Історія виникнення та ствердження в науці термінів «архітектоніка» та «режисура».

РЕЖИСУРА ТА АРХІТЕКТОНІКА ВИДАНЬ

ТЕМА 1. РЕЖИСУРА ТА АРХІТЕКТОНІКА ВИДАНЬ:

ТЕРМІНОЛОГІЯ І НАУКОВІ ДЖЕРЕЛА ВИВЧЕННЯ

Предмет і завдання дисципліни «Режисура та архітектоніка видань».

Основний об’єкт вивчення – періодичні та неперіодичні друковані видання. Предмет вивчення – 1) особливості будови (структури) різних видів періодичних і неперіодичних видань; 2) залежність будови і оформлення видань від закладеного в них змісту (тематичних, жанрових, видових, стильових, функціональних характеристик твору, що публікується); 3) організація до друкарської підготовки видань.

Основні завдання дисципліни: 1) визначення типологічних рядів періодичних і неперіодичних видань різних видів; 2) характеристика будови (структури, композиції) видань різної видової приналежності; 3) редакторський і видавничий аналіз архітектоніки конкретних видань (практикум); 4) створення загального макету видання певної видової приналежності (практикум).

Історія виникнення та ствердження в науці термінів «архітектоніка» та «режисура».

Поняття і термін «архітектоніка видання» виникли на початку XX століття, коли Л. Гессен видав монографію «Архітектура книги». У різні роки розбудовою архітектоніки видання як науки займались: Володимир Фаворський, Ель Лисицький, Воля Ляхов, Олексій Сидоров, Борис Валуєнко, Юрій Герчук та інші. До цього періоду в історії видавничої практики використовувались і частково продовжують використовуватись такі терміни як типографіка, макротипографіка, мікротипографіка, конструювання, моделювання, архітектура, дизайн, оформлення видання. Всі ці терміни є лише частковими синонімами терміна «архітектоніка», оскільки не «прив’язують» принципи побудови видання до його змісту.

Архітектоніка видання – це 1) будова видання, у якій відображені змістові та типологічні особливості твору, що публікується; 2) наука про обумовлені змістом та типологічною моделлю структуру і композицію видань.

Термін «режисура» з’явився в другій половині XX століття. Увів його в науковий обіг такий відомий болгарський вчений, як Димитр Георгієв. Його монографія «Режисура газети» хоч і видана наприкінці 70-их років, зберігає свою актуальність до сьогодні. Застосовується цей термін переважно щодо оформлення періодики – газет та журналів.

Серед відомих дослідників режисури газети – Димитр Георгієв, Олег Васильович Циганов, Ігор Миколайович Табашніков, Семен Мойсейович Гуревич. В Україні цими проблемами займаються В.Ф. Іванов, В.Е. Шевченко. Усі ці вчені активно працювали на низкою важливих питань: етапи і завдання режисури газети, режисура номера, особливості внутрішньої та зовнішньої структур видання, «обличчя» видання, акцент номера, робота з читацькою аудиторією, жанрово-тематичне планування періодичного видання.

Основні засоби архітектоніки – 1) засоби структурування матеріалу: рубрикація, ієрархізованість композиційних одиниць (різних текстових і зображальних частин видання), створення апарату видання, 2) засоби розташування і взаємопідпорядкування різних композиційних одиниць: симетрія, асиметрія, динаміка, рівновага, пропорційність, масштаб, метр, ритм, контраст, нюанс; 3) засоби оформлення: застосування кольору, ілюстрування, декоративне оформлення, шрифтовий дизайн; 4) засоби акцентування (шрифтові та нешрифтові засоби увиразнення тексту) та засоби інтерпретації інформації (увиразнення тексту графічно, а також: відбір матеріалу, групування різних за обсягом і значенням текстових і зображальних матеріалів – створення добірок, авторських колонок; анонсування, введення додаткових текстів або коментарів, розташування текстів у певному порядку, жанрове варіювання тощо).

Основні принципи архітектоніки − це принципи єдності, цілісності, типізації, сталості, універсальності.

Режисура (фр. rigesser – керувати) – це здійснення загального керівництва над процесом організації внутрішньої будови та художнього оформлення видання, визначення складових елементів і поєднання їх у монолітну цілісність з гармонійно сполученими та узгоджено діючими частинами відповідно до концепції за допомогою графічних засобів.

Завдання режисури: 1) забезпечити цілісність видання, яке містить велику кількість нерідко непов’язаних між собою матеріалів, текстових і графічних елементів; 2) забезпечити зручність читання та користування (шрифт, зображальні елементи, інфографіка, системи пошуку інформації); 3) забезпечити унікальність видання.

Етапи режисури друкованого видання: 1) аналіз зовнішніх чинників, що впливають на редакційну політику (політичні, соціальна, культурна ситуація в країні; можливості поліграфічної бази; рівень журналістських кадрів, пошук авторів, художників; матеріальні можливості редакції (пошук спонсорів); оцінка своєї конкурентоспроможності на ринку; визначення цільової читацької аудиторії, яка по суті і визначить тематику, мову, стиль видання); 2) визначення внутрішньої структури видання, тобто тематичної, жанрової, стилістичної його специфіки; 3) визначення зовнішньої структури видання, тобто всього, що сприймається читачем візуально, починаючи від обкладинки, кольору паперу, до шрифтів, декоративних елементів; 4) планування роботи редакції, визначення методів редакційної роботи.