Цивільна оборона та цивільний захист України – основа безпеки в умовах надзвичайних ситуацій

Конкретні заходи щодо вирішення завдання цивільної оборони знайшли відображення в Положенні про Цивільну оборону України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.1994 р. № 299.

Цивільна оборона України організована і функціонує за територіально-виробничим принципом. Територіальний принцип полягає в тому, що розподіл проведення заходів цивільної оборони за обсягом та відповідальністю за їх виконанням на території областей, міст, районів і сільських місцевостей здійснюється відповідно до адміністративного поділу території України.

Виробничий принцип полягає в тому, що організація і функціонування цивільної оборони здійснюється в усіх галузях від міністерств та інших центральних органів до об’єктів (підприємств, установ, організацій) незалежно від форм власності і господарювання.

Системоутворюючі елементи ЦЗ:

– спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади до повно­важень якого віднесено питання ЦЗ – Міністерство з надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС);

– органи виконавчої влади всіх рівнів, до компетенції яких віднесено функції, пов‘язані з безпекою і захистом населення, попередженням, реагуванням і діями у НС;

– органи повсякденного управління процесами захисту населення від НС у складі міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та підпорядкування;

– сили і засоби призначені для виконання завдань ЦЗ;

– фонди фінансових, медичних та матеріально-технічних ресурсів, передбачених на випадок НС;

– системи зв‘язку, оповіщення та інформаційного забезпечення;

– курси та навчальні заклади підготовки та перепідготовки фахівців та населення з питань ЦЗ;

– спеціалізовані служби ЦЗ.

Спеціалізовані служби цивільної оборони створюються у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, місцевих державних адміністра­ціях, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності і підпорядкування для забезпечення заходів з цивільної оборони, захисту населення і територій від наслідків НС та проведення спеціальних робіт.

Види спеціалізованих служб:

· енергетики;

· захисту сільськогосподарських тварин і рослин;

· інженерні;

· комунально-технічні;

· матеріального забезпечення;

· медичні;

· оповіщення і зв’язку;

· протипожежні;

· торгівлі і харчування;

· технічні;

· транспортного забезпечення та інші.

Для проведення евакуації, інших заходів в умовах НС на базі місцевих державних адміністрацій, підприємств, установ та організацій створюються евакуаційні комісії.

Керівництво Цивільним захистом України здійснюють:

– Кабінет Міністрів України;

– міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;

– Рада Міністрів Автономної Республіки Крим (АРК);

– місцеві державні адміністрації;

– керівники підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності і господарювання.

Органи управління Цивільним захистом:

– Міністерство з питань надзвичайних ситуацій;

– в областях, м. Києві та м. Севастополі при держадміністраціях – управління з питань НС та цивільного захисту населення;

– у райдержадміністраціях, у міських райдержадміністраціях є відділи чи управління з питань НС та цивільного захисту населення;

– на підприємствах, установах і організаціях – штаби ЦЗ та НС.

Для забезпечення своєчасного запобігання і реагування на НС техногенного і природного характеру Кабінет міністрів України постановою від 03.08.1998 р. № 1198 створив Єдину державну систему запобігання і реагування на НС техногенного і природного характеру (ЄДС НС).

ЄДС НС об’єднала діяльність центральних та місцевих органів виконавчої влади, виконавчих органів рад, державні підприємства, установи та організації для нагляду за забезпеченням техногенної та природної безпеки, організації проведення робіт із запобігання НС техногенного і природного походження і реагування у разі їх виникнення з метою захисту населення і довкілля, зменшення матеріальних втрат.