Трудові спори

Трудові спори (конфлікти) мо­жуть виникати не лише між сторонами трудового договору, а й між професійною спілкою чи страйковим комітетом і власником підприємства - їх називають колективними трудовими спорами.

трудові спори- це кон­флікти між працівником і власником або між працівниками і ро­ботодавцями із приводу застосування законодавства про працю або встановлення чи зміни умов праці, що розглядаються в установленому законом порядку.

Згідно з чинним законодавством трудові спори вирішуються системою спеціальних органів. Так, індивідуальні трудові спо­ри, грунтуючись на положеннях гл. XV КЗпІІ України, розгляда­ються:

- комісіями із трудових спорів (КТС);

- районними (міськими) судами;

- вищими органами в порядку підпорядкованості, що встанов­люється законодавством.

Серед зазначених первинним обов'язковим органом щодо роз­гляду трудових спорів на підприємствах, в установах, організаціях є комісія із трудових спорів (КТС). При цьому КТС обирається на тих підприємствах, в установах, організаціях, де працюють не менше 15 чоловік. На пер­шому засіданні обрані члени КТС шляхом голосування вибирають зі свого складу:

- голову КТС;

- його заступника чи заступників, які за рішенням загальних зборів трудового колективу (конференції) можуть бути звільнені від основної роботи;

- секретаря КТС, котрий обов'язково звільняється від основної роботи й працює в КТС на постійній основі. Отже, КТС є постійно діючим органом по розгляду трудових спорів.

Другим органом по розгляду трудових спорів є суд, який може бути як другою, так і першою інстанцією, що вирішує трудові спо­ри. Так, у суді - як другій інстанції, розглядаються трудові спори за заявами працівника чи власника, які не погоджуються з рішен­ням.

Так, працівник за­лежно від органу, що вирішує справу, може звернутися:

- до КТС протягом трьох місяців із моменту, коли дізнався чи мав дізнатися про порушення свого права;

- до суду протягом десяти днів для оскарження рішення КТС, у разі звільнення з роботи - протягом одного місяця, з інших спо­рів - протягом трьох місяців, якщо суд є першою інстанцією вирі­шення трудового спору.

Власник, прокурор, вищий орган можуть звернутися до суду впродовж 10 днів через незгоду з рішенням КТС і протягом одно­го року з питань стягнення з працівника матеріальної компенсації шкоди, заподіяної підприємству

Другим видом є строки вирішення трудових спорів. У КТС і в суді трудові спори розглядаються протягом 10 днів. Для виконання рішення із трудових спорів як строк третього виду встановлений триденний строк після закінчення 10 днів, передбачених для оскарження рішень. Це стосується рішень, винесених КТС і судом, крім рішень про поновлення на роботі неза­конно звільнених чи переведення працівників, які підлягають не­гайному виконанню.

Другим видом трудових спорів є колективні. Правова база їх за­безпечення - Закон України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» від 3 березня 1998 р.¹

Так, сторонами колективного трудового спору (конфлікту) на виробничому рівні є наймані працівники (або окремі їх категорії) підприємства чи його структурного підрозділу або профспілкова чи інша уповноважена найманими працівниками організація; влас­ник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи представник.

До основних положень Закону відноситься і система органів із роз­гляду колективних трудових спорів (конфліктів). До них належать:

- примирна комісія, яка створюється з ініціативи однієї зі сторін;

- трудовий арбітраж - орган, що створюється з ініціативи одні­єї зі сторін або з ініціативи незалежного посередника. Незалежний посередник - конкретна особа, визначена сторонами спору з метою сприяння взаємодії між сторонами, проведення переговорів тощо (ст. 10 Закону).

Значне місце в Законі приділено страйку. Страйк застосовуються к крайній захід, коли всі можливі вирішення колективного трудового спору вичерпані. Орган, який очолює страйк, зобов’язаний письмово попередити власника або уповноваженого ним органу не пізніше ніж за 7 днів до початку страйку. Страйк– це тимчасове, колективне, добровільне припинення роботи працівниками ( не вихід на роботу, не виконання своїх трудових обов’язків) на підприємстві з метою вирішення колективного трудового спору. Нікого не може бути примушено до участі, або до неучасті в страйку. Деякі категорії працівників не мають права на страйк( державні службовці, працівники суду, служби безпеки, збройних сил, прокуратури, міліції).