Післяопераційний перебіг і догляд.

Після кесарева розтину породіллю переводять у палату інтенсивної терапії. Ведення жінок після операції кесарева розтину здійснюють з урахуванням крововтрати, що супроводжує акушерську і екстрагенітальну патологію, методу операції. Доцільне дотримання принципів ранньої післяопераційної активності. По закінченні операції прикладають міхур з льодом на нижній відділ живота на 1,5-2 год.

У післяопераційному періоді, особливо в перші 6-8 год. після операції, необхідно стежити за загальним станом породіллі, розміром і тонусом матки, виділеннями зі статевих шляхів, функцією сечового міхура.

Після операції проводять корекцію водно-електролітного балансу, газів крові і т.д. Доцільним є моніторне спостереження за показниками геодинаміки (пульс, AT й ін.) і за диханням (частота дихання, хвилинний об'єм дихання, гази крові й ін.). Вводять розчини, що поліпшують реологічні властивості крові (реополіглюкін). Інфузійну терапію доповнюють розчинами глюкози і хлориду натрію. Загальна кількість введеної рідини варіює залежно від вихідних даних, обсягу крововтрати і становить приблизно 1500-2000 мл. Кількість введеної рідини коригують залежно від діурезу.

Застосовують знеболювальні, утеротонічні, спазмолітичні засоби, вітаміни, антигістамінні препарати, за показаннями антикоагулянти.

Що стосується переливання крові, то показання до нього визначаються вихідним станом жінки до операції, рівнем гемоглобіну і гематокритного числа, кількістю крововтрати під час операції, частотою пульсу, величиною AT й іншими чинниками. Не слід переливати цільну кров. За необхідності переливають компоненти крові — еритроцитну масу, свіжозаморожену плазму.

Для профілактики інфекційних ускладнень після операції кесарева розтину, крім випадків алергії до антибіотиків, під час операції (після перетинання пупкового канатика) всім жінкам вводять внутрішньовенне один з антибіотиків широкого спектру дії (клафоран, цефазолін та ін.) і продовжують їх введення через 12 і 24 год. після операції. Якщо жінка не належить до групи високого ризику розвитку інфекції і температура тіла в неї нормальна, то на цьому введення антибіотиків зазвичай притіняють, а в інших випадках антибіотикотерапію проводять протягом 5-7 днів.

У перші 6-8 год. після операції в породіль можуть виникати кровотечі, обумовлені гіпотонією матки, порушенням згортаючої системи крові, затримкою залишків плаценти і плодових оболонок у матці. При кровотечі внутрішньовенно вводять засоби для скорочення матки, переливають плазму, роблять зовнішній масаж матки, ручне або інструментальне обстеження стінок післяпологової матки тупою кюреткою.

За відсутності ефекту від проведених заходів показана повторна лапаротомія з екстирпацією матки.

Через кілька годин після операції рекомендують повертатися в ліжко, рухати руками і ногами. На наступну добу дозволяють сідати і ходити по палаті. Після кесарева розтину за Джоелом—Кохеном вставати можна через 5-6 год.

На 2-у добу проводять інфузійну терапію і корекцію електролітного балансу, застосовують прозерин, ставлять очисну клізму, проводять дихальну гімнастику.

На б— 7-у добу знімають шви з черевної стінки. На 8- 10-у добу після операції породілля може бути виписана додому під нагляд лікаря жіночої консультації.

Для оцінювання перебігу післяопераційного періоду, крім клінічного спостереження, лабораторних даних (аналіз крові, сечі), на 5-6-у добу рекомендується проведення ультразвукового дослідження, що дає змогу судити про розміри матки, величину і вміст її порожнини, стан швів на матці, наявність гематом і т.д. Таке ведення післяопераційного періоду застосовується у практично здорових жінок, що перенесли неускладнене оперативне втручання, із нормальним післяопераційним перебігом. Якщо ж у пацієнтки підчас і після операції спостерігаються ускладнення (шок, колапс, постгеморагічна анемія, гестоз, запальні процеси і т.д.), то зазначені заходи доповняють комплексом заходів, спрямованих на усунення цих ускладнень і їх наслідків.

Кесарів розтин - операція, що сама по собі призводить до умов, які сприяють пригніченню безлічі захисних механізмів, зміні імунологічних показників, погіршенню місцевого кровопостачання внаслідок травмування судинної мережі, механічної травми матки в процесі операції, утворення місцевих гематом, сіром, іноді значної крововтрати.

У післяопераційний період можуть спостерігатися такі ускладнення:

– раньова інфекція;

– ендометрит;

– тромбофлебіт;

– субінволюція матки; внутрішні і зовнішні кровотечі; гематоми різної локалізації;

– перитоніт.

Найважчим і найнебезпечнішим ускладненням є перитоніт, частота якого залишається досить високою (0,5 %).

Найближчі і віддалені результати операції кесарева розтину. Досягненім медицини, правильний вибір методу розродження і методу кесарева розтину, врахування показань і протипоказань до операції, своєчасність її проведення й інші заходи дають змогу знизити перинатальну і материнську смертність після кесарева розтину до мінімуму.

Причини материнської смертності можна поділити на дві групи: пов'язані з операцією кесарева розтину (перитоніт, тромбоемболія, ускладнення знеболювання, сепсис, кровотеча й ін.) і не пов'язані з операцією кесарева розтину (допологові кровотечі, еклампсія, захворювання серцево-судинної системи, інші екстрагенітальні захворювання).

Аналіз причин перинатальної смертності під час абдомінального розродження показує, що вона головним чином пов'язана з передлежанням плаценти і передчасним відшаруванням нормально розміщеної плаценти, гестозом вагітних, екстрагенітальною патологією, а також з ускладненнями пологів, що призвели до загибелі плода у зв'язку з несвоєчасним виконанням абдомінального розродження (клінічно вузький таз, слабкість пологової діяльності, аномалії положення і передлежання плода, гіпоксія плода). Перинатальна смертність може бути обумовлена недоношеністю, затримкою розвитку плода, каліцтвами, гемолітичною хворобою немовлят, вродженою пневмонією немовляти і ін.

Гінекологічна захворюваність після перенесеного кесарева розтину частіше спостерігається після корпорального і виявляється порушенням менструального циклу, хронічними запальними захворюваннями статевих органів і злуковим процесом у черевній порожнині, що призводять до зсуву матки, зрощення її з передньою черевною стінкою і нерідко супроводжується больовим синдромом.