Примітки. 1) Сі документи-з польських справ 1654 р

¹) Сі документи-з польських справ 1654 р. № 11 л. l-7 видав я в “Записках іст-філ. відділу ВУАН” (Праці Іст. Секції т. V) п. з. “Сулимівці в 1654 році”.

²) Склад сього штабу знаємо з відомости про роздачу золота, цитованої вище: військові судді Силуян Мужилівський (скоро потім убитий Золотаренком під пяну руку) і Яків; обозний військовий Іван Рябуха; осавули військові: Юрій Коробка, Леонтій Бут, Андрій Золотинський; хорунжий військовий Кіндрат Волковський і писар військовий Іван Григорович (Григорієв). Великий вплив на Золотаренка і його товариство мав славний протопоп ніжинський Мефодій Филимонович; богато з Золотаренкових писань мабуть писав він і тактикою його кермував.

³) Сю сторону Золотаренкової стратеґії справедливо відзначив уже Ом. Терлецький в своїй розвідці: Козаки на Білій Руси в р. р. 1654-56, Записки Наук. Тов. ім. Шевченка XIV (1896).

⁴) Було се 11 (21) червня-див. вище с. 909. Оникієнко в реєстрі роздачі золота значиться полковніком стародубським.

⁵) Фраза не дуже ясна: “А я с послуги в. цар. величества медлю”.

⁶) Кидати міста не можна, брати приступом-страшно, значить треба стояти і тримати в облозі, замість іти на смоленський фронт куди видимо кликав Золотаренка цар. Така мораль сього листу.

⁷) Акты XIV с. 129-132.

⁸) Акты XIV с. 135-8.

⁹) Тамже с. 139.

¹⁰) Акты XIV с. 141-2.

¹¹) “Щастєм в. цар. вел. Бог покорив в. цар. величеству Гомлян: полковника, ротмистрів і всіх людей; тих людей розібрали ми поміж собою, а як дасть Бог щасливо прийти (до царя), положимо під ноги в. цар. вел. хоругви, бубни, буздигани і весь військовий наряд”-Акты XIV с. 143, лист з 15 с. с. серпня.

¹²) Тамже с. 145.

¹³) Тамже с. 148. лист з 29 с. с.серпня.

¹⁴) Акты Ю З. Р. XIV с. 191-2.

¹⁵) Акты Ю. З. Р. VIII дод. с. 384.

¹⁶) Сівського столу стовб. 153 л. 223-5.

¹⁷) Акты XIV с. 191-2.

¹⁸) Тамже с. 188-190. Грамота наводить з початку нібито заяву Поклонського: Православні християне (могилівські) почули, що цар, ревнуючи за православну віру, передану від апостолів і досі у православних заховану ціло, повстав за неї і князівства Київське і Чернигівське і всю Малую Русь, гетьмана Б. Хмельницького і все військо Запорозке і всіх православних християн визволив з рук гонителів. Вони дякують Богові і хочуть теж об'єднатися з усіми православними під царською рукою. Цар за се їx похваляє і поясняє, що він підняв сю війну з королем за православну віру-буде йому мститися за його неправди, післав своїх воєводів з військом на ріжні польські і литовські городи, “також і гетьманові Б. Хмельницькому з усім військом Запорізьким велів спішно йти і промишляти з нашими боярами і воєводами”. Закликав Могилівців також узяти участь в сій боротьбі, прислати з шляхти і міщан “кращих людей”-очевидно для переговорів і присяги, і т. д.

¹⁹) Акты XIV с. 213.

²⁰) Дуже характеристичний лист Поклонського до В. В. Бутурлина з 5 (15) серпня в Актах XIV с. 198: “Коли б мене Золотаренко не посилав, було б богато доброго, а тепер трудно мені людей зібрати; хоч вся чернь готова, але Ляхи їx обступили, не можуть так далеко до мене прибігати на суд. Все діло в Могилеві: коли він у нас буде, богато козаків матиму против Татар, котрим король дав 300 тисяч і вони справді йдуть під Смоленськ. Тому, добродію, в. м., зволь представити й. цар. вел., щоб мині хоч трохи ще людей прислав: я кинусь, хоч би й голову положити під тим містом. А коли наближуся, то вже чернь до мене кинеться і поможе бити неприятелів й. цар. милости... Городи поблизу Могилева, звідки я міг би мати козаків, жовніри окружили, й (люди) не насміляються, тому що я далеко. А треба доконче мати козаків богато, особливо в сій стороні, де українські люди нічого не вдіють, не знаючи тутешніх лісів і шляхів”.

В звістках з того часу дійсно вже виступають і “козаки полку Константина Поклонського”-Акты XIV с. 217.

²¹) Акты XIV с. 151. Як бачимо, тут стилістична неувязка: лист звертається до якоїсь одної особи, а не до всеї колєґії бурмистрів і райців. Чи тут щось упущене (означеннє властивого адресата), чи протопоп так постилізував-до всіх взагалі і до кожного окремо?

²²) Се про Золотаренка так!

²³) Тут московський перекладач наплів, так що я більше вгадую зміст, ніж буквально перекладаю.

²⁴) Обох гетьманів-начального Хмельницького і наказного Золотаренка.

²⁵) Акты XIV с. 153.

²⁶) Тамже с. 294.

²⁷) Тамже с. 299.

²⁸) Тамже с. 335-6.

²⁹) Тамже с. 379-380.

³⁰) Тамже с. 170.

³¹) Кілька штрихів до тутешньої ситуації дають зізнання козаків, що вийшли з Золотаренкового табору 3 і 4 жовтня н. ст. (Памятники III с. 207-8): Під Ст. Биховим стоять трома таборами: від Могилева полк Золотаренка-його брата Тимоша (що заступає Василя-бо той пішов до царської ставки з тисячею комонника), і Подобайло (так), котрого заступає Попович. Другий від Н. Бихова- стоїть Пашло (?) з Стародубським полком, полк Забіли, котрого досі нема від царя: кажуть, що засланий на Сибір. Третій на оболони над Дніпром: полк ніжинської піхоти, коло трьох тисяч, під проводом Кобиляцького.

Всього війська один бранець нараховував 40 тис., але другий поправив, що тільки 20. По селах всюди мають залоги, а за Березину ходити не дозволяють. Війська не прибуває (з України). З околичних волостей мало що вступає до козаків, тільки з Нового Бихова 100 пописалися. В Могилеві московська залога і Поклонський з своєю дружиною. З Москвою козаки не сходяться, в козацькім таборі нема жодного Москаля, тільки хіба чата з чатою зходяться-тоді одна одної не чіпає.

Забрану в Гомлі старшину післано до царя, угорську піхоту “роздано між курені”, а піхота німецька і пахолики стоять разом (“в громаді”), у них нічого не брали, вони ходять вільно і їx до всього беруть-ходять з козаками на чати, і ніхто з них не передався “до валу” (до обложеного Старого Бихова).

На Сіверщині нема залог ніде, ні по замках ні по містах-всіх на голову вигнано під Бихів.