ФУНКЦІЇ СПІЛКУВАННЯ

Відомі різні класифікації функцій спілкування, що свідчить про багатоаспектний характер цього феномену. Виділимо такі:

- контактну: створення обопільної готовності передавати і сприймати інформацію, підтримувати зв'язок до завершення акту спілкування;

- інформаційну: обмін інформацією, запитання з відповідями;

- спонукальну: заохочення адресата до певних дій;

- координаційну: узгодження дій комуні кантів;

- пізнавальну: адекватне сприйняття й розуміння повідомлюваного;

- емотивну: обмін емоціями;

- регулятивну: залежно від мети організовується спілкування з дотриманням певної стратегії й тактики;

- налагодження стосунків: розуміння свого місця в системі рольових, статусних, міжособистісних стосунків;

- інтегративну: засіб об’єднання ділових партнерів для спільного комунікативного процесу;

- соціального контролю: регламентація поведінки й мовної акції учасників (коли йдеться про комерційну таємницю тощо);

- експресивну: намагання партнерів зрозуміти емоційний стан один одного;

- самовираження: демонстрація особистісного інтелекту та потенціалу;

- соціалізації: розвиток навичок культури ділового спілкування.

2. ВИДИ І ФОРМИ СПІЛКУВАННЯ.

Багатоманітність функцій, безперечно, породжує і велику кількість видів спілкування. Враховуючи багатоаспектний характер його, види визначають так:

1. За участю чи неучастю мовних засобів: вербальне (словесне) і невербальне (міміка, жести, постава тощо), комбіноване.