Модель економічного зростання Р. Солоу

Одним із найбільших досягнень теорії економічного зростання є створення моделі

Р.Солоу, яка була опублікована і 1956 р. Свою модель Р.Солоу побудував з урахуванням ідей як кейнсіанської, так і неокласичної теорій. У кейнсіанській теорії він запозичив функцію інвестицій, обсяг яких ставиться в залежність від доходу і норми заощаджень. Відповідно до неокласичної теорії Р.Солоу спирається на апарат виробничої функції, але чинники економічного зростання доповнює зростанням населення та технічним прогресом.

Модель економічного зростання Р. Солоу є неокласичною моделлю та показує вплив заощаджень, зростання населення й науково-технічного прогресу на динаміку рівня життя.

Основним інструментом неокласичного аналізу економічного зростання є виробнича функція:

ВВП = F (а1 +а2 +... + а n ) (10.9),

ВВП = ( а1 + - а2 + ... + аn) (10.10), де:

ВВП – обсяг ВВП;

аі – виробничі фактори (робоча сила, капітал, земля, підприємницькі здібності);

– граничний продукт і – го фактора.

Таким чином, відповідно до наведених формул, обсяг ВВП визначається сумою добутків кожного фактора на його граничний продукт.

Основні ознаки моделі економічного зростання Р. Солоу:

1. За основу зростання береться зростання продуктивності праці, а не збільшення ВВП.

2. Модель враховує вплив трьох чинників: капіталоозброєності (к = );

зростання населення (Δ Н); технічного прогресу (ТП).

3. За моделлю Р. Солоу, існує сталий рівень капіталоозброєності (к*), який визначає економічну динаміку. Цей сталий рівень капіталоозброєності (к*) можна визначити за формулою:

= (10.11), де:

НЗ – норма заощаджень;

НА – норма амортизації;

к* – сталий рівень капіталоозброєності;

ПП (к*) – продуктивність праці за стійкого рівня капіталоозброєності.

Сталий рівень капіталоозброєності – рівень капіталоозброєності, якому відповідає тотожність капіталу, що інвестується, капіталові, що вибуває.

4. Джерелами економічного зростання за Р. Солоу є:

а) зростання капіталоозброєності (к), яке залежить від зростання норми заощаджень (НЗ). Але зростання норми заощаджень не може бути постійним, оскільки заощадження (З) обмежують споживання (СВ). Аксіомою є положення, згідно з яким економічне зростання не може бути самоціллю, а має здійснюватися заради збільшення рівня споживання. У моделі Р.Солоу це положення реалізується на основі Золотого правила нагромадження капіталу. Під Золотим правилом мається на увазі така норма заощаджень, яка забезпечує економіці стійкий стан із найвищим рівнем споживання.

Стійка капіталоозброєність, яка максимізує споживання, називається капіталоозброєність за Золотим правилом, а норма заощаджень, що відповідає цим умовам, - нормою заощаджень за Золотим правилом. Для забезпечення стійкої капіталоозброєності за Золотим правилом потрібно забезпечити відповідний рівень заощаджень. Якщо, наприклад, стійка капіталоозброєність менше рівня Золотого правила, то держава має стимулювати збільшення рівня заощаджень. Якщо, навпаки, стійка капіталоозброєність більше рівня Золотого правила, то має запроваджуватися політика, спрямована на зменшення рівня заощаджень.

б) зростання населення (ТЗН - темп зростання населення) впливає на економічне зростання через динаміку капіталоозброєності:

Δ К = – (НА+ ТЗН) к (10.12), де:

Δ К – зростання капіталу;

– інвестиції на одного працюючого;

НА – норма амортизації;

ТЗН – темп зростання населення;

к – капіталоозброєність;

в) технічний прогрес, який за моделлю, на відміну від попередніх чинників, є джерелом постійного зростання як продуктивності праці (ПП), так і загального продукту (ВВП). Особливість технічного прогресу полягає в тому, що він здатний забезпечувати економічне зростання не дише коли Δ к більше 0, а й тоді, коли Δ к=0, тобто в стійкому стані. Отже, технічний прогрес є нескінченним чинником економічного зростання і підвищення життєвого рівня населення, яке спостерігається в багатьох країнах світу.

ВИСНОВКИ

1. Економічне зростання - довгостроковий сталий розвиток економіки, тобто довготермінова тенденція збільшення реального ВВП; вимірюється двома способами: 1) річними темпами росту ВВП; 2) річними темпами росту ВВП на душу населення.

2. Основними факторами економічного зростання є: фактори пропозиції, фактори попиту та фактори розподілу.

3. Екстенсивний тип економічного зростання – це нарощування виробництва товарів і послуг на основі збільшення кількості факторів виробництва при їх незмінному технічному рівні, тобто при незмінних продуктивності праці та ефективності виробництва.

Інтенсивний тип економічного зростання – це збільшення виробництва товарів і послуг на основі підвищення ефективності використання ресурсів – підвищення кваліфікації працівників, поліпшення використання фізичного капіталу, застосування принципово нових машин і механізмів, кращої організації господарської діяльності тощо. За цього типу відбувається зростання продуктивності праці.

4. Модель Домара-Харрода - модель, що відображує зв’язок між рівнем заощаджень, інвестиціями (капіталовкладеннями) та економічним зростанням. Згідно з даною моделлю, основним джерелом зростання є фізичне нагромадження капіталу, а основним інструментом регулювання росту – норма заощаджень.

5. Модель економічного зростання Р. Солоу – модель, у якій за основу береться зростання продуктивності праці, джерелами зростання є: зростання капіталоозброєності, зростання населення та технічний прогрес.