Модель економічного зростання Домара-Харрода

Найвідомішими в економічній теорії є моделі економічного зростання англійського

вченого Р. Харрода та американського вченого О. Домара. Вони вважали, що головну роль в економічному зростанні відіграють інвестицій як компонент сукупного попиту і як засіб нагромадження капіталу та збільшення виробничого потенціалу економіки. Дана модель економічного зростання ґрунтується на кейнсіанській теорії.

У моделі Домара-Харрода джерелом інвестування є заощадження, які залежать від доходу (ВВП) і норми заощаджень, тобто З = НЗхВВП (10.5), де:

З – заощадження; НЗ – норма заощаджень. Обсяг інвестування визначається попитом на інвестиції, який ставиться в залежність від приросту продукту та його капіталомісткості.

Км = (10.6), де: Км – капіталомісткість; Δ К – приріст капіталу; Δ ВВП – приріст ВВП (продукту). Отже, капіталомісткість показує, на скільки одиниць збільшується капітал у разі зростання ВВП (продукту), виробленого з використанням цього капіталу, на одиницю. Оскільки ВІ= Δ К, а Δ К= Δ ВВПхКм, то попит на інвестиції визначається так: ВІ= Δ ВВПхКм (10.7).

Рівновагу між інвестиціями та заощадженнями можна виразити за допомогою такого рівняння:

Δ ВВПхКм = НЗхВВП (10.8) , де:

Км – капіталомісткість; НЗ – норма заощадження.

Поділимо обидві частини рівняння на ВВП:

Δ ВВПхКм/ВВП = НЗхВВП/ВВП = Δ ВВП/ВВП х Км= НЗ (10.9)..

У рівнянні (10.9) вираз Δ ВВП/ВВП відображає темп економічного зростання, який визначається за формулою: Δ ВВП/ВВП= НЗ/Км (10.10).

Оскільки в рівнянні (10.10) норма заощаджень (НЗ) і капіталомісткість (Км) є постійними, то і темп економічного зростання має бути постійним. Такий темп Харрод назвав «гарантованим». Крім «гарантованого» Хорродом уведено й поняття «природного» темпу зростання. Який досягається в умовах повної зайнятості.

Необхідність забезпечення «гарантованого» і «природного» темпів економічного зростання кейнсіанці не ототожнювали з автоматичною можливістю їх досягнення. Навпаки, вони визнавали, що фактичні темпи зростання економіки можуть відхилятися від бажаних. При цьому відхилення фактичних темпів від «гарантованого» породжує певні диспропорції в економіці, а відхилення «гарантованого» темпу від «природного» викликає рецесію або інфляцію.

Особливість моделі економічного зростання Домара-Хоррода полягає в тому, що її прихильники доходять до висновку про необхідність державного регулювання процесу нагромадження капіталу з метою підтримання в довгостроковому періоді стійких темпів зростання економіки. При цьому головним об’єктом державного регулювання мають бути інвестиції.

Головні особливості моделі Домара-Харрода:

1. Модель ґрунтується на так званій капітальній теорії вартості. Тобто приймається, що вирішальне значення для економічного зростання мають запас капіталу та його збільшення.

= const, де:

Δ П - приріст праці;

Δ К – приріст капіталу.

2. Модель не враховує технічного прогресу.

3. В моделі приймається, що = .

4. У моделі основним фактором економічного зростання є сукупний попит.

5. У моделі приймається, що інвестиції дорівнюють заощадженням (ВІ = З).

6. Чисті інвестиції тотожні приросту капіталу (ЧІ = Δ К).

Величину економічного зростання можна обчислити за формулами:

ЕЗ = (10.5), де:

ЕЗ – економічне зростання;

Δ ВВП – приріст ВВП протягом певного періоду;

ВВП – обсяг ВВП у попередньому періоді.

ССЗ = = (10.6), де:

ССЗ – середня схильність до заощадження;

З – обсяг заощаджень;

ВВП – обсяг валового внутрішнього продукту;

ЧІ – обсяг чистих інвестицій (ВІ = З).

Частка приросту капіталу (Δ К) у прирості ВВП позначається k:

k = = (10.7).

Виходячи з того, що = ССЗ, а = k, і визначивши

ВВП = і ВВП = , отримаємо формулу економічного зростання :

ЕЗ = = = (10.8).

Отже, економічне зростання визначається часткою заощаджень у ВВП (через яку оцінюється ССЗ), віднесеною до коефіцієнта, що показує внесок зростання капіталу у зростання ВВП.

У моделях Р.Хоррода і Е.Домара не враховувалися такі чинники, як зміна в капіталоозброєності праці та вплив технічного процесу, внаслідок чого моделі не могли адекватно відобразити картину реальних процесів економічного зростання.