Санітарно-захисна зона промислового підприємства

Згідно з Державними санітарними правилами планування та забудови населених пунктів України підприємства, їх окремі будівлі та споруди з технологічними процесами, що є джерелами забруднення навколишнього середовища хімічними, фізичними чи біологічними факторами, при неможливості створення безвідходних технологій повинні відокремлюватись від житлової забудови санітарно-захисними зонами (СЗЗ).

СЗЗ - відстань між енергопідприємством і найближчими житловими або іншими будівлями, яка утворюється з метою захисту населення від впливу шкідливих виробничих чинників (шкідливі викиди, теплове і електромагнітне випромінювання, радіація, шуми тощо). Вона встановлюється з розрахунку неперевищення цих чинників за межі установлених граничнодопустимих величин.

Для радіаційно-ядерного об'єкту - СЗЗ - це територія навколо, де рівень опромінення людей в умовах нормальної експлуатації може перевищити квоту ліміту дози для категорії В. У СЗЗ забороняється проживання населення, встановлюються обмеження на виробничу діяльність, що не має відношення до радіаційно-ядерного об'єкту та де проводиться радіаційний контроль.

Санітарно-захисні зони повинні бути озеленені, адже саме тоді вони повною мірою можуть виконувати роль захисних бар'єрів від виробничого пилу, газів, шуму.

Санітарно-захисні зони АЕС України складають не менше 2,5 км.

Схема санітарно захисної зони об'єкту та роза вітрів

Одержаний мінімально граничний розмір санітарно-захисної зони l₀, м, повинен уточнюватися як в сторону збільшення, так і в сторону зменшення залежно від рози вітрів району розташування підприємства за формулою:

,

де - величина СЗЗ за відповідними румбами, м; l₀ – нормативний розмір СЗЗ відповідно до категорії небезпеки підприємства, м; – середньорічна повторюваність напрямку вітрів румбу, що розглядається, %; Р₀ – повторюваність напрямків вітрів одного румбу при круговій розі вітрів (при восьмирумбовій розі вітрів Р₀ = 100/8 = 12,5 %).