Життєвий цикл проекту та його основні фази.

З поняттям життєвого циклу ми зустрічаємось досить часто – це життєвий цикл галузі, життєвий цикл підприємства, життєвий цикл виробництва, життєвий цикл проекту, тощо. Інвестиційний проект може здійснюватися у межах підприємства або бути самостійним підприємством, але завжди він здійснюється в межах певної галузі народного господарства. Тому доцільно перед вивченням сутності та стадій життєвого циклу проекту коротко зупинитися на з’ясуванні життєвого циклу галузі. Визначенням та вивченням стадій життєвого циклу займається теорія ринку. У теорії ринку виділяють шість таких стадій: 1) «народження», 2) «дитинство», 3) «юність», 4) «рання зрілість», 5) «остаточна зрілість», 6) «старіння» [5].

«Народження» характеризує розробку та впровадження на ринок принципово нових видів товарів, обсяг потреб в яких викликає будівництво нових підприємств, які відокремлюються у підгалузь, а потім в самостійну галузь.

«Зростання» характеризує визнання споживачами нових видів товарів, швидкий зріст обсягу попиту на них та відповідний зріст чисельності компаній та фірм. На цій стадії інвестування здійснюється швидкими темпами («інвестиційний бум»).

«Розширення» характеризує період між високими темпами збільшення чисельності компаній та стабілізацією цього збільшення. На цій стадії ще продовжується інвестування у нове будівництво, але основний обсяг цього інвестування спрямовується на розширення вже існуючих виробничих об’єктів.

«Зрілість» характеризує період найбільшого обсягу попиту на товари даної галузі, вдосконалення якісних характеристик випускаємої продукції. Основний обсяг інвестицій в цьому періоді спрямовується на модернізацію обладнання або на технічне переозброєння компаній. Ця стадія життєвого циклу характеризується найбільш тривалим періодом, а для товарів, на які не впливає науково-технічний прогрес, ця стадія остання.

«Спад» характеризує період швидкого зменшення обсягу попиту на товари даної галузі у зв’язку з розвитком нових галузей, товари яких замінюють традиційну потребу. Як підкреслювалося вище, ця стадія характерна не для всіх галузей, а тільки для тих, що випускають продукцію, на яку значно впливає науково-технічний прогрес.

Стадія життєвого циклу галузі (підприємства) впливає на доцільність здійснення певного проекту.

Інвестиційно привабливими для здійснення проекту вважаються підприємства, що знаходяться в процесі росту, тобто на перших чотирьох стадіях свого розвитку. На стадії “остаточної зрілості” інвестування доцільно тільки в тому випадку, якщо продукція підприємства має достатньо високі маркетингові перспективи, а обсяг інвестицій у технічне переозброєння є малим і вкладені кошти можуть окупитися в найкоротшій термін.

На стадії “старіння” інвестування, як правило, не має сенсу, за винятком тих випадків, коли намічається широка диверсифікація продукції, що випускається, тобто певне перепрофілювання підприємства, у цьому випадку можлива економія інвестиційних ресурсів у порівнянні з новим будівництвом. Загальний період усіх стадій життєвого циклу підприємства визначається приблизно в 20-25 років, після чого підприємство припиняє своє існування або відроджується на новій основі й з новим складом власників і керуючого персоналу. Поняття життєвого циклу проекту має свої особливості.

Протяг часу між моментом появи проекту та моментом його ліквідації називають проектним циклом або життєвим циклом проекту. Життєвий цикл проекту є вихідним поняттям для дослідження проблем фінансування за проектом та прийняття відповідних рішень. Кожен проект незалежно від його складності та обсягу робіт, необхідних для його виконання, проходить у своєму розвитку певні стани: від стану, коли “проекту ще нема” до стану, коли “проекту вже нема”.

Спеціалісти з проектного аналізу розглядають цикл проекту (ЦП) як базовий елемент концепції проектного аналізу.

Життєвий цикл проекту можна тлумачити з різних точок зору, а саме як:

– час від першої затрати до останньої вигоди проекту;

– відбиття розвитку проекту, робот, які здійснюються на різних стадіях підготовки, реалізації та експлуатації проекту;

– визначення різних стадій розробки й реалізації проекту;

– певну схему або алгоритм, за допомогою якого відбувається встановлення певної послідовності дій під час розробки та впровадження проекту.

Ступінь деталізації й термінологія опису відповідних процедур залежать від характеру проекту, предметної культури, по­ставлених завдань, наявних ресурсів і, можливо, уподобань та смаків проектного аналітика. Головне в процесі виділення фаз, стадій та етапів проекту полягає у позначенні деяких контрольних точок, під час проходження яких використовується додаткова (зовнішня) інформація і визначаються або оцінюються можливі напрямки роз­витку проекту. У будь-якому разі, прийнятий поділ відображає взаємодію проекту з середовищем (діючий механізм регулювання економіки країни, політика держави, існуюче становище в економіці тощо).

Реалізація проекту вимагає виконання певної кількості різноманітних заходів і робіт, які можна поділити на дві групи: основна діяльність і діяльність із забезпечення проекту (рис. 2.1). Такий розподіл не є поділом процесу реалізації проекту на фази і стадії, оскільки ці діяльності часто збігаються в часі.

До основної діяльності звичайно відносять аналіз проблеми, формування цілей проекту, базове та детальне проектування, виконання будівельно-монтажних і пусконалагоджувальних робіт, здавання проекту, експлуатацію проекту, ремонт, обслуговування та демонтаж обладнання тощо. Діяльність по забезпеченню проекту, в свою чергу, може бути поділена на організаційну, правову, кадрову, фінансову, матеріально-технічну, комерційну та інформаційну. Чіткого й однозначного розподілу цих робіт у логічній послідовності та у часі за можливою кількістю проектів не існує (відповідно і фаз та етапів виконання проекту), оскільки визначальними є цілі й умови реалізації проекту.

Для інвесторів початок проекту пов’язаний з початком його реалізації й початком вкладання грошових коштів у його виконання.

Завершення існування проекту може бути наступним:

– введення до дії об’єктів, початок їхньої експлуатації та використання результатів виконання проекту;

– переведення персоналу, що виконував роботи за проектом, на іншу роботу;

– досягнення проектом заданих результатів;

– зупинка фінансування проекту;

– початок робіт з внесення до проекту глобальних змін, що не передбачались первісним задумом (модернізація);

– виведення об’єктів з експлуатації.

	ДІЯЛЬНІСТЬ ЗА ПРОЕКТОМ
ОСНОВНА ДІЯЛЬНІСТЬ		ДІЯЛЬНІСТЬ ІЗ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОЕКТУ
Аналіз проблеми Формування цілей проекту Базове та детальне проектування Будівельно-монтажні й пусконалагоджувальні роботи Здача проекту Експлуатація проекту Ремонт, демонтаж обладнання тощо		Фінансова Правова Організаційна Кадрова Матеріально-технічна Інформаційна Комерційна

Рис. 2.1. Види діяльності за проектом

Як правило, факт початку проекту і факт його ліквідації оформлюють офіційними документами. Стани, через які проходить проект, називають фазами (етапами, стадіями).

У практиці проектного аналізу використовуються різні підходи до розподілу реалізації проекту на фази:

– підхід, що ґрунтується на основній діяльності, – аналізі проблеми, розробці концепції та детальному поданні проекту, використанні результатів його реалізації, ліквідації об’єктів проекту;

– підхід, що пропонує розглядати три фази проекту – концептуальну, контрактну і фазу реалізації проекту. З огляду на запропоноване розрізнення концептуальна фаза має такі стадії: розробка концепції проекту, оцінка життєздатності проекту, планування проекту, розробка вимог до проекту, вибір і придбання земельної ділянки. Контрактна фаза включає вироблення кваліфікаційних вимог, підготовку попереднього завдання на проектування, заяву про наміри, добір потенційних виконавців, оформлення контракту з обраними виконавцями, вибір і затвердження остаточного варіанту проекту, початок реалізації проекту. Фаза реалізації проекту має дві стадії – детальне проектування та поставки; будівництво або інсталяція;