Грошова оцінка матеріальних благ, якими має бути забезпечений відчужувач

Матеріальні блага, якими щомісяця повинен забезпечуватися відчужувач, мають бути оцінені в грошах. Така оцінка підлягає ін­дексації у порядку, встановленому законом (ст. 751 ЦК України).

У разі неможливості подальшого виконання фізичного особою обов'язків набувача за договором довічного утримання з підстав, що мають істотне значення, обов'язки набувача можуть бути передані

Розділ І. ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО ...

за згодою відчужувача члену сім'ї набувача або іншій особі за їх­ньою згодою.

Відмова відчужувача у наданні згоди на передання обов'язків набувача за договором на іншу особу може бути оскаржена до суду. При розгляді спору суд бере до уваги тривалість виконання догово­ру та інші обставини, що мають істотне значення.

Набувач та відчужувач можуть домовитися про заміну речі, яка була передана за договором, на іншу річ. У цьому разі обсяг обов'яз­ків набувача за волею сторін може змінитися або залишитися не­змінним.

Набувач майна не має права до смерті відчужувача продавати, дарувати, міняти його, укладати щодо нього договір застави, пере­давати у власність іншій особі на підставі іншого правочину.

На майно, передане набувачу за договором довічного утримання (догляду), до тих пір, поки живий відчужувач, не може бути зверне­не стягнення.

Втрата (знищення), пошкодження майна, що було передане на­бувачеві, не є підставою для припинення чи зменшення обсягу його обов'язків перед відчужувачем.

Припинення договору довічного утримання (догляду)

1. Договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний
рішенням суду:

1) на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання на­бувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини;

2) на вимогу набувача.

2. Договір довічного утримання (догляду) припиняється зі смер­
тю відчужувача (ст. 755 ЦК України).

У разі розірвання договору довічного утримання у зв'язку з ухи­ленням набувача від його виконання відчужувач набуває право вла­сності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення.

У цьому разі витрати, понесені набувачем на утримання та до­гляд відчужувача, не підлягають поверненню.

У разі розірвання договору у зв'язку з неможливістю його по­дальшого виконання набувачем з підстав, що мають істотне значен­ня, суд може залишити за набувачем право власності на частину майна, з урахуванням тривалості часу, протягом якого він належно виконував свої обов'язки за договором.

Глава 6. Договір довічного утримання (догляду)

Обов'язки набувача за договором довічного утримання (догляду) переходять до тих спадкоємців, до яких перейшло право власності на майно, що було предметом договору.

Якщо спадкоємець за заповітом відмовився від прийняття май­на, що було предметом договору, право власності на це майно може перейти до спадкоємця за законом (ст. 757 ЦК України).

Якщо у набувача майна немає спадкоємців або вони відмовилися від прийняття майна, переданого відчужувачем, відчужувач знову стає власником цього майна. У цьому разі договір довічного утри­мання (догляду) припиняється.

У разі припинення юридичної особи-набувача з визначенням правонаступників до них переходять права та обов'язки за догово­ром довічного утримання (догляду).

У разі ліквідації юридичної особи-набувача право власності на майно, передане на підставі договору довічного утримання (догля­ду), переходить до відчужувача.

Якщо внаслідок ліквідації юридичної особи-набувача майно, що було передане їй за договором довічного утримання (догляду), пе­рейшло до її засновника (учасника), до нього переходять права та обов'язки набувача за договором довічного утримання (догляду).

Рекомендована література:

Брагинский М. И., Витрянский В. В. Договорное право. Книга вторая:

Договори о передаче имущества. — М., 2000. — С. 618-653.

Зобов'язальне право: теорія і практика: Навч. посібник для студентів

юрид. вузів і фак-ів ун-тів / За ред. О. В. Дзери. — К., 1998. —

С. 373-382.

Космін Ю. Договір довічного утримання // Право України. — 2000. —

№ 2. — С. 69-71.

Романцев Ю. В. Система договоров в гражданском праве России. — М.,

2001. — С. 322-328.

Хохлов С.А. Рента и пожизненное содержание с иждивением (гл. 33) //

Гражданский кодекс Российской Федерации. Часть вторая: Текст, ком-

ментарии, алфавитно-предметньїй указатель / Под ред. О. М. Козьірь,

А. Л. Маковского, С. А. Хохлова. — М., 1996.

Розділ І. ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО ...

Глава 7 Договір найму (оренди)

§ 1. Загальні положення про договір найму (оренди)

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язу­ється передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).

Договір найму є найпоширенішим зобов'язанням з передачі май­на у користування. У главі 58 ЦК України врегульовуються відно­сини з договору найму. Слід зауважити, що у законодавстві та нау­ковій літературі поряд з терміном «найм» широко вживаються тер­міни «оренда», «лізинг», «прокат», якими позначають однотипні за своєю юридичною природою договори, кожен з яких має певні особ­ливості, обумовлені предметом найму.

Договір майнового найму відрізняється від інших (суміжних) ци­вільно-правових договорів такими ознаками:

1) наймач отримує майно не у власність, а лише у тимчасове ко­ристування. Цим договір майнового найму відрізняється від дого­ворів купівлі-продажу, міни, дарування, за якими одержувач майна стає його власником. Крім цього, оскільки користування майном за договором найму є тимчасовим, після закінчення строку договору або у разі його дострокового розірвання наймач зобов'язаний повер­нути майно у тому самому стані, в якому він його одержав;

2) оскільки надане наймачеві майно підлягає поверненню, пред­метом договору найму можуть бути:

— річ, що визначена індивідуальними ознаками і зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні, тобто неспо-живна річ. Законом можуть бути встановлені види майна, що не мо­жуть бути предметом договору найму. Особливості найму окремих видів майна встановлюються нормами ЦК України та іншими зако­нами;

— майнові права, наприклад земельні паї;

— підприємство як єдиний майновий комплекс (ст. 191 ЦК України).

Особливості оренди окремих видів майна можуть встановлювати­ся законами. Так, Закон України «Про оренду державного та кому­нального майна» регулює порядок оренди майна цих видів власнос­ті. Відповідно до ст. 4 цього Закону об'єктом такого договору може бути майно цілісних майнових комплексів державних та комуналь­них підприємств, їх структурних підрозділів. Ця сама стаття визна­чає майно, яке не може бути предметом оренди, відносячи до нього

Глава 7. Договір найму (оренди)

таке: цілісні майнові комплекси державних підприємств, їх струк­турних підрозділів (філій, цехів, дільниць), цілісні майнові компле­кси структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць) казенних під­приємств, що здійснюють діяльність, передбачену частиною пер­шою ст. 4 Закону України «Про підприємництво» (діяльність, пов'язана з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, здійснюється відповідно до Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів») цілісні майнові комплекси казенних під­приємств.

Особливості оренди водних об'єктів регулюються Водним кодек­сом України. Так, відповідно до ст. 51 цього Кодексу у користуван­ня на умовах оренди водні об'єкти (їх частини) місцевого значення та ставки, що перебувають у басейнах річок загальнодержавного значення, можуть надаватися водокористувачам лише для рибороз­ведення, виробництва сільськогосподарської і промислової продук­ції, а також у лікувальних та оздоровчих цілях.

Закон України «Про господарську діяльність у Збройних Си­лах України» встановлює, що передача військового майна в орен­ду юридичним і фізичним особам здійснюється виключно на кон­курсній основі з урахуванням необхідності підтримання на нале­жному рівні бойової та мобілізаційної готовності. Умови та порядок проведення конкурсів визначаються Фондом державного майна України за погодженням з Міністерством оборони України (ст. 7 Закону).

Порядок та умови проведення конкурсів на право укладення до­говорів оренди військового майна затверджено спільним наказом Фонду державного майна України та Міністерства оборони України від 26 липня 2000 р. № 1549/241, зареєстрованим в Міністерстві юс­тиції України 10 серпня 2000 р. за № 490/4711. Крім цього, поста­новою Кабінету Міністрів України від 11 травня 2000 р. № 778 за­тверджений Порядок надання дозволу військовим частинам Зброй­них Сил України на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду.

Договір найму є договором двостороннім, оскільки кожна зі сто­рін цього договору набуває прав і стає взаємно зобов'язаною; кон-сенсуальним, оскільки він вважається укладеним внаслідок досяг­нення між сторонами згоди незалежно від моменту передачі речі.

Передача в найм є актом розпорядження, тому наймодавцем має право бути власник речі або особа, якій належать майнові права. Крім цього, наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Розділ І. ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО ...

Стаття 5 Закону України «Про оренду державного та комуналь­ного майна» визначає, що орендодавцями можуть бути:

— Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва — щодо цілісних майнових комплексів підпри­ємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не ввійшло до статутних фондів господарських това­риств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є дер­жавною власністю, крім майна, що належить до майнового комп­лексу Національної академії наук України;

— органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Респуб­ліки Крим та органами місцевого самоврядування управляти май­ном, — щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх струк­турних підрозділів та нерухомого майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності;

— державні та комунальні підприємства — щодо окремого інди­відуально визначеного майна та нерухомого майна площею до 200 кв. м, а з дозволу органів, зазначених в абзацах 2, 3 цієї стат­ті, — також щодо структурних підрозділів підприємств (філій, це­хів, дільниць) та нерухомого майна, що перевищує площу 200 кв. м.

Відповідно до ст. 762 ЦК України договір найму є оплатним. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, що мають істотне значення.

Плата за користування майном може вноситися за вибором сто­рін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користуван­ня майном встановлюється договором найму.

Договором або законом може бути встановлено періодичний пере­гляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Так, відповідно до ст. 10 Закону України «Про оренду державного та кому­нального майна» суттєвою умовою договору передбачено те, що оренд­на плата сплачується з урахуванням її індексації. Слід зазначити, що існують підзаконні нормативні акти, які регулюють розмір орендної плати державного та комунального майна. Зокрема, постановою Ка­бінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 р. № 786 затверджена Ме­тодика розрахунку і порядок використання плати за оренду державно­го майна. Методикою затверджені ставки орендної плати щодо залиш­кової вартості об'єкта оренди або до експертної вартості, що встановлюються у відсотковому відношенні. Так, використання орен­дарем нерухомого майна за цільовим призначенням для розміщення нічних клубів, казино, інших закладів грального та шоу-бізнесу — 20 відсотків, а розміщення закладів охорони здоров'я та соціальної допомоги (з частковим самофінансуванням) — 1 відсоток.

Глава 7. Договір найму (оренди)

Зазначена Методика також передбачає порядок використання орендної плати. У разі, коли орендодавцем майна є Фонд державно­го майна, його регіональне відділення чи представництво, орендна плата спрямовується за: цілісні майнові комплекси державних під­приємств — до державного бюджету; нерухоме майно державних підприємств, організацій — 70 відсотків орендної плати до держав­ного бюджету, ЗО відсотків державному підприємству, організації, на балансі яких перебуває це майно; майно, що не ввійшло до ста­тутного фонду господарського товариства, створеного у процесі при­ватизації (корпоратизації), — до державного бюджету. Якщо госпо­дарське товариство, створене у процесі приватизації (корпоратиза­ції), утримує об'єкти житлового фонду, що не ввійшли до його статутного фонду, — 70 відсотків орендної плати до державного бюджету, 30 відсотків — господарському товариству.

У разі, коли орендодавцем майна є державне підприємство, орга­нізація (крім підприємств, установ та організацій, що перебувають у віданні Національної академії наук України), орендна плата спря­мовується: за окреме індивідуально визначене майно підприємства, організації (крім нерухомого) — підприємству, організації; за ціліс­ний майновий комплекс структурного підрозділу підприємства, ор­ганізації, за нерухоме майно — 70 відсотків орендної плати підпри­ємству, організації, ЗО відсотків — до державного бюджету.

У разі оренди, закріпленої за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, інших військо­вих формувань рухомого та нерухомого військового майна, орендна плата згідно зі ст. 8 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» спрямовується до державного бюджету.

Кошти, отримані від оренди об'єктів майнового комплексу На­ціональної академії наук України, в повному обсязі спрямовуються на виконання статутних завдань Національної академії наук Украї­ни і підприємств, установ та організацій, що перебувають у віданні Національної академії наук України.

Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обста­вини, за які він не відповідає, можливість користування майном іс­тотно зменшилася.

Плата за користування майном вноситься щомісяця, якщо інше не встановлено договором.

Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відпо­відає.

Договір найму має тимчасовий характер, навіть якщо він укла­дений без зазначення строку, тобто ций договір є строковим.

Розділ І. ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО ...

Договір найму укладається на строк, обумовлений сторонами і встановлений договором (ст. 763 ЦК України).

Суттєвою умовою договору оренди державного та комунального майна є строк (ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»), у зв'язку з чим такий договір може уклада­тися лише на визначений договором строк.

Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк.

Кожна зі сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово по­передивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму не­рухомого майна — за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від дого­вору найму, укладеного на невизначений строк.

Проте в законодавстві можуть бути встановлені максимальні (граничні) строки договору найму окремих видів майна. Так, ст. 17 Закону України «Про оренду землі» встановлює, що строк договору оренди землі не може бути більшим ніж 50 років. Якщо до спливу встановленого законом максимального строку найму жодна зі сто­рін не відмовилася від договору, укладеного на невизначений строк, він припиняється зі спливом максимального строку договору.

Договір найму, строк якого перевищує встановлений законом максимальний строк, вважається укладеним на строк, що відпо­відає максимальному строку.

Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчен­ня строку договору найму, то, за відсутності заперечень наимодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (ст. 764 ЦК України).

Наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користу­вання негайно або у строк, встановлений договором найму.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендоване майно (крім окремого індивідуаль­но визначеного майна) включається до балансу підприємства, госпо­дарського товариства із зазначенням, що це майно є орендованим.

Права та обов'язки сторін за договором найму. Головним обов'язком наимодавця є надання наймачеві майна у стані, що від­повідає умовам договору і призначенню майна. Цьому обов'язку наимодавця кореспондує суб'єктивне право наймача вимагати на­дання йому саме того індивідуально визначеного майна, яке зазна­чене у договорі.

Непередання майна наймачеві спричиняє певні правові наслідки (ст. 766 ЦК України).

Глава 7. Договір найму (оренди)

Якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має пра­во за своїм вибором:

1) вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою;

2) відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування за­вданих йому збитків.

Відповідно до ст. 767 ЦК України наймодавець зобов'язаний пе­редати наймачеві річ у комплекті й у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню. Крім цього, наймодавець зобо­в'язаний попередити наймача про особливі властивості та недоліки речі, які йому відомі і які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна наймача чи інших осіб або призвести до по­шкодження самої речі під час користування нею.

Наймач зобов'язаний у присутності наймодавця перевірити справність речі. Якщо наймач у момент передання речі у його воло­діння не переконається у її справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані.

Наймодавець може гарантувати якість речі протягом всього стро­ку найму (ст. 768 ЦК України).

Якщо у речі, яка була передана наймачеві з гарантією якості, ви­являться недоліки, що перешкоджають її використанню відповідно до договору, наймач має право за своїм вибором вимагати:

1) заміни речі, якщо це можливо;

2) відповідного зменшення розміру плати за користування річчю;

3) безоплатного усунення недоліків речі або відшкодування ви­трат на їх усунення;

4) розірвання договору і відшкодування збитків, які були йому завдані.

Права третіх осіб на річ, передану у найм (ст. 769 ЦК Украї­ни). Передання речі у найм не припиняє та не змінює прав на неї третіх осіб, зокрема права застави.

При укладенні договору найму наймодавець зобов'язаний повідо­мити наймача про всі права третіх осіб на річ, що передається у найм. Якщо наймодавець не повідомив наймача про всі права третіх осіб на річ, що передається у найм, наймач має право вимагати зменшення розміру плати за користування річчю або розірвання до­говору та відшкодування збитків.

У разі зміни власника речі, переданої у найм, відповідно до поло­жень ст. 770 ЦК України до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця. Сторони можуть встановити у договорі най­му, що у разі відчуження наймодавцем речі договір найму припиня­ється.

Розділ І. ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО ...

Річ, передана у найм, може бути застрахована (ст. 771 ЦК Украї­ни). У разі передання у найм речі, що була застрахована наймодав-цем, договір страхування не припиняє чинності.

Договором або законом може бути встановлений обов'язок наймача укласти договір страхування речі, що передана у найм.

Страхування є обов'язковим у випадку оренди державного та ко­мунального майна (ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

Ряд обов'язків за договором майнового найму покладається на наймача. Так, наприклад, ризик випадкового знищення або пошко­дження майна несе наймач, який затримав повернення речі наймо-давцеві (ст. 772 ЦК України).

За загальним правилом наймач зобов'язаний користуватися річ­чю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач ко­ристується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право ви­магати розірвання договору та відшкодування збитків.

Наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця (ст. 773 ЦК України).

Окремо врегульовуються питання права власності на плоди, про­дукцію, доходи, одержані від користування річчю, переданою у найм. Так, відповідно до ст. 775 ЦК України право власності на пло­ди, продукцію, доходи, одержані наймачем внаслідок користування найманою річчю, належать наймачу.

Користуючись найнятим майном, наймач може проводити ті чи інші його поліпшення. Зокрема, поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не вста­новлено договором або законом.

Що стосується капітального ремонту речі, переданої у найм, то він провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не вста­новлено договором або законом (ст. 776 ЦК України).

Капітальний ремонт провадиться у строк, встановлений догово­ром. Якщо строк не встановлений договором або ремонт виклика­ний невідкладною потребою, капітальний ремонт має бути проведе­ний у розумний строк.

Якщо наймодавець не провів капітального ремонту речі, що пе­решкоджає її використанню відповідно до призначення та умов до­говору, наймач має право:

1) відремонтувати річ, зарахувавши вартість ремонту в рахунок плати за користування річчю, або вимагати відшкодування вартості ремонту;

2) вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Глава 7. Договір найму (оренди)

Наймач має переважні права перед іншими особами, а саме:

— у разі належного виконання своїх обов'язків за договором най­му, після спливу строку договору має переважне право перед інши­ми особами на укладення договору найму на новий строк, повідо­мивши про свої наміри наймодавця до спливу строку договору най­му у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, — у розумний строк. Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється;

— у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання.

У разі порушення цих прав наймодавцем наймач має право звер­нутися до суду за їх захистом.

Наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця (ст. 778 ЦК України).

Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її по­шкодження, наймач має право на їх вилучення.

Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зара­хування їх вартості у рахунок плати за користування річчю.

Якщо внаслідок поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшко­дування їх вартості.

Наслідком погіршення речі, переданоїу найм,є зобов'язання наймача усунути погіршення речі, які сталися з його вини (ст. 779 ЦК України).

У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право ви­магати відшкодування завданих йому збитків.

Наймач не відповідає за погіршення речі, якщо це сталося внас­лідок нормального її зношення або упущень наймодавця.

Відповідальність за шкоду, що завдана у зв'язку з користу­ванням річчю, переданою у найм. Шкода, завдана третім особам у зв'язку з користуванням річчю, переданою у найм, відшкодову­ється наймачем на загальних підставах (ст. 780 ЦК України).

Шкода, завдана у зв'язку з користуванням річчю, відшкодову­ється наймодавцем, якщо буде встановлено, що це сталося внас­лідок особливих властивостей або недоліків речі, про наявність

Розділ І. ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО ...

яких наймач не був попереджений наймодавцем і про які він не знав і не міг знати.

Умова договору найму про звільнення наимодавця від відпо­відальності за шкоду, завдану внаслідок особливих властивостей чи недоліків речі, про наявність яких наймач не був попереджений наймодавцем і про які він не знав і не міг знати, є нікчемною.

Припинення договору найму. Договір найму припиняється у разі смерті фізичної особи — наймача, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 781 ЦК України).

Договір найму припиняється у разі ліквідації юридичної особи, яка була наймачем або наймодавцем.

Наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимага­ти повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд (ст. 782 ЦК України).

У разі відмови наимодавця від договору найму договір є розірва­ним з моменту одержання наймачем повідомлення наимодавця про відмову від договору.

Наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо:

1) наймач користується річчю всупереч договору або призначен­ню речі;

2) наймач без дозволу наимодавця передав річ у користування ін­шій особі;

3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошко­дження речі;

4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту ре­чі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладе­ний на наймача (ст. 783 ЦК України).

Наймач має право вимагати розірвання договору найму, якщо:

1) наймодавець передав у користування річ, якість якої не відпо­відає умовам договору та призначенню речі;

2) наймодавець не виконує свого обов'язку щодо проведення ка­пітального ремонту речі (ст. 784 ЦК України).

У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовле­но в договорі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, най­модавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у роз­мірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (ст. 785 ЦК України).

Глава 7. Договір найму (оренди)

До вимог про відшкодування збитків у зв'язку з пошкодженням речі, яка була передана у користування наймачеві, а також до вимог про відшкодування витрат на поліпшення речі застосовується по­зовна давність в один рік.

Перебіг позовної давності щодо вимог наймодавця починається з моменту повернення речі наймачем, а щодо вимог наймача — з мо­менту припинення договору найму (ст. 786 ЦК України).

Піднайм. Наймач має право за згодою наймодавця передавати наймані речі у користування іншій особі за договором піднайму, як­що інше не встановлено договором або законом (ст. 774 ЦК України).

До договору піднайму застосовуються положення про договір найму. При цьому строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.

Прокат — це договір, за яким наймодавець, який здійснює під­приємницьку діяльність з передання речей у найм, передає або зобо­в'язується передати рухому річ наймачеві у користування за плату на певний строк. Вирізнення такого виду договору пов'язане із суб'єктним складом. Як наймодавець може виступати лише суб'єкт підприємницької діяльності.

Відповідно до окремих видів речей може існувати спеціальне правове регулювання прокату. Так, згідно зі ст. 9 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 11 лютого 1998 р. № 113/98 наказом Держстандарту України від 12 травня 1999 р. № 220 було затверджено «Порядок обліку тих підприємств (їх об'єднань), установ, організацій та громадян — суб'єктів підприєм­ницької діяльності, які займаються виробництвом, ремонтом, про­дажем і прокатом засобів вимірювальної техніки».

Прокат є різновидом договору найму і за своєю правовою приро­дою — договором приєднання. Договором приєднання відповідно до ст. 634 ЦК України є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бу­ти укладений лише приєднанням другої сторони до запропоновано­го договору в цілому. Тому наймач не має права запропонувати свої умови до договору. Наймодавець може встановлювати типові умови договору прокату, але вони не можуть порушувати прав наймачів, встановлених законом. Умови договору прокату, які погіршують становище наймача порівняно з тим, що встановлено типовими умо­вами договору, є нікчемними.

Договір прокату є публічним договором, тобто договором, в яко­му одна сторона — підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто До неї звернеться (ст. 633 ЦК України).

5 3-290

Розділ І. ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО ...

Предметом договору прокату є рухома річ, яка використовується для задоволення побутових невиробничих потреб (телевізор, холо­дильник тощо).

Предмет договору прокату може використовуватися для вироб­ничих потреб, якщо це встановлено договором. Зокрема, це можуть бути вимірювальні прилади.

Оскільки договір прокату є договором приєднання і публічним договором, то плата за прокат речі встановлюється за тарифами наймодавця і є однаковою для всіх наймачів.

Договір прокату має свої особливості щодо надання прав наймачу:

1) наймач має право відмовитися від договору прокату і поверну­ти річ наймодавцеві у будь-який час. Плата за прокат речі, що спла­чена наймачем за весь строк договору, зменшується відповідно до тривалості фактичного користування річчю (ст. 790 ЦК України);

2) наймач не має права на укладення договору піднайму і пере­важного права на купівлю речі у разі її продажу наймодавцем (пункти 1, 2 ст. 791 ЦК України);

3) на наймача не можна покладати проведення капітального та поточного ремонту речі, оскільки це є обов'язком наймодавця, як­що він не доведе, що пошкодження речі сталося з вини наймача (п. З ст. 791 ЦК України).