Сутність, фактори і типи економічного зростання

Економічне зростання – довгостроковий сталий розвиток економіки, тобто довготермінова тенденція збільшення реального ВВП.

Економічне зростання вимірюється двома способами: 1) річними темпами зростання реального ВВП; 2) річними темпами зростання реального ВВП на душу населення.

Основні показники вимірювання економічного зростання:

а) коефіцієнт зростання – відношення показника періоду, що аналізується, до показника базисного періоду;

б) темп зростання – коефіцієнт зростання, помножений на 100%;

в) темп приросту – темп зростання мінус 100%.

Для визначення величини реального ВВП через певну кількість років використовується “Правило 70”. Воно стверджує, що якась змінна збільшується темпом Х % на рік, то її величина подвоюється приблизно через 70 років. Наприклад, якщо реальний ВВП на душу населення збільшився на 5% на рік, то його величина подвоїться приблизно через 14 років (70:5 = 14).

Економічне зростання будь-якої країни визначають:

- фактори пропозиції (кількість та якість природних ресурсів; кількість та якість

трудових ресурсів; кількість та якість капіталу; технологія і організація виробництва);

- фактори попиту виявляються в тім, що макроекономічне середовище має забезпечити такий рівень сукупних витрат, за якого наявні ресурси використовуються повністю (податковий тиск; ефективність кредитно-банківської системи; зростання споживчих, інвестиційних та державних витрат; розширення експортних поставок тощо);.

- фактори розподілу (перерозподіл виробничих ресурсів у економіці, чинна

система розподілу доходів).

Екстенсивне економічне зростання - це нарощування виробництва товарів і послуг шляхом збільшення кількості факторів на основі незмінного рівня технології. За екстенсивного типу економічного зростання продуктивність праці залишається незмінною, тому що кваліфікація працівників, якість устаткування й технології не змінюються.

Інтенсивний тип економічного зростання – цезбільшення виробництва товарів і послуг на основі підвищення ефективності використання ресурсів і підвищення їх якості. За цього типу економічного зростання продуктивність праці зростає.

Реальний ВВП країни за певний рік визначається добутком затрат праці, вимірюваних у людино-годинах, та продуктивності праці (реальний щорічний виробіток на одного зайнятого).

ВВПр = (10.1), де:

ВВПр – реальний ВВП;

ЗП – затрати праці (кількість відроблених людино-годин);

ПП – продуктивність праці.

Продуктивність праці - це кількість товарів і послуг, створюваних у національній економіці зайнятими за певний проміжок часу (зазвичай за рік).

Продуктивність праці залежить від таких чинників, як науково-технічний прогрес, капіталоозброєність, якість робочої сили (рівень освіти та професійної підготовки кадрів), ефективність розподілу ресурсів, організація управління ресурсами, та інших.

Капіталоозброєність – вартість капіталу, який припадає на одного працюючого.

к = (10.2), де:

к – капіталоозброєність;

К – капітал;

П – працюючі.

Економічний розвиток – це багатофакторний процес, що характеризує зміни у всіх галузях економіки та життя людей. Основним критерієм економічного розвитку країни є темпи економічного зростання.

Головними показниками економічного розвитку країни є:

1) ВВП реальний на душу населення;

2) Показники ефективності функціонування економіки, які

обчислюються на основі ВВП:

- Продуктивність праці: ПП = ВВП/Кількість зайнятих;

- Фондовіддача : Фв = (10.3), де:

ВВП – валовий внутрішній продукт;

ОВФ – вартість основних виробничих фондів.

- Матеріаломісткість виробництва:

Мм = (10.4), де:

Мм – матеріаломісткість;

МР – витрати матеріальних ресурсів;

ВВП – валовий внутрішній продукт.

3) Показники виробництва основних видів продукції на душу

населення (рівень розвитку основних галузей економіки країни).

4) Рівень і якість життя населення (середня тривалість життя; рівень

освіти населення; середня тривалість робочого дня; добове споживання кілокалорій на душу населення; кількість студентів на 10000 населення; кількість лікарів на 10000 населення; забезпеченість населення житлом та ін).

Для визначення показника рівня якості життя найчастіше використовують індекс

людського розвитку (ІЛР). Цей показник обчислюють на основі рівня освіти населення середньої тривалості життя й ВВП реальний на душу населення.