Право власності господарських товариств

Новий ЦК України надає можливість одній особі створити гос­подарське товариство, крім повного і командитного. Питання про можливість заснування товариства однією особою, незважаючи на активне застосування такої юридичної конструкції у практиці за­хідних країн, було доволі дискусійним у нашій літературі¹.

Як суб'єкти права власності, господарські товариства відповідно до ст. 12 Закону України «Про господарські товариства» і ст. 115 нового ЦК України є власниками: майна, переданого їм засновника­ми та учасниками товариств у власність як вклад до статутного ка­піталу; продукції, виробленої товариством внаслідок господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підста­вах, не заборонених законом.

Отже, суб'єктом права власності у господарських товариствах виступають господарські товариства як юридичні особи, а не їх за­сновники чи учасники. Учасники набувають лише зобов'язального

¹ Мусин В. А. Одночленньїе корпорации в буржуазним праве // Правоведение. — 1981. — №4. — С. 44; КулагинМ. И. Избранньїе трудьі. — М., 1997. — С. 19-26.

Розділ III. РЕЧОВІ ПРАВА І ПРАВО ВЛАСНОСТІ

Глава 23. Право приватної власності юридичних осіб

права вимагати виплати частини доходу, яка їм належить, а також претендувати на частку в майні, що залишилася після ліквідації то­вариства (ліквідаційну квоту).

Основною особливістю, за якою товариство відрізняється від ін­ших суб'єктів права і яка становить основну рису майнових відно­син у господарських товариствах, є можливість добровільного об'єд­нання майна та зусиль учасників для створення ними нового суб'єк­та господарської діяльності.

Первинним способом формування майна господарського товари­ства є вклади його учасників.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про власність», ст. 13 За­кону України «Про господарські товариства» і пункту 2 ст. 115 но­вого ЦК України вкладами учасників та засновників товариства мо­жуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінно­сті, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а та­кож інші майнові права (у тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, у тому числі в іноземній валюті.

Вклад, оцінений у гривнях, становить частку учасника та за­сновника у статутному (складеному) капіталі. Оцінка вкладів здійс­нюється в порядку, передбаченому статутними документами, якщо інше не передбачено законодавством України.

Враховуючи певні особливості такого господарського товариства, як акціонерне, законодавець окремо врегулював питання щодо об'єктів його права власності.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про власність» об'єктом права власності акціонерного товариства є майно, придбане за раху­нок продажу акцій, одержане внаслідок його господарської діяльнос­ті, а також інше майно, набуте на підставах, не заборонених законом. Акціонерне товариство визнається власником майна, яке заснов­ники та учасники згідно з договором про створення акціонерного товариства передають йому у власність. Це майно є вкладами засно­вників і учасників.

Вклади — це фіксовані частки майнової участі цих осіб у статут­ному капіталі товариства, вартість яких у грошовому вираженні ви­значається вартістю акцій, на які поділений статутний капітал. Ви­ди вкладів і порядок оцінки визначаються установчими документа­ми товариства, якщо інше не передбачено законом. Згідно зі ст. 155 ЦК України статутний капітал акціонерного товариства утворюєть­ся з вартості вкладів акціонерів, внесених внаслідок придбання ни­ми акцій. Статутний капітал товариства визначає мінімальний роз­мір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів. Він не може бути меншим розміру, встановленого законом.

Крім вкладів, товариство виступає власником іншого майна. Це виготовлена у процесі господарювання продукція, доходи від прода­жу облігацій, інших цінних паперів, кредити банків, надходження від продажу акцій, пожертвування тощо.

Юридичними підставами виникнення права власності господар­ських товариств є відповідні договори, згідно з якими утворюється статутний капітал товариства.

В акціонерному товаристві засновники вносять свої вклади згід­но з договором про створення акціонерного товариства, інші акціо­нери — на умовах договору купівлі-продажу акцій. Але майно това­риства виникає не тільки внаслідок об'єднання майна засновників і учасників, а ще й у результаті власної господарської діяльності, ін­ших дій, не заборонених законом.

Товариство стає власником майна на підставі цивільно-правових договорів (купівлі-продажу, кредитних та ін.).

Особливості перетворення державних підприємств на акціонерні товариства у процесі приватизації визначені законами України «Про приватизацію державного майна» від 19 лютого 1997 р. та «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплек­сі» від 10 липня 1996 р., іншими нормативними актами.

Майно, що перебуває у власності господарського товариства, по­діляється на фонди.

Статутний (складений) капітал — це виражена у грошах сукуп­ність вкладів учасників у майно при створенні товариства для забез­печення його діяльності у розмірах, визначених установчими доку­ментами.

Для окремих видів господарських товариств законодавець вста­новив визначені розміри і порядок створення статутного капіталу.

Так, мінімальний розмір статутного капіталу для акціонерних товариств становить суму, еквівалентну 1 250 мінімальним заробіт­ним платам, а для товариств з обмеженою відповідальністю — 100 мінімальним заробітним платам (статті 24 і 52 Закону України «Про господарські товариства»).

Крім мінімального розміру статутного капіталу, законодавством (частини 3 і 4 ст. 13 Закону України «Про господарські товарист­ва») встановлюються певні обмеження щодо коштів, за рахунок яких може формуватися статутний капітал (забороняється викорис­товувати для цього бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит і під заставу), та гарантії щодо підтвердження платоспроможності юри­дичних осіб — засновників відкритих АТ (їхній фінансовий стан Щодо спроможності здійснити відповідні внески до статутного ка­піталу має бути перевірений аудитором (аудиторською фірмою).

Розділ III. РЕЧОВІ ПРАБА І ПРАВО ВЛАСНОСТІ

Глава 23. Право приватної власності юридичних осіб

Розмір резервного фонду встановлюється установчими докумен­тами, але згідно зі ст. 14 Закону України «Про господарські това­риства» він не може бути меншим 25 відсотків статутного капіталу.

Формується резервний фонд за рахунок щорічних відрахувань, але не менше 5 відсотків суми чистого прибутку, і використовується для покриття непередбачених витрат і збитків.

Статутний капітал формується при створенні товариства, його учасники зобов'язані вносити вклади в порядку і розмірах, способа­ми і в строки, передбачені установчими документами.

Так, до моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідаль­ністю кожен з учасників зобов'язаний внести не менше ЗО відсотків вказаного в установчих документах вкладу, що підтверджується до­кументами, виданими банківською установою. Учасник зобов'яза­ний повністю внести свій вклад не пізніше року після реєстрації то­вариства.

Статутний капітал АТ на етапі підписки має бути оплачений пев­ною сумою — як мінімум 10 відсотків, на момент проведення уста­новчих зборів — 30 відсотків у ВАТ і 50 відсотків у ЗАТ, а повністю — до закінчення першого року від моменту заснування (державної реєстрації).

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про господарські товарист­ва» у разі несплати в установлений строк акціонер, якщо інше не передбачено статутом товариства, сплачує за час прострочення 10 відсотків річних від суми простроченого платежу. При несплаті протягом трьох місяців після встановленого строку платежу акціо­нерне товариство має право реалізувати ці акції у порядку, встанов­леному статутом товариства.

Статутний капітал поділяється на частки учасників, відповідно поділяються прибутки і збитки товариства.

У період функціонування товариства залежно від результатів його діяльності можлива зміна (збільшення або зменшення) його статутного капіталу.

Збільшення статутного капіталу може бути здійснено лише після внесення всіма учасниками своїх вкладів (оплати акцій). АТ має право збільшувати статутний фонд, якщо всі раніше випущені акції повністю сплачені за вартістю, не нижчою за мінімальну.

Слід зазначити, що у новому ЦК України змінена назва статутно­го фонду на статутний капітал.

Збільшення статутного капіталу проводиться за рішенням за­гальних зборів акціонерів шляхом збільшення номінальної вартості акцій або додаткового випуску акцій (ст. 156 ЦК України).

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про господарські товарист­ва» та ст. 156 ЦК України акціонерному товариству забороняється випуск акцій для покриття збитків, пов'язаних з його господарсь­кою діяльністю.

Акціонери мають переважне право на придбання додатково ви­пущених акцій.

Прийняття рішення про збільшення статутного капіталу нале­жить до компетенції загальних зборів. Статутом товариства може бути передбачено збільшення статутного капіталу не більш ніж на 1/3 за рішенням правління товариства.

Зменшення статутного капіталу здійснюється шляхом зменшення номінальної вартості акцій або зменшення кількості акцій через ви­куп частини акцій у їх власників з метою їх анулювання.

Рішенням АТ про зменшення розміру статутного капіталу акції, не подані до анулювання, визнаються недійсними, але не раніше як через шість місяців після доведення до відома про це всіх акціоне­рів способом, передбаченим статутом. АТ відшкодовує власникові акцій збитки, пов'язані зі змінами статутного капіталу.

Рішення товариства про зміни розміру статутного капіталу наби­рає чинності з дня внесення цих змін до державного реєстру.

Слід зазначити, що статутний капітал у товариствах характери­зує межі відповідальності власне товариства і його учасників.

У повних товариствах усі учасники несуть повну солідарну від­повідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном.

У командитному товаристві її несе певний відсоток вкладників, а в товаристві з обмеженою відповідальністю для членів товариства розмір їх відповідальності за боргами товариства пропорційний від­сотку їхнього внеску до статутного капіталу товариства.

Акціонери несуть ризик відповідальності за зобов'язаннями то­вариства у межах належних їм акцій.

Отже, відповідно до вимог Закону України «Про господарські то­вариства» статутний капітал товариства має такі функції:

— створення майнової основи для діяльності товариства шляхом внесення вкладів до статутного капіталу чи оплати акцій;

— визначення розміру частки учасників товариства з обмеженою чи додатковою відповідальністю та кількості акцій, якими володіє акціонер.

Тобто статутний капітал відповідно до Закону України «Про гос­подарські товариства» не містив гарантійної функції виконання зо­бов'язань господарського товариства перед його кредиторами. Натомість у ЦК України змінена не тільки назва статутного фонду