Вимірюється сотнями мільйонів, а в деяких випадках і мільярдами доларів – наприклад атомні електростанції.

Специфіка цих проектів обумовлює вимоги до них:

– загальний план проекту, що поєднує проектно-кошторисні та будівельно-монтажні роботи;

– сумісний графік будівництва;

– попередній запуск окремих технологічних ліній, що дозволяє своєчасно перевірити та забезпечити якість усіх систем проекту;

– використання спеціально розробленої програми аналізу проблем, пов’язаних з проектом, що дозволяє своєчасно їх викрити та виправити;

– застосування максимально гнучкої системи управління проектом, що дозволяє своєчасно викрити та виправити виниклі проблеми.

Модульне будівництво – є відносно новим засобом вирішення ряду завдань управління проектами. Сутність даного методу полягає в тому, що більша частина майбутнього проекту виробляється не на місці майбутньої експлуатації. Після виготовлення такі модулі транспортуються та встановлюються на місці майбутньої експлуатації. Цей метод є ефективним для промислових об’єктів, що споруджуються у віддалених та важкодоступних місцях з нерозвинутою виробничою та соціальною інфраструктурою.

Модульні проекти мають деякі особливості:

– виникає необхідність створення спеціальної комплексної групи фахівців за модулями. Ця група має працювати як частина команди, створеної для реалізації проекту;

– план проекту має ураховувати вимоги «абсолютної» своєчасності робіт з проектування, виготовлення та транспортування модулів та бути пов’язаним з іншими роботами за проектом;

– важливою частиною проекту стає транспортування модулів на будівельний майданчик.

Стандартні проекти – проекти, які не потребують підвищеної якості та відповідають стандартним вимогам до певного типу інвестиційних проектів.

За вимогами до обмеженості ресурсів проекти класифікують на мультипроекти та монопроекти.

Мультипроекти – містять у собі зміну існуючих або створення нових організацій та фірм. Мультипроектом є виконання багатьох замовлень (проектів) та послуг у межах виробничої програми фірми, обмеженої її виробничими, фінансовими, часовими можливостями та вимогами замовників.

Монопроекти – це окремі проекти певного виду і масштабу.

За характером проектурозділяють міжнародні та вітчизняні проекти.

Міжнародні проекти – відзначаються значною складністю та вартістю. Вони відіграють значну роль в економіці та політиці тих країн, для яких розробляються.

Специфіка даних проектів наступна:

– обладнання та матеріали для таких проектів, як правило, придбається на світовому ринку;

– рівень підготовки таких проектів вищий за аналогічні «внутрішні»;

– тривалість підготовчого періоду для таких проектів більша завдяки складності їхньої організації та управління;

– інформаційна підтримка міжнародних проектів завжди більш ефективна ніж «внутрішніх» проектів.

Вітчизняні проекти – здійснюються у межах однієї держави.

За характером цільового завдання проекти класифікують на антикризові, маркетингові, навчальні, інноваційні, реструктуризації, надзвичайні.

Ціль проектів антикризового управління – забезпечення позитивних показників обсягів та динаміки реалізації продукції, прибутковості та фінансової стійкості.

Ціль проектів реструктуризації – покращення виробничо-економічних показників підприємства та компаній за рахунок реформування систем організації та управління.

Маркетингові проекти та програми – в організаційному відношенні це сукупність усіх дій, спрямованих на підтримку та розвиток одного виду діяльності фірми, що визначає певну технологічну структуру: збирання інформації, її оцінка; обґрунтування та прийняття оптимальних управлінських рішень; координуючий вплив на різні боки діяльності фірми.

Інноваційні проекти – це проекти пов’язані з трансформуванням наукових досліджень та розробок або інших науково-технічних досягнень у новий чи удосконалений продукт, впроваджений на ринок, у новий удосконалений технологічний процес, що використовується у практиці діяльності, або у новий підхід до соціальних послуг.

Навчальні проекти та програми – їхньою ціллю є одержання учнями певного фаху чи його підвищення.

Надзвичайні проекти – пов’язані з виникненням та необхідністю ліквідації надзвичайних ситуацій.

За об’єктом інвестуванняпроекти бувають фінансові та реальні.

Фінансові проекти – здійснюються на основі фінансових інвестицій, під якими слід розуміти вкладання коштів у різноманітні фінансові інструменти, серед яких найбільшу частку займають цінні папери.

Проекти реального інвестування – здійснюються на основі інвестування в реальні активи (основні фонди, підприємства тощо).

За характером та сферою діяльності виділяють наступні проекти: промислові, проекти дослідження та розвитку, організаційні, економічні та соціальні.

Також інвестиційні проекти класифікують за ступенем обов’язковості, терміновості, зв’язку.

За ступенем обов’язковості:

– обов’язкові – проекти, необхідні для виконання правил та норм. До цього типу відносять контрактні проекти, які повинні забезпечити контрактні зобов’язання, наприклад, інвестиційні проекти з охорони навколишнього середовища;

– необов’язкові – проекти необов’язкого розвитку, наприклад заміна діючого обладнання на підприємстві.

За ступенем терміновості:

– невідкладні – проекти, які втрачають привабливість або є зовсім нездійснимими у майбутньому, наприклад, якісь придбання;

– ті, що можуть бути відкладеними – проекти, привабливість яких не залежить від негайності здійснення.

За ступенем зв’язку:

– альтернативні – проекти, існування яких виключає можливість існування інших. Як правило, це проекти-конкуренти за певні ресурси фірми.

– незалежні – проекти, відхилення чи прийняття яких не впливає на прийняття рішення про інші;

– взаємопов’язані – проекти, відхилення чи прийняття яких залежить від прийняття рішення про інші. Ці проекти оцінюють як один та приймають єдине рішення.

Мета проекту має свою структуру, яка може бути подана як ієрархія цілей проекту. Розрізняють генеральну ціль (місію) проекту від цілей першого, а можливо й інших рівнів, а також підцілей/завдань, дій та результатів.

Місія – це генеральна ціль проекту, чітко визначена умова його існування. Вона деталізує статус проекту, забезпечує орієнтири для певних цілей наступних рівнів, а також стратегії на різних організаційних рівнях.

Місія – це основне завдання проекту з точки зору його майбутніх послуг та виробів, його важливіших ринків та технологій (рис. 1.5).

Стратегія проекту– центральний ланцюг у розробці напрямків дій з ціллю одержання визначених місій і системою цілей результатів проекту.

Місія ПК

Забезпечення сукупністю робіт та послуг у відповідності до контрактів та нормативних вимог за умов рентабельності робіт усіх структурних підрозділів та підприємства в цілому

Сценарій розвитку

Оптимістичний сценарій

Збереження існуючого положення

Песиміс-тичний сценарій

Цілі ПК

Доля ринку

Досягнення конкурентних вад, створення позитивного образу

Прибут-ковість

Стратег. досягнення цілей

Міжна-родний марке-тинг

Використання методів реструктуризації підприємств та управління проектами

Багатоваріантні сценарії

Напрям-ки дій

Освоєн-ня нових видів проектів

Розвиток проекту-вання об’єктів інфра-струк-тури

Вихід на нові ринки

Підви-щення цін на нові види проектної продукції

Інші

Резуль-тати

Вихід на міжнародні ринки

Підви-щення рента-бельності

Розши-рення частки ринку

Стабільні обсяги робіт

Фінан-сова стабіль-ність

Рис. 1.5. Взаємозв’язок місій, цілей, сценаріїв та стратегій розвитку проектного комплексу

Підготовку стратегії проекту можна умовно підрозділити на три послідовних процедури:

1. Стратегічний аналіз

2. Розробка та вибір стратегії

3. Реалізація стратегії

Стратегічний аналіз починають з аналізу зовнішнього та внутрішнього середовища. Зі сторони зовнішнього середовища можна очікувати чи загрози, чи можливості для реалізації проекту.

До чинників основних зовнішнього середовища, що підлягають дослідженню відносять:

– технологічні (рівень існуючих, наявність нових технологій);

– ресурсозабезпеченість;

– економічні;

– обмеження державного рівню;

– соціальні;

– політичні;

– екологічні;

– конкуренти.

Внутрішнє середовище містить в собі :

– цільові ринки;

– маркетингові дослідження;

– збут;

– мережі розподілу;

– виробництво (обладнання, технологія, площа);

– персонал (кваліфікація, чисельність, мотивація, корпоративна культура);

– постачання (постачальники, умови та системи постачань);

– дослідження та розробки;

– фінанси (структура капіталу, ліквідність, обертання, фінансовий стан);

– номенклатура продукції (ступінь диверсифікації).

Виходячи з місії, цілей організації, на основі детального аналізу розробляється стратегія.

Розробка та вибір стратегії здійснюється на трьох різних організаційних рівнях:

1. Корпоративна стратегія (загальний напрямок дій тобто стратегія росту, скорочення чи збереження)

2. Ділова стратегія (стратегія конкуренції певного товару на певному ринку)

3. Функціональна стратегія (розробляється для кожного функціонального підрозділу з ціллю конкретизації обраної стратегії проекту).

Таким чином, під час визначення стратегії проекту треба насамперед урахувати наступні аспекти:

– географічне місцерозташування, у якому діє проект;

– вибір корпоративної стратегії;

– вибір позиції на ринку та розрахунок часу, який потребує для досягнення даної цілі;

– встановлення співвідношення “продукт—ринок” для розробки концепції маркетингу;

– функціональне призначення запланованої до випуску продукції;

– вибір оптимальної групи клієнтів;

– основні якості продукції з урахуванням фактичних або потенційних конкурентів;

– використання виключно власних засобів для підсилення положення на ринку або об’єднання з іншими компаніями.

Реалізація стратегії – це необхідність певних змін в організаційній структурі та організаційній культурі. Тому виникає необхідність створення спеціальних координаційних механізмів у доповнення до організаційної структури управління: проектні, міжпроектні, венчурні групи.