Тема 7. Споживання домогосподарств.

1. Дохід домогосподарств (особистий дохід) є головним елементом розподілу ВВП і джерелом витрат домогосподарств на споживання (приватне споживання). Величина особистого доходу формується переважно на ринку ресурсів, де домогосподарства отримують доходи від продажу своїх ресурсів підприємствам. До них входять заробітна плата найманих працівників, змішаний дохід, доходи від активів. У змішаній відкритій економіці до складу особистого доходу входять також соціальні трансферти, які надаються переважно державою, а також рештою світу.

2. Слід розрізняти особистий дохід і особистий наявний дохід. За своїм визначенням наявний дохід — це та частина доходу, яка залишається в розпорядженні суб’єктів приватної економіки після сплати податків. У спрощеній економіці податків немає. Тому весь особистий дохід є особистим наявним доходом. Він дорівнює ВВП за мінусом наявного доходу підприємств. Останній складається з амортизації та нерозподіленого прибутку. Особистий наявний дохід є безпосереднім джерелом споживання домогосподарств. Але певна його частина спрямовується на заощадження. Це означає, що особистий наявний дохід розподіляється на споживання і заощадження.

3. Заощадження домогосподарств є одним із джерел, за рахунок яких вони переміщують свої доходи з одного періоду в інший з метою регулювання в часі рівня свого споживання. Але заощадження є не лише джерелом міжчасового переміщення доходів, а й засобом їх примноження. Це пояснюється тим, що майбутня вартість заощадженої суми грошей більша за їх теперішню вартість на величину процентів, нарахованих за кожний рік заощаджувального періоду. Такий метод обчислення вартості грошей називається методом нарахування складного процента. В його основі лежить використання ставки дисконту. Вона визначається як максимально можливий рівень доходу, котрий можна отримати за альтернативними варіантами вкладання коштів. Ставка дисконту використовується також для обчислення теперішньої вартості бажаної майбутньої вартості. З цією метою застосовується метод дисконтування.

4. Схильність домогосподарств до заощаджень залежить не лише від їхнього бажання, а й від рівня їхнього доходу. У разі високого рівня доходу схильність до заощаджень зростає, низького — падає. Для аналізу рівня диференціації доходів домогосподарств застосовуються різні методи та показники. Найбільшого визнання набула крива Лоренца, яка відображує ступінь нерівності в доходах через відхилення кривої, що показує фактичний розподіл доходу між групами сімей, від бісектриси, що характеризує абсолютну рівність в доходах. Крім кривої Лоренца для визначення рівня диференціації особистих доходів використовують такі показники, як децільний коефіцієнт і коефіцієнт Джині.

5. Першим пов’язав споживання з особистим доходом Кейнс. Згідно з кейнсіанською теорією споживання є зростаючою функцією від поточного наявного доходу домогосподарств. Сучасні кейнсіанці модифікували цю функцію та замінили особистий наявний дохід на наявний дохід приватної економіки. В кейнсіанській функції наявний дохід втілюється у споживання згідно з граничною схильністю до споживання, рівень якої, як правило, менший за одиницю і більший за нуль. Оберненою стороною граничної схильності до споживання є гранична схильність до заощаджень.

6. Ще одним елементом кейнсіанської функції споживання є автономне споживання, яке не залежить від поточного доходу. Оскільки у підсумку споживання є лише функцією доходу, то це означає, що автономне споживання може змінюватися внаслідок використання попередніх і майбутніх доходів домогосподарств. На цій підставі до чинників автономного споживання можна віднести багатство та запозичення. Багатство формується заощадженнями, які були здійснені за рахунок доходів попередніх періодів, і слугує джерелом доходів і споживання в поточному періоді. Запозичення збільшує споживання відносно доходу у поточному періоді та зменшує споживання відносно доходу в майбутньому періоді, за рахунок якого повертаються борги.

7. Широкого визнання набули функції споживання, що спираються на теорію Фішера. Згідно з цією теорією домогосподарства в процесі прийняття рішень щодо споживання здійснюють міжчасовий вибір і враховують як поточний дохід, так і переміщення доходу між різними періодами життя за рахунок заощаджень і позик. Звідси випливає ключова ідея — споживання в кожному окремому періоді життя людини залежить від її доходу протягом усього її життя.

8. Згідно з гіпотезою життєвого циклу люди прагнуть мати рівномірний рівень споживання протягом всіх періодів свого життя. Через це вони багато заощаджують, тобто нагромаджують багатство в періоди, коли їхні доходи вищі за середні протягом життя, і більше витрачають на споживання за рахунок доходів від багатства в періоди, коли їхні доходи нижчі за середні протягом життя. Тому відповідно до даної гіпотези споживання є функцією двох змінних: поточного доходу і багатства. Згідно з гіпотезою постійного доходу споживання залежить не від поточного доходу, а від постійного. В математичній інтерпретації постійний дохід являє собою середньозважену величину від поточних доходів людини за всі роки її життя. Тому за даною гіпотезою споживання є функцією постійного доходу.