Вугленосні формації

Формуються в геосинкліналях, перехідних зонах крайових і передгірських прогинів і на платформах. В речовинному складі цих формацій присутні майже всі типи уламкових порід як рихлих, так і зцементованих – галечники і конгломерати, піски і пісковики, глини та аргіліти, алеврити та алевроліти, гравеліти та брекчії.

У геосинклінальних басейнах присутні також і метаморфізовані породи – глинисті та аспідні сланці, кварцити та ін.

Уламкові породи цих формацій вміщають значну кількість вулканогенного матеріалу ( туфи, туфіти, туфогенні породи, вулканічний попіл). За мінеральним складом серед них можна виділити мономінеральні, олігоміктові і поліміктові породи. Досить поширеними в цих формаціях є кварцові і польовошпатові піски і пісковики, каолінітові, гідрослюдисті, монтморилонітові глини та аргіліти, аркозові та граувакові піщані та частково алевролітові породи, полімінеральні глини та аргіліти.

У породах вугленосних формацій спостерігається високий вміст органічної речовини – тонкодисперсної вуглистої разом з гуміновими сполуками, рідше бітумінозної речовини, завдяки чому породи мають темне забарвлення. У вугленосних формаціях є багато різних конкреційних формувань – карбонатних, сульфідних, кремнеземистих.

Крім уламкових порід в складі вугленосних формацій присутні хемогенні та органогенні осадки: вапняки, доломіти, кремнисті породи, а також вугленосні породи та вугілля.

Вугленосні формації геосинкліналей та передових прогинів мають невелику товщину і складені зцементованими і метаморфізованими породами. Вони включають велику кількість вугільних пластів, товщина пластів невелика, вугілля висометаморфізоване та антрацит.

Вугленосні формації платформ відрізняються невеликою товщиною осадків, наявністю рихлих незцементованих порід, одиничних пластів бурого вугілля значної товщини.

У фаціальному значенні породи вугленосних формацій належать до трьох груп фацій: континентальних (алювіальні, лімнічні; делювіальні), перехідних (лагунно-затокові, дельтові, лагунно-болотні) і морських, переважно шельфових.

Для вугленосних формацій характерна періодичність осадконакопичення, особливо яскраво виражена в геосинклінальних басейнах, де вищеназвані фації закономірно змінюють одні другі як в розрізах, так і по площі: континентальні змінюються перехідними, перехідні морськими і т.д. Цей набір фацій в розрізах називають циклом осадконакопичення або седиментації. Як правило, в таких циклах спостерігається зміна трансгресивного ряду регресивним.