Види судів загальної юрисдикції

Поняття й характерні ознаки системи судів загальної юрисдикції

Система судів загальної юрисдикції – це сукупність судів України, об’єднаних між собою спільністю цілей, завдань, принципів організації і діяльності й очолюваних одним спільним для всіх Верховним Судом України.

Особливість судів загальної юрисдикції полягає у тому, що вони є органічною частиною загальної державної системи, являють собою цілісний механізм, усі ланки якого є взаємозалежними між собою і з чітко визначеними у законі повноваженнями. Очолює цю систему Верховний Суд України.

Види судів загальної юрисдикції

Система судів загальної юрисдикції відповідно до Конституції України будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності (ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Систему судів загальної юрисдикції, як вже згадувалося, складають: місцеві суди; апеляційні суди; вищі спеціалізовані суди; Верховний Суд України.

Для того, щоб уявити, як організовано систему судів загальної юрисдикції, необхідно проаналізувати характерні для неї ознаки. Ними варто вважати наступні:

1)простота її будови відповідно до адміністративно-територіального розподілу і доступності для населення; наприклад, у кожному районі, місті (крім міст районного підпорядкування), районі в місті, у декількох районах або в районі й місті одночасно утворюються місцеві суди; у назві місцевого суду використовується назва населеного пункту, в якому він розташований;

2) ієрархічна структура. – у кожній адміністративно-територіальній одиниці створюється суд, що є вищим стосовно судів тих адміністративних одиниць, що входять у ці більш великі адміністративно-територіальні одиниці; так, відносно місцевих судів у районах (містах) безпосередньо вищими судами є апеляційні суди, які утворюються в областях;

3) єдність системи судів загальної юрисдикції, яка забезпечується:

– єдиними засадами організації та діяльності судів;

– єдиним статусом суддів;

– обов’язковістю для всіх судів правил судочинства, визначених законом;

– забезпеченням Верховним Судом України однакового застосування судами (судом) касаційної інстанції норм матеріального права;

– обов’язковістю виконання на території України судових рішень;

– єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності судів;

– фінансуванням судів виключно з Державного бюджету України;

– вирішенням питань внутрішньої діяльності судів органами суддівського самоврядування;

4) стабільність – підставами для утворення чи ліквідації суду є зміна визначеної законом системи судів, потреба поліпшити доступність правосуддя або зміна адміністративно-територіального устрою.