Примітки. 3) Радивил записує в своїм дневнику під 20 січня: “Що до комісії ухваленої соймом висловляються сумніви — бо Татари знову завязали з козаками нерозривну

¹) с. 221 і 223.

²) Pamiętn. do panow. розвивають слова Коховского: Король висловляв бажаннє, щоб митрополит як богобійний пастир промовив до сумління Хмельницькому і старшині; бо на чию ж душу впаде таке велике розлиттє християнської крови і знищеннє краю? досить що король з цілою Польщею тримаючи в руках зброю, спускають її долі та віддаються на духовну перевазію — с. 152.

³) Радивил записує в своїм дневнику під 20 січня: “Що до комісії ухваленої соймом висловляються сумніви — бо Татари знову завязали з козаками нерозривну приязнь”. Се інтересна вказівка, між иншим, що вісти, привезені Бєчиньским, скріпили рішеннє негайної війни з козаками.

⁴) Irenico-polemographia sive Theatri Europaei continuati septennium 1651-7, вид. 1663 ст. 173. Польський текст, дефектний і без дати, в збірці Міхаловского видавець позначив з огляду на дату листа канцлєра: Warszawa około 13 Stycznia (c. 601). В “Театрі” — Rojancy 5 Febr. 1651.

⁵) Жерела т. XVI с. 103.

⁶) До Москви привіз лист конотопський протопоп Дмитрій — висланець митрополита, що був у нього 18 (28) січня — Польські справи 1651 ст. l. Німецький переклад в Theatrum Europaeum ст. 73, і знову (з актів швед. держ. архиву) в Архиві Ю. З. Р. III. VI, с. 43; переклад той самий, хоча в виданнях ріжні буквальні відміни.

⁷) Московський перекладчик переклав слово “комісія” через “межеванье”, комісарів через “межевые судьи” — се дає поняттє про якість перекладу!

⁸) Чи був се той королівський лист, післаний з Маховским, як оповідає Коховский (вище с. 169). В такім разі Маховского післано зараз по соймовій ухвалі, ще перед латинським Різдвом. Але можливо, що листи з Маховским, до Хмельницького й до митрополита, пішли иншою посилкою — в відповідь на лист Хмельницького, що тепер обговорюємо, — в середині січня, або й ще пізніш.

⁹) Міхалов. ч. 204, с. 601-2.

¹⁰) Міхалов. с. 603.

¹¹) Міхалов. с. 603 — скорочений зміст листу Кисіля до підканцлєра з 22 січня.

¹²) Вважаю корисним навести невидані “пункти” його реляції з місяця лютого (без дня), з ркп. Осол. 2286 л. 120.

“Хмель умисно бере на себе постать покори, згідно з ханською інструкцією: бажає спокою, просить швидко відправити комісію, а в тім же часі з Асін-аґою, котрого хан кримський ще разом з Бєчиньским вислав до нього, присягають на шаблі вічну і доживотню приязнь: той ханським іменем, а сей своїм.

“Малий Ногай з жінками і дітьми він уже спровадив на Україну, визначив їм селища і місця, і так діється навпаки: що ми мали козакам лінію робити, то вони Татарам роблять.

“Весіллє сина Хмельницького відволіклося, не знати до якого часу, а то тому що від Порти прийшов господареві наказ, аби доньки своєї за джуру козацького не віддавав.

“П. воєвода київський бажає приспішити комісію, хоче її відправити прибравши собі кого хотів. Про час і місце, як з Хмельницьким порозумівся, не подає до відома. Але не станеться по його волі, бо за краще вважають згодитися на 1 березня; бо ж і комісари на то визначені не можуть так скоро отримати грошей з скарбу.

“Межи Турками напевно заходять непорозуміння, і вони чекають як скорше королівського посла до Порти, — щоб ми з свого боку приборкали козаків, а вони Татар. І з деяких угорських листів виходить, що Турки приязніші нам ніж козаки, і готуються на Татар.

“Хмель післав до Криму по орду, і вони обіцяли ставитись до нього на масницю руську (22-9 лютого н. с.). З того видко, як він бажає спокою, коли орди до себе стягає: певне не посередничати прийдуть, і назад, проти натури своєї, дарма не вернуться.

“Татари мають виправити посла до короля: просити козаків в поміч на Турків. З того кожен може зміркувати, який то промисел божий над вами: так замішав замисли неприятельські і їx самих між собою посварив, що козаки й Татари не знають, чого триматись”.

Що в Царгороді єсть така тенденція: розвести козаків з Татарами і звязатися з Поляками, се писав і Кисіль до підканцлєра в цитованім листі, Міхал. с. 604.

¹³) Осол. 2286 л. 119-20.

¹⁴) Про нього в т. VIII. III с. 222.

¹⁵) Білгор. вістовий столбець 1651 р. с., .№ 323, 271 дд.

¹⁶) В ориґ.; іюня 26 писал из Кіева митрополит, але що вістун се оповідав на місці, то очевидно 26 червня се дата його оповідання.

¹⁷) Білгор. віст. ст. 1651 р. с. 206 і дд.

¹⁸) Польські справи 1651 р. ст. 1 а: оповідання в Москві батуринського ігумена Ісихія, 30 квітня ст. ст.

¹⁹) Здається, московські дяки при тім зашироко відкрили секретні зносини гетьмана з Москвою. В грудні скаржився писар Виговського паволоцькому війтові на меду, на канівському ярмарку, “що чиниться з московської сторони неправда: ті листи що до царя писав гетьман Хмельницький, аби він його прийняв в Московське государство, об'явилися у короля в Варшаві” (Пол. спр. 1650 р. ст. 1 л. 878).

²⁰) Польські справи 1650 р. стовбець 9.

²¹) Міхалов. с. 606.

²²) Польські справи 1651 р., кн. 80. посольство Вітовського-Обуховича.

²³) В варшавських записках про перепущеннє татарського посла до Швеції, що поїхав туди на Торунь і Ґданськ, solicituiąc Szwedow na woynę ku Moskwie — Осол. 225 л. 321.

Французький посол дав знати свому урядові про приїзд татарського посла 3 грудня і дану йому авдієнцію 7 грудня; хоча мова йшла про орґанізацію кампанії против Москви, але французький посол старався вивідатися, чи нема тут в дійсности плянів проти Польщі. “Татарський посол підчас свого побуту в Стокгольмі говорив, що його пан, Поляки й козаки змовилися на похід на Москву, але тут думають, що Поляки зброяться против Москви”. — Теки Люкаса в Осол. 2973 л. 13-14. Довідатися ближче про се послові не вдалось, але дуже правдоподібно, що такі балачки йшли.

В посольстві до Криму Елякова і Кузьмина (Кримські справи, кн. 30 т. II. 1651): "Да посланники ж в Крыму провЂдали у литовских полоняников, что посланы де от крымского царя послы в Литву к королю, да в нЂмцы в Свию. В Литву послан Маметь ЧилибЂй для казны, что взять у литовского короля по договору шездесят тысячь яфимков, чтоб крымской царь войною на них не ходил. И в Лит†де ныне тому крымскому послу в том отказали и казны не дают потому, что де крымской царь с Черкасы на них, на польских людей стоит за одно. И о том де прислан в Крым от короля гонец толмачь Ромашковичь. А в Свию де посланъ в послах в прошлом году Аджи Мустафа для того: писал де к крымскому царю литовской король, што Псковичи царскому величеству учинились непослушны и хотят изменить, а свейская де королева с царским величеством хочет войну учинить, и чтоб де крымской царь шол войною на государевы украинные городы, а к свейской бы де королеве о том послал от себя про то вЂдомо учинить, и свейская де королева за то ему Ислам-ГирЂю царю даст большие подарки, а литовской де король хатЂл в тЂ ж поры итти с своей стороны войною на государевы ж городы. А послан де из Крыму в Свию посол Аджи-Мустофа через Литовскую землю. И нынешние де зимы писал к крымскому царю, что ему в Свие в том отказали, а сказали, что свейская королева с царским величеством в мирном постановленье, и тот де посол будет, чаять, вскоре (л. 180-182).

14 квітня ”Жид Юсупко сказывал посланником: вчерашнего дня пришол в Крым крымской посол Аджн Мустофа, которой посылан был в Свию к свейской королеве, да с тЂм жо послом прислан в Крым ис Свиі от королевы гонец Маиор Суйги(?), а людей с ним семь человек, а прислан де тот гонец к царю с поминки; а какие поминки присланы, того, сказал, не вЂдает. А говорят де, что будет от свейской королевы в Крым и посол, а чают тому послу быть через Московское государство, потому что ныне литовской король крымского посла и свейского гонца через свою Литовскую землю не хотЂл и пустить. А прислала де свейская королева к крымскому царю того гонца с тЂм, чтоб крымской царь шол войною на литовского короля, а она де королева с своеи стороны пойдет на того ж литовского короля, а с великим де государем, цар. и вел. кн. Ал. Мих. вс. Руси у ней королевы вЂчное мирное укрепленье” (210).

Сей гонець був Йоган Майєр, що переїздивши через Україну до Криму і з Криму описав свою подоріж — його записки в Архиві Ю. З. Р. III ч. IV. Але цікаво, що ніяких доручень в українських справах він, очевидно не одержав.

Портрети татарських послів до Швеції видані в Theatrum Euroрaeum c. 86-88.