Поняття та ознаки господарсько-правової відповідальності 1 страница

Більшість учасників господарських правовідносин заінтересована в право­мірній поведінці - як власній, так і своїх контрагентів (партнерів). Це відповідає і моральним засадам суспільства, і прагматичному ставленню до будь-якої спра­ви, адже застосування будь-якої юридичної (в тому числі господарсько-правової) відповідальності тягне для правопорушника негативні наслідки. Проте відсут­ність правопорушень - це ідеальний, а не реальний стан суспільного (в тому числі економічного) життя. Причини різні:

• низька правосвідомість частини учасників господарського життя, зумов­лена нерідко відсутністю правових знань і навичок захисту власних інтер­есів;

• наявність вад у чинному законодавстві (колізій, прогалин, застарілих норм, нестабільності), що в результаті не забезпечує адекватного сучасному стану економічних відносин правового регулювання;

• прийняття необґрунтованих нормативно-правових актів без відповідного прогнозування результатів їх застосування та збалансованого врахування найбільш типових інтересів основних учасників господарського життя;

• неправомірна поведінка (в тому числі зловживання своїм становищем) по­садових осіб уповноважених державних органів (податкових, контролюю­чих тощо) та органів місцевого самоврядування щодо учасників господар­ського життя, які змушені застосовувати самозахист, нерідко при цьому порушуючи його межі;

• нестабільність господарського життя, особливо поява в ньому непередбачуваних явищ (різкі зміни в правовому регулюванні);

• безпечність, некомпетентність частини учасників господарського життя, в результаті чого приймаються рішення (зобов'язання), укладаються догово­ри, заздалегідь приречені на невдачу;

• та ін.

Відтак правопорушення у сфері господарювання - це звичайне (хоча і неба­жане) явище. Часом наявність типових правопорушень у певних сферах госпо­дарського життя свідчить про негаразди в правовому регулюванні та/або правозастосовній діяльності уповноважених органів держави і, відповідно, спонукає до оптимізації державного втручання в економіку країни.

Разом з тим правопорушення має зазвичай деструктивний вплив і на еко­номіку в цілому, і на майновий стан учасників господарського життя. Одним з найбільш ефективних (за сучасного стану: економіки, правосвідомості учасників господарського життя, державного регулювання економічних процесів, ролі гро­мадських організацій в економічному житті) засобів дотримання господарського правопорядку є відповідальність за господарські правопорушення.

У сфері господарювання застосовується специфічний вид юридичної від­повідальності, що іменується господарсько-правовою відповідальністю чи господарсько-правовими санкціями.

Господарсько-правовій відповідальності притаманні як загальні (родові, ха­рактерні для будь-якої юридичної відповідальності), так і специфічні (видові) риси.

До родових ознак слід віднести:

• юридична підстава - закон (проте не в усіх випадках);

• фактична підстава застосування господарсько-правової відповідальності - правопорушення;

• зміст - негативні наслідки, що зазнає порушник (застосовуються до поруш­ника);

• можливість застосування державного примусу для покладення на поруш­ника господарсько-правової відповідальності.

Разом з тим зазначені риси юридичної відповідальності в господарських пра­вовідносинах проявляються специфічно.

Так, юридичною підставою господарсько-правової відповідальності може бути не лише закон (нормативно-правовий акт уповноважених органів держави), а й укладений з дотриманням вимог закону договір (ч. 1 ст. 216 ГК України), в тому числі засновницький - як установчий документ.

Система актів законодавства, що передбачають випадки застосування від­повідальності у господарських відносинах, вид, форму та розмір санкцій, що застосовуються до порушника, містить нормативно-правові акти різної юри­дичної сили: кодекси:

Господарський кодекс України, зокрема, розділ V «Відповідальність за право­порушення у сфері господарювання», що складається з 5 глав і 48 статей (статті 216-262);

Цивільний кодекс України, зокрема: ст. 22 («Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди»), ст. 23 («Відшкодування моральної шкоди»), глава 19 «Позовна давність» (статті 256-268), глава 29 «Захист права власності» (статті 386-394), параграф 2 «Неустойка» і параграф 7 «Притримання» глави 49, глава 51 «Правові наслідки порушення зобов'язання. Відповідаль­ність за порушення зобов'язання», глава 82 «Відшкодування шкоди» та ін.;

закони:

від 14.10.1994 р. «Про відповідальність підприємств, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування»;

від 22.11.1996 р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»;

від 18.11.1997 р. «Про внесення змін до деяких законів України, що передбача­ють безспірне списання (стягнення) коштів за рахунок юридичних осіб та фізич­них осіб - суб'єктів підприємницької діяльності»;

від 22.12.1998 р. «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Укра­їну»;

від 14.01.2000 р. «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції;

«Про захист прав споживачів» в редакції Закону від 01.12.2005 р. та ін.;

укази Президента України:

від 12.06.1995 р. № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушен­ня норм з регулювання обігу готівки»;

від 04.03.1998 р. «Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахун­ки з бюджетами та державними цільовими фондами»;

від 30.09.1999 р. № 124/99 Про додаткові заходи щодо забезпечення реалізації антидемпінгового законодавства»;

від 22.06.2000 р. «Про додаткові заходи з посилення боротьби з приховуван­ням від оподаткування доходів, а також відмиванням доходів, одержаних злочин­ним шляхом»;

від 25.12.2001 р. № 1251/ 2001 «Про зміцнення фінансової дисципліни та за­побігання правопорушенням в бюджетній сфері; акти Уряду:

Декрет Кабінету Міністрів України від 8.04.1993 р. «Про державний на­гляд за дотриманням стандартів, норм та правил і відповідальність за їх по­рушення»;

постанова Кабінету Міністрів України від 15.05.2002 р. № 675 «Про затвер­дження Порядку прийняття органом ліцензування рішення про застосування до суб'єктів господарювання спеціальних заходів, спрямованих на припинення по­рушень вимог Закону України від 17.01.2002 р. «Про особливості державного ре­гулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, екс­портом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування»;

Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення за­конодавства про захист прав споживачів, затверджене постановою Кабінету Міні­стрів України від 17.08.2002 р. № 1177;

від 22 вересня 2004 р. № 1243 «Про Порядок прийняття в експлуатацію закін­чених будівництвом об'єктів»;

Загальні умови укладення та виконання договорів підряду в капітальному бу­дівництві, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 01.09.2005 р. №668;

від 02.11.2006 р. № 1526 «Про утворення Державної авіаційної адміністрації»;

від 02.11.2006 р.. № 1538 «Про затвердження Положення про Міністерство промислової політики України»;

від 02.11.2006 р. № 1540 «Про затвердження Положення про Міністерство па­лива та енергетики України»;

від 14.11.2006 р. № 1577 «Про затвердження Положення про Міністерство юс­тиції України;

від 08.11.2006 р. № 1567 «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті;

від 23.11.2006 р. № 1640 «Про затвердження Положення про Державний комі­тет з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду»;

від 29.11.2006 р. № 1673 «Про стан фінансово-бюджетної дисципліни, заходи щодо посилення боротьби з корупцією та контролю за використанням державно­го майна і фінансових ресурсів»;

від 20.12.2006 р. № 1764 «Про затвердження Технічного регламенту будівель­них виробів, будівель і споруд»;

та ін.;

відомчі нормативно-правові акти:

Положення про порядок накладення штрафів на суб'єктів господарської ді­яльності, затв. постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 27.07.1999 р. № 1132;

наказ Державної податкової адміністрації України від 04.10.1999 р. № 542 «Про затвердження Порядку застосування штрафних санкцій за порушення ва­лютного законодавства»;

Наказ Міністерства освіти і науки України від 28.10.2002 р. № 619 «Про за­твердження Порядку застосування фінансових санкцій до суб'єктів господарю­вання за порушення вимог Закону України «Про особливості державного регулю­вання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, експор­том, імпортом дисків для лазерних систем зчитування»;

Наказ Державної служби з нагляду та забезпеченням безпеки авіації від 14.03.2006 р. № 186 «Про затвердження правил повітряних перевезень»;

та ін.

Підставами виникнення зобов'язань і відповідальності за їх невиконання може бути і договір, в якому конкретизуються передбачені законом штрафні санкції (якщо закон встановлює межу - мінімальну чи максимальну, чи не за­бороняє сторонам самостійно визначати розмір чи різновид певних санкцій) або встановлює непередбачені законом санкції за конкретні порушення договірних зобов'язань (за відсутності відповідних заборон в законі).

Правопорушення як фактична підстава юридичної відповідальності в господар­ському праві також має свої особливості. Відомо, що в класичному складі правопо­рушення (об'єкт, суб'єкт, об'єктивна сторона, суб'єктивна сторона) третій елемент (об'єктивна сторона правопорушення) складається з протиправної поведінки, нега­тивних її наслідків та причинного зв'язку між ними, а четвертий елемент (суб'єктивна сторона правопорушення) - ставлення порушника до своєї протиправної поведінки та її наслідків (вина, мотиви, цілі). Проте в господарському праві згадані складові об'єктивної та суб'єктивної сторін правопорушення мають бути присутні при засто­суванні, як правило, такої форми відповідальності, як відшкодування збитків. В ін­ших випадках досить наявності лише протиправної поведінки, а у разі застосування штрафних санкцій - ще й вини. Проте відповідно до Господарського кодексу України (ч. 2 ст. 218) закріплюється принцип презумпції вини: учасник господарських від­носин повинен нести відповідальність за порушення встановлених законом або дого­вором зобов'язань, якщо не доведе, що (1) ним вжито всіх необхідних заходів для не­допущення господарського правопорушення або (2) належне виконання договірних зобов'язань виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили (незвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності).

Сама протиправна поведінка як основний елемент складу господарського правопорушення може виражатися у конкретному факті (недостача поставленої продукції) або в такому, що визнається законом негативним, загальному резуль­таті господарської діяльності - порушення ліцензійних умов, перевищення лімі­тів природокористування, наприклад.

Господарсько-правова відповідальність, як і будь-яка інша юридична відпо­відальність, забезпечується державним примусом. Разом з тим цей примус може проявлятися по-різному: явно (винесення господарським судом рішення про стяг­нення з порушника договірних зобов'язань штрафних санкцій та/або збитків) або приховано (відмова кредитора прийняти та оплатити продукцію неналежного асортименту; відмова від пролонгації договору на новий термін з огляду на пору­шення іншою стороною договірних зобов'язань протягом строку дії договору).

Характерними (видовими) ознаками господарсько-правової відповідальності є:

• сфера застосування - господарські правовідносини (господарсько-майнові та/або господарсько-організаційні);

• юридична підстава - акти господарського законодавства та господарські договори;

• фактичні підстави - господарське правопорушення, склад якого залежить від виду (форми) господарсько-правової відповідальності;

• презумпція вини порушника та особливість визначення вини (про що йти­меться далі);

• суб'єктами господарсько-правової відповідальності є учасники господар­ських правовідносин (суб'єкти господарювання, суб'єкти господарсько-організаційних повноважень, засновники та учасники господарських орга­нізацій, власники майна суб'єктів господарювання; контрагенти суб'єктів господарювання за господарськими договорами);

• спрямованість господарсько-правової відповідальності переважно на май­нову базу порушника і лише в окремих випадках - на особу порушника (примусова реорганізація та примусова ліквідація);

• змістом господарсько-правової відповідальності є заходи впливу (санк­ції) - майнової (відшкодування збитків, штрафні санкції, конфіскація) та/ або організаційної (призупинення дії або анулювання ліцензій, скасування відомостей державної реєстрації, примусова реорганізація та ін.) спрямова­ності, що відбиваються на економічних інтересах порушника;

• порядок застосування залежно від виду та форми господарсько-правової від­повідальності: а) судовий або претензійно-позовний (ст. 222 ГК України); б) безпосередньо кредитором в оперативному порядку (ст. 235 ГК України); в) спеціальний - уповноваженими органами - ст. 238 ГК України).

Господарсько-правова відповідальність - це майново-організаційні за зміс­том і юридичні за формою заходи впливу на економічні інтереси учасників госпо­дарських правовідносин у разі вчинення ними господарського правопорушення.

2. Види господарсько-правової відповідальності

Господарсько-правова відповідальність різноманітна. У 80-х роках у СРСР налічувалось близько 2,5 тисяч санкцій, що застосовувалися у сфері господарю­вання. В умовах змішаної економіки України також застосовується велика (хоч і менш значна, ніж згадана) кількість господарсько-правових санкцій.

Відповідно до ст. 217 ГК України господарські санкції є правовим засобом відповідальності у сфері господарювання. Разом з тим слід зазначити, що в юри­дичній літературі можна знайти різні точки зору щодо співвідношення понять «господарсько-правова відповідальність» та «господарсько-правові санкції», вони є дискусійними.

Господарсько-правові санкції можна класифікувати за різними ознаками, зо­крема:

1. За критерієм змісту впливу - на грошові (сплата неустойки/штрафних санкцій, господарсько-адміністративний штраф, відшкодування збитків) та на­туральні (заміна неякісної продукції на якісну).

3. За критерієм безпосередньої спрямованості - на майнові (конфіскація, сплата неустойки/штрафних санкцій, відшкодування збитків, господарсько-адміністративний штраф) та організаційні (господарсько-організаційні, оперативно-господарські санкції).

3. За характером порушених відносин - на: а) санкції, що застосовуються у горизонтальних відносинах, тобто між рівноправними суб'єктами господарюван­ня (сплата неустойки/штрафних санкцій, відшкодування збитків, оперативно-господарські санкції); б) санкції, що застосовуються у вертикальних відноси­нах, тобто між компетентним державним органом і суб'єктом господарювання (господарсько-правова конфіскація, господарсько-адміністративний штраф, планово-госпрозрахункові санкції, господарсько-організаційні санкції); в) універ­сальні санкції, що застосовуються і в горизонтальних, і у вертикальних відносинах (відшкодування збитків; штрафні санкції та оперативно-господарські санкції).

IV. Залежно від виду порушених відносин - на: санкції, що застосовуються в договірних відносинах (відшкодування збитків, штрафні, оперативно-господарські), і санкції, що застосовуються в позадоговірних відносинах (відшкодування збитків, адміністративно-господарські санкції).

V. Залежно від інституту господарського законодавства, норми якого передбачають застосування господарсько-правової відповідальності, розрізняють:

• відповідальність за порушення антимонопольно-конкурентного законодав­ства;

• відповідальність у сфері капітального будівництва;

• відповідальність в галузі зовнішньоекономічної діяльності;

• відповідальність в галузі транспорту;

• відповідальність на ринку цінних паперів;

• та ін.

3. Функції та підстави господарсько-правової відповідальності

Господарсько-правова відповідальність як важлива складова господарського Правопорядку виконує важливі функції.

Функції господарсько-правової відповідальності - це напрями її дії, той господарський результат, що настає в результаті застосування господарсько-іхравової відповідальності.

Господарсько-правовій відповідальності притаманні як загальні для будь-якої юридичної відповідальності, так і спеціальні функції, що є характерними лише або переважно для господарсько-правової відповідальності. До категорії перших Належать попереджувально-стимулююча, штрафна (функція покарання за право­порушення), до категорії других - компенсаційно-відновлювальна, інформаційна, сигналізаційна.

Попереджувально-стимулююча функція господарсько-правової відповідаль­ності (як і будь-якої юридичної) проявляється в тому, що не лише застосування господарсько-правової відповідальності, а й сама загроза її застосування при­мушує учасників господарських правовідносин (насамперед суб'єктів госпо­дарювання) діяти правомірно, аби уникнути негативних наслідків в результаті застосування такої відповідальності. Ця функція однаковою мірою притаманна для всіх видів і форм господарсько-правової відповідальності (господарсько-правових санкцій).

Штрафна функція (функція покарання за вчинене правопорушення) не­значною мірою характерна для господарсько-правової відповідальності, хоча в певних випадках (сплата штрафної неустойки, яка передбачає і сплату суми неустойки, і повне відшкодування збитків; в окремих випадках це можуть бути господарсько-адміністративні штрафи за заборонені законом дії у сфері еконо­мічної конкуренції, якщо вони створили лише загрозу обмеження конкуренції на ринку, не завдавши шкоди її учасникам).

Компенсаційно-відновлювальна функція як провідна (на наш погляд) в системі функцій полягає у відновленні порушеного правопорядку й усуненні наслідків неправомірної поведінки суб'єкта (учасника) господарських відносин. Завдяки застосуванню господарсько-правової відповідальності неправомірна діяльність припиняється, деформовані господарські зв'язки нормалізуються, спричинена шкода компенсується, порушені права відновлюються, обов'язки виконують­ся, нездійснені платежі спрямовуються за призначенням, неправомірно отри­мані доходи вилучаються тощо. Ця функція притаманна всім видам і формам господарсько-правової відповідальності, але найбільше - відшкодуванню збит­ків, штрафним санкціям (сплаті неустойки).

Сигналізаційна функція - проявляється в тому, що застосування до суб'єкта господарювання господарсько-правової відповідальності є сигналом для нього про необхідність поліпшення своєї роботи з метою уникнення в майбутньому втрат від застосування такої відповідальності, а для контрагентів такого господа­рюючого суб'єкта - сигналом про необхідність зважити доцільність продовження з ним договірного зв'язку або розірвання існуючого.

Роль інформаційної функції полягає в інформуванні учасників господарського життя про негаразди в діяльності їх партнерів (якщо до останніх застосовуються господарсько-правові санкції контролюючими органами, контрагентами тощо), а відтак - у доцільності корегування своїх відносин з ними. Застосування таких санкцій до самих учасників господарського життя надають їм відповідну інфор­мацію про можливі негаразди у власній діяльності (і, відповідно, необхідності її поліпшення) або порушення їхніх прав і законних інтересів (якщо санкції засто­совуються неправомірно) і необхідності вжиття відповідних заходів.

Господарсько-правова відповідальність настає лише за наявності відповідних підстав. Розрізняють юридичні та фактичні підстави господарсько-правової від­повідальності.

Юридичні підстави - той правовий документ, що характеризує певну по­ведінку суб'єкта господарювання як протиправну і передбачає за неї форму і розмір відповідальності: такими підставами в господарському праві є закон і договір.

Фактичні підстави - це ті життєві ситуації, що характеризуються законом або договором як неправомірні. Такі ситуації іменуються складом господарського правопорушення.

Своєрідність господарсько-правової відповідальності полягає в тому, що склад об'єктивної сторони господарського правопорушення залежить від виду такої від­повідальності. Особливість притаманні й суб'єктивній стороні правопорушення (зокрема вині).

При відшкодуванні збитків необхідна наявність вини порушника та всіх еле­ментів об'єктивної сторони правопорушення, яка включає:

протиправну поведінку - тобто таку поведінку господарюючого суб'єкта, що суперечить вимогам закону або договору;

наявність збитків - втрати або пошкодження майна, зайвих (додаткових) ви­трат суб'єкта господарювання і неотриманого прибутку (якщо закон не забороняє його стягувати): при цьому необхідно довести не лише наявність збитків, а й їх розмір;

причинний зв'язок між протиправною поведінкою і завданими збитками: при цьому враховується лише необхідний (а не випадковий) причинний зв'язок.

Про наявність вини у суб'єкта (учасника) господарських відносин (у разі по­рушення встановлених правил у сфері господарювання) свідчать 2 елементи: а) наявність у нього реальної можливості діяти правомірно і попередити настання негативних наслідків (збитків) і б) неприйняття ним усіх необхідних заходів щодо недопущення протиправної поведінки і попередження настання збитків.

4. Принципи, межі та строки застосування господарсько-правової відповідальності

Господарсько-правова відповідальність базується на визначених ГК України (ч. З ст. 216) принципах, згідно з якими:

потерпіла сторона має право на відшкодування збитків, незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробни­ка (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі;

у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.

За загальним правилом порушник має компенсувати негативні наслідки своєї неправомірної поведінки. Відповідно до ГК України (ч. 1 ст. 219) за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань чи порушення правил здій­снення господарської діяльності правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи опе­ративного управління майном, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Законом можуть встановлюватися межі господарсько-правової відповідаль­ності (що має на меті захист майнових інтересів учасників господарських право­відносин) або навпаки - розмір встановлених законом санкцій безпосередньо не пов'язується з розміром збитків (шкоди), завданих неправомірною поведінкою учасника господарських правовідносин (що зумовлено необхідністю захисту пу­блічних інтересів у разі, якщо конкретний розмір завданої шкоди встановити не­можливо чи наслідки неправомірної поведінки можуть настати в майбутньому).

Межі господарсько-правової відповідальності, а також випадки зменшення роз­міру та звільнення від відповідальності встановлюються ГК, ЦК, іншими законами.

Так, засновники та учасники суб'єкта господарювання не відповідають за зобов'язаннями цього суб'єкта, крім випадків, передбачених законом або установ­чими документами про створення даного суб'єкта (ч. 2 ст. 219 ГК; ч. З ст. 96 ЦК; ст. 27 Закону України від 10.07.2003 р. «Про кооперацію»).

Винятками з цього правила є випадки субсидіарної відповідальності:

• учасників акціонерного товариства та товариства з обмеженою відповідаль­ністю в межах несплаченою частини акцій (вкладів) у разі невиконання в повному обсязі свого майнового обов'язку перед товариством (ч. 2 ст. 140, ч. 2 ст. 152 ЦК України; ч. З ст. 24, ч. З ст. 50 Закону України «Про господар­ські товариства»);

• учасників товариства з додатковою відповідальністю в однаковому для всіх кратному розмірі до свого вкладу, а розмір кратності встановлюється стату­том товариства» (ч. 4 ст. 80 ГК України, ч. 2 ст. 151 ЦК України; ст. 65 Закону України «Про господарські товариства»), а щодо довірчих товариств - Де­кретом «Про довірчі товариства»; крім того, у разі невиконання в повному обсязі свого майнового обов'язку перед товариством учасники ТДВ несуть додаткову відповідальність у межах несплаченої частини своїх вкладів;

• учасників повного товариства та повних учасників командитного товари­ства, які відповідають за зобов'язаннями товариства (у разі відсутності/ недостатності майна останнього) усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернене стягнення (частини 5-6 ст. 80 ГК України, ч. 1 ст. 119, ч. 1 ст. 133 ЦК України; статті 66 і 75 Закону України «Про госпо­дарські товариства»);

• холдингової компанії, на яку покладається субсидіарна відповідальність за зобов'язаннями її корпоративного підприємства, якщо виявиться неплато­спроможним та визнається банкрутом через дії або бездіяльність холдинго­вої компанії (ч. 6 ст. 126 ГК України);

• членів кооперативу та учасників господарського об'єднання в межах, встанов­лених статутом кооперативу/об'єднання (у разі якщо установчим документом такої організації закріплюються положення про субсидіарну відповідальність її членів/учасників) - (ч. 4 ст. 123 ГК України, ч. 2 ст. 163 ЦК України).

Якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сто­рони зобов'язання, суд відповідно до ч. З ст. 219 ГК України має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності.

Крім того, за певних обставин сторона господарського зобов'язання може звільнятися від відповідальності навіть за наявності значних негативних наслід­ків від невиконання нею своїх зобов'язань. Такі обставини передбачаються:

• законом (підставами звільнення від відповідальності, згідно зі ст. 617 ЦК, є випадок і непереборна сила, а згідно з ч. 2 ст. 218 ГК - непереборна сила);

• договором (відповідно до ч. 4 ст. 219 ГК України сторони зобов'язання мо­жуть передбачити в договорі певні обставини, які через свій надзвичайний характер є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких (форс-мажорних) обставин).

Особливості має відповідальність, якщо невиконання зобов'язання однією стороною було викликано порушенням з боку іншої сторони. Це стосується ви­падків прострочення виконання, передбачених статтями 220 і 221 ГК України.

Так, у разі прострочення з боку боржника для останнього настають такі не­гативні наслідки: а) відповідальність перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла піс­ля прострочення; б) у кредитора виникає право відмовитися від прийняття ви­конання і вимагати відшкодування збитків, якщо внаслідок прострочення борж­ника виконання втратило інтерес для кредитора. Проте боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора.

Кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропонова­не боржником, або не виконав дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, або випливають із змісту зобов'язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов'язання перед кредитором.

Прострочення з боку кредитора тягне для нього такі наслідки: а) у боржника виникає право вимагати від кредитора відшкодування завданих простроченням збитків, якщо кредитор не доведе, що прострочення не спричинено умисно або через необережність його самого або тих осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання (проте після закінчення про­строчення кредитора боржник відповідає за виконання на загальних підставах); б) у разі якщо кредитор не виконав дій, необхідних для виконання боржником своїх зобов'язань, за погодженням сторін допускається відстрочення виконання на строк прострочення кредитора.

Господарсько-правові санкції застосовуються до порушника протягом вста­новлених законом строків:

• строків позовної давності, передбачених ЦК (глава 19) та ГК (ч. 8 ст. 269, частини 2 і 6 ст. 315, ч. З ст. 322, ч. 5 ст. 324) - у разі застосування судового (прєтензійно-позовного) порядку;

• спеціальних строків, що встановлюються ГК та/або спеціальними законами у разі застосування адміністративно-господарських санкцій (ст. 250 ГК Укра­їни), заходів відповідальності за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства (ст. 42 Закону України «Про захист економічної конкуренції).

• Ст. 222 ГК України передбачається досудовий порядок реалізації господарсько-правової відповідальності, відповідно до якого:

• учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду;

• у разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосередньо­го врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів вправі (якщо інше не встановлено законом) надіслати йому рекомендованим чи цінним листом (або вручити під розписку) підписану повноважною особою претен­зією із зазначенням передбачених законом відомостей (реквізитів), а саме: