Структура програми.

В мові С довільна програма складається з однієї чи кількох функцій. Функціям можна давати довільні назви за винятком імені main, котре є зарезервованим словом і використовується для ідентифікації головної програми. Головна функція, яка має бути у кожній програмі, - це функція вигляду:

Коментар слугує для пояснення призначення програми і не впливає на виконання команд програми. Коментар можна і не писати. Комментар- це послідовність символів, яка сприймається компілятором як окремий пробільний символ або, іншими словами, ігнорується.

Коментар має наступну форму:

/*коментар */ або // коментар

Коментар може бути будь-якою комбінацією символів включаючи символи нового рядка. Коментарі можуть займати більше одного рядка, але не можуть бути вкладеними.

Коментарі допускаються скрізь, де дозволені пробільні символи. Компілятор ігнорує символи коментаря, зокрема, в коментарях допускається запис ключових слів і це не приведе до помилки. Оскільки компілятор розглядає коментар як символ пробілу, то коментарі не можуть з'являтися усередині лексем.

Main() – заголовок функції.

Void – означає, що функція незалежить від параметрів.

У тілі функції містяться команди. Команди одна від одної відокремлюють символом – ; . Текст функції закінчується Return 0 – командою виходу з функції та повернення функції результату (у описаному випадку значення – 0). Тіло функції записується у {… }

Тіло програми складається з послідовності інструкцій (команд), котрі вказують які дії необхідно виконати на певному етапі виконання програми. Програма починається символом {, а закінчується символом }. Інструкції програми складаються з операторів та операндів. Для представлення операторів використовуються ключові (зарезервовані) слова.В мові С кожен оператор а також кожен виклик функції повинен закінчуватись крапкою з комою (;). Виняток становлять команди препроцесора та імена функцій, які стоять на початку програмної секції.

Метою будь-якої програми є розв'язок деякої задачі шляхом різних перетворень вхідних даних. Для цього необхідно:

1) ввести дані в програму;

2) встановити місце збереження даних (виділити область пам'яті);

3) реалізувати інструкції обробки інформації;

4) вивести дані з програми;

5) організувати виконання деяких інструкцій лиш тоді, коли певна умова або набір умов дає необхідне значення (наприклад істине або хибне);

6) реалізувати можливість повторення інструкції або групи інструкцій деяке число разів;

7) виділити групи інструкцій, котрі можна викликати і виконувати в довільних частинах програми, вказавши ім'я цієї групи.

Ці основні елементи програмування мають такий зміст:

1) ввід - читання даних з клавіатури, магнітного диску, порту вводу-виводу або з іншої програми;

2) дані - можуть бути простими або мати структурований тип. В мові Сі ними можуть бути числа, текстова інформація та адреси, котрі вказують місця розташування інших даних;

3) оператори - присвоюють значення змінним, реалізують переходи між інструкціями програми, викликають підпрограми та ін. Їх важливий підклас утворюють оператори умовного переходу і оператори циклу;

4) вивід - відображення інформації на екрані дисплею, запис на магнітний диск, вивід на друкуючий пристрій, передача в порт вводу-виводу чи в іншу програму;

5) оператори умовного переходу - дозволяють вибирати різні варіанти обробки даних в залежності від істиності чи хибності деяких заданих логічних умов;

6) оператори циклу - реалізують виконання однієї чи кількох інструкцій певне число разів до тих пір, поки виконується деяка умова;

7) підпрограми - пойменовані набори інструкцій, котрі можуть викликатись (скільки завгодно разів) і виконуватись в довільному місці програми. В різних мовах програмування підпрограми називають по-різному, в мові Сі об'єкти такого типу називають функціями.

Тема. Типи даних. Дані типу int, short, bool, char тощо. Початкове присвоєння значення змінним

План

1. Типи даних Дані типу int, short, bool, char тощо.

2. Початкове присвоєння значення змінним

1. Типи даних Дані типу int, short, bool, char тощо.

Усі дані, які беруть участь у розв'язуванні задачі, ретельно класифікують за типами. Тип визначає допус­тимі значення даного, операції, які можна над ним виконувати, й обсяг оперативної пам'яті, який резервується для нього.

Програма оперує з різноманітними даними, котрі поділяються на прості та структуровані.

Прості дані - це цілі та дійсні числа, текстова інформація та вказівники адрес.

Структуровані дані - це масиви, структури і файли.

В мовах програмування розрізняють поняття опису змінної та її визначення. Опис встановлює властивості об'єкту: тип, довжину та ін. Визначення (оголошення) змінної викликає крім того виділення пам'яті.

Типи даних в мові Сі визначаються такими ключовими словами:

Дані цілочисельних типів

П р и к л а д. Оголосимо три змінні цілого типу: