Рівні функціонування валютної системи та їх взаємодія
Ø Глобальний
Ø Регіональний
Ø Національний
Основні елементи валютної системи:
· Інструменти валютного обміну
· Режим валютного курсу
· Валютні ринки
· Міжнародні розрахунки
· Система регулювання валютних та розрахункових відносин
Класифікація видів валют
| Критерії | Види |
| За належністю до держави | Національні валюти Іноземні валюти |
| За ступенем конвертованості | Вільноконвертовані Обмежено конвертовані Неконвертовані |
| За способом розрахунку | Міжнародні розрахункові одиниці |
| Застосування у резервах | Резервні валюти |
Валюта розділяється залежно від її приналежності на:
• національну валюту(national currency) – законні платіжні кошти на території випускаючих її країн (долар у США, рубль у Росії);
• іноземну валюту(foreign currency) – платіжні кошти інших країн, якізаконно або незаконно використовуються на території даної країни (долари в Росії, рублі на Україні).
Валюти країн світу можуть бути розділені на різні групи на основі тих або інших ознак. Залежно від її позиції на валютному ринку::
• Резервна валюта(reserve currency) – валюта(и), у якій(их) країни тримають свої ліквідні міжнародні резервні активи, що використовують для покриття негативного сальдо платіжного балансу (долари, євро).
• Вільно використовувана валюта(freely usable currency) – валюта, що широко використається для здійснення платежів по міжнародних угодах і активно продається та купується на головних валютних ринках. Це більш вузьке поняття, що характеризує ступінь конвертованості валюти. Зрозуміло, ніяких твердих критеріїв того, наскільки широко валюта використається в міжнародних платежах і торгується на валютних ринках, не існує. Тому в практичних цілях вільно використовуваними вважаються – долар США, японська ієна, євро.
• Тверда валюта(hard currency) – валюта, що характеризується стабільним валютним курсом, на рух якого впливають в основному фундаментальні макроекономічні закономірності. Дуже часто поняття твердої валюти використається як синонім конвертованої валюти. Це правомірно, однак стабільність валютного курсу – тільки одна з важливих передумов конвертованості валюти.
У залежності від ступеня втручання держави в процес валютного обміну виділяють:
• вільноконвертовані валюти– валюти, без обмежень уряду обмінювані на інші валюти;
• обмежено конвертовані валюти– валюти, при обміні яких зберігаються певні обмеження (регулювання приватних переказів, вивозу за кордон капіталів, золота, грошових знаків, ЦП; заборона на вільний обмін, обов'язковий обмін валютного виторгу за офіційним курсом; контроль за поточними валютними операціями й операціями нерезидентів). З погляду типів міжнародних операцій виділяють валюти, конвертовані за поточними операціями і за капітальними операціями;
• неконвертовані валюти– валюти, за якими зберігаються обмеження по всіх операціях як резидентів, так і нерезидентів.
Ключове значення для визначення критеріїв встановлення валютних відносин мають поняття валютний курс, валютний паритет, валютне котирування.
Валютний курс дуже впливає на багато макроекономічних процесів, що відбуваються в суспільстві. Від рівня валютного курсу, за допомогою якого зіставляються ціни на товари й послуги, зроблені в різних країнах, залежить конкурентноздатність національних товарів на світових ринках, обсяги експорту та імпорту, а отже, стан балансу поточних операцій.
Валютний курс впливає на напрямок міжнародних потоків
капіталу. Рішення про вкладення національного капіталу в активи тієї або
іншої країни приймаються виходячи від очікуваного реального прибутку на
капітал, який інвестується, що залежить від процентної ставки та очікуваних
змін валютного курсу.
Валютний курс, поряд із процентною ставкою, сам по собі виступає ціною активу. При наявності розвинених фінансових ринків сьогоднішня вартість активу, одержання якого очікується в майбутньому, визначається
дисконтуванням його майбутньої вартості відповідно до процентної
ставки та очікуваним рівнем валютного курсу. Динаміка валютного курсу,
ступінь і частота його коливань є економічною та політичною
стабільністю суспільства.
Валютний курс виступає об'єктом макроекономічної політики. З його
допомогою нерідко відбувається регулювання платіжного балансу. Валютний
курс відіграє важливу роль при розробці та проведенні кредитно-грошової
політики, оскільки підтримка певного рівня валютного курсу
може зажадати використання офіційних валютних резервів, що
неминуче відіб'ється на пропозиції грошей в економіці. В країнах з
перехідною економікою при здійсненні програм стабілізації валютний
курс може використатися в якості «номінального якоря» у боротьбі з
високою інфляцією або гіперінфляцією.
Валютний курс – ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошових одиницях іншої країни.
Номінальний валютний (обмінний) курс – це відносна ціна валют двох країн, або валюта однієї країни, виражена в грошових одиницях іншої
країни. Коли використається термін «валютний курс», то мова йде про
номінальний обмінний курс.
Установлення курсу національної грошової одиниці в іноземній валюті в цей момент називається валютним котируванням. Існує два види котирувань - пряме й непряме. Існуючий курс обміну двох валют приблизно відповідає співвідношенню їхніх купівельних спроможностей на даний момент часу, тобто можна купити, приблизно, однакову кількість товарів і послуг. Таким чином валютний курс виражає паритет купівельної спроможності національних валют.
Валютне котирування– процес встановлення курсів іноземних валют відповідно до діючого законодавства і сформованою практикою. Повне котирування передбачає визначення курсу покупки. Говорять про пряме й непряме котирування валют.
При прямому котируванні одиниця національної валюти прирівнюється до певної кількості іноземних грошових одиниць.
Рн = РF×R,
де Рн – національна валюта; РF – іноземна валюта; R – валютний курс або курс котирування національної валюти (Н) до іноземної валюти ( F).
При непрямому котируванні іноземна валюта виражається в певній кількості національних грошових одиниць:
РF = Рн × R
Наприклад, непряме котирування гривні одночасно виявляється прямим котируванням долара.
Основна частина міжнародних розрахунків у сучасному світі здійснюється у твердих валютах. У результаті, для полегшення визначення курсів національних валют більшості країн світу вони котируються (прирівнюються) не безпосередньо одна до іншої, а до твердих валют.
Розраховані в такий спосіб співвідношення валют називають крос-курсами.
Крос-курс – обмінний курс між валютами, торги по яких не проводяться, визначений розрахунковим шляхом, на основі їхніх курсів до твердої валюти третьої країни.
Режими валютного курсу:
· Фіксований курс
· Фіксований, але здатний до адаптації
· Плаваючий курс, керований валютними інтервенціями
· Плаваючий
Дата добавления: 2015-08-26; просмотров: 809;