Зберігання речі у ломбарді

Зберігання, яке провадиться ломбардами, не є основним видом їх діяльності і здійснюється факультативно до закладних операцій. Збе­рігання речі в ломбарді має характер двостороннього та оплатного зо­бов'язання. Характеризуючи оплатність даного зобов'язання, слід зауважити, що ціна послуг щодо зберігання може і не встановлюва­тись окремо, а включатись до загальної суми ломбардних операцій.

Суб'єктами зберігання речі в ломбарді, з однієї сторони, є ломбард (зберігач) як юридична особа, а з іншої, — фізична особа (поклажода­вець). У законі чітко не визначається, однак аналіз відповідних пра­вових норм дає підстави зробити висновок, що об'єктом цього збе­рігання може бути лише індивідуально визначена рухома річ.

Форма договору зберігання в ломбарді є письмовою і оформля­ється видачею поклажодавцю іменної квитанції (ч. 1 ст. 967 ЦК України).

Певною специфікою наділені права й обов'язки сторін за догово­ром. Так, зберігач (ломбард) зобов'язаний страхувати на користь поклажодавця за свій рахунок речі, прийняті на зберігання у пов­ній сумі їх оцінки (ч. З ст. 967 ЦК України), що визначається за до­мовленістю сторін. У разі, коли поклажодавець не виконає свого обов'язку забрати річ, ломбард зобов'язаний впродовж трьох міся­ців від дня закінчення строку договору зберігати її. Після цього ломбард має право продати цю річ у порядку, визначеному законом. Із суми виторгу, одержаної ломбардом від продажу речі, вирахову­ється плата за зберігання та інші платежі, що належить зробити зберігачу. Залишок суми виторгу повертається поклажодавцю.