавець у ст. 964 ЦК України визначає подвійне складське свідоцтво, як і його складові частини, ордерними цінними паперами, тому вони можуть передаватися разом або окремо вчиненням індосаменту (передавального напису).
Глава 15. Договір зберігання
Однак для визначення сутності таких цінних паперів слід визначити права, що витікають з них. Насамперед володілець складського та заставного свідоцтва має право розпоряджатися товаром, що зберігається на товарному складі. Однак володілець лише заставного свідоцтва має право застави на товар на суму відповідно до суми кредиту та відсотків за користування ним (ч. З ст. 963 ЦК України). У разі застави товару відмітка про це робиться на складському свідоцтві.
У свою чергу, володілець лише складського свідоцтва має право розпоряджатися товаром, але цей товар не може бути взятий зі складу до погашення кредиту, виданого за заставним свідоцтвом (ч. 2 ст. 963 ЦК України).
Особливе регулювання має порядок видачі товару за подвійним складським свідоцтвом. За загальним правилом товарний склад видає товари володільцеві подвійного складського свідоцтва, тобто одночасно складського та заставного свідоцтва лише в обмін на обидва свідоцтва разом (ч. 1 ст. 966 ЦК України).
Володілець подвійного складського свідоцтва має право вимагати видачі товару частинами. При цьому в обмін на первісні свідоцтва йому видаються нові свідоцтва на товар, що залишився на складі.
Однак товар може забрати також і особа, яка не має подвійного складського свідоцтва. Так, наприклад, якщо особа є володільцем лише складського свідоцтва, але вона сплатила суму боргу за ним, склад видає товар лише в обмін на складське свідоцтво та за умови надання разом із ним квитанції про сплату всієї суми боргу за заставним свідоцтвом. В іншому разі товарний склад відповідає перед володільцем заставного свідоцтва за платіж усієї суми, забезпеченої за ним (ч. 2 ст. 966 ЦК України).
Дата добавления: 2015-07-24; просмотров: 3188;