Стандарти та їх застосування.

Порядок застосування стандартів. Стандарти застосовуються на добровільних засадах, якщо інше не встановлено законодавством.

Стандарти застосовуються безпосередньо чи посиланням на них в інших документах.

Застосування стандартів чи їх окремих положень стає обов'язковим:

для всіх суб'єктів господарювання, якщо це передбачено в технічних регламентах чи інших нормативно-правових актах;

для учасників угоди (контракту) щодо розроблення, виготовлення чи постачання продукції, якщо в ній (ньому) є посилання на певні стандарти;

для виробника чи постачальника продукції, якщо він склав декларацію про відповідність продукції певним стандартам чи застосував позначення цих стандартів у її маркуванні;

для виробника чи постачальника, якщо його продукція сертифікована щодо дотримання вимог стандартів.

Міжнародні (регіональні) стандарти та стандарти інших країн, якщо їх вимоги не суперечать законодавству України, можна застосовувати в Україні в установленому порядку шляхом посилання на них у національних та інших стандартах.

Стандарти, застосовані під час виготовлення продукції, повинні зберігатися у виробника протягом 10 років після випуску останнього виробу цього виду продукції.

Види стандартів. Відповідно до специфіки об'єкта стандартизації, складу та змісту вимог, вста­новлених до нього, згідно з ДСТУ1.1-2001 розробляють стандарти таких видів:

1) основоположні стандарти;

2) термінологічні стандарти;

3) стандарти на методи випробування;

4) стандарти на продукцію;

5) стандарти на процеси;

6) стандарти на послугу;

7) стандарти на сумісність;

8) стандарти загальних технічних умов.

Основоположні стандарти встановлюють організаційно-методичні та загально-технічні вимоги для визначеної галузі стандартизації, а також терміни та визначення, загально-технічні вимоги та правила, норми, що забезпечують впорядкованість, су­місність, взаємозв'язок та взаємопогодженість різних видів технічної та виробничої ді­яльності під час розроблення, виготовлення, транспортування та утилізації продукції, охорону навколишнього природного середовища.

Стандарти на терміни та визначення всіх категорій, крім державних, до їх за­твердження підлягають погодженню з центральним органом виконавчої влади у сфері стандартизації.

Стандарти на продукцію, послуги встановлюють вимоги до груп однорідної або конкретної продукції, послуги, які забезпечують її відповідність своєму призначенню.

Стандарти на процеси встановлюють основні вимоги до послідовності та ме­тодів (засобів, режимів, норм) виконання різних робіт (операцій) у процесах, що вико­ристовуються у різних видах діяльності та які забезпечують відповідність процесу його призначенню.

Стандарти на методи контролю (випробувань, вимірювань, аналізу) вста­новлюють послідовність робіт, операцій, способи (правила, режими, норми) і технічні засоби їх виконання для різних видів та об'єктів контролю продукції, процесів, послуг.

Позначення стандартів і нормативних документів. Державні стандарти України позначають згідно з вимогами, які регламентує ДСТУ 1.5-93. Наприклад: ДСТУ 2681-94 Метрологія. Терміни та визначення.

Позначення державного стандарту України складається з індексу (ДСТУ), реєс­траційного номера, присвоєного йому при затвердженні, і відокремлених тире двох останніх цифр року ( з 2000 – 4 цифри) прийняття. У позначенні державного стандарту, що входить до комплексу стандартів, в його реєстраційному номері перші цифри з крапкою визначають комплекс стандарту. Якщо стандарт використовується тільки в ато­мній енергетиці, додається літера А, яку проставляють після двох останніх цифр року його затвердження.) Позначення державного стандарту, що оформлений на підставі застосування автентичного тексту міжнародного або регіонального стандарту і не вмі­щує додаткові вимоги, складається з індексу (ДСТУ), позначення відповідно до міжна­родного або регіонального стандарту без зазначення року його прийняття і відок­ремлених тире двох останніх цифр року затвердження державного стандарту. На­приклад, міжнародний стандарт ІSO 9591:1992 повинен позначатися ДСТУ ІSO 9591-93.

Система стандартів. Загальнотехнічні та організаційно-методичні стандарти, як правило, об'єднують в комплекси (системи) стандартів для нормативного забезпечення рішень технічних і соціально-економічних завдань в певній галузі діяльності. Тепер діє понад 40 таких міждержавних систем, які забезпечують організацію виробництва високоякісної про­дукції. Найважливіші з них розглянуті нижче.

Державна система стандартизації. В Україні розроблено перші сім стандартів державної системи стандартизації. Стан­дарти державної системи стандартизації позначаються перед номером стандарту цифрою 1.

До державної системи стандартизації України належать:

ДСТУ 1.0-93. Основні положення; ДСТУ 1.2.-93 Порядок розроблення державних стандартів; ДСТУ 1.3-93 Порядок розроблення, побудови, викладу та оформлення технічних умов; ДСТУ 1.4-93 Стандарти підприємства. Основні положення; ДСТУ 1.5-93 Загальні вимоги до побудови, викладу, оформлення та змісту стандартів; ДСТУ 1.6-97 Порядок державної реєстрації галузевих стандартів, стандартів науково-технічних товариств та інженерних товариств і спілок; ДСТУ 1.1-2001 Стандартизація та сумісні види діяльності, терміни та визначення основних понять.

Єдина система конструкторської документації (ЄСКД). Ця система постійно діючих технічних і організаційних вимог, що забезпечують взаємний обмін конструкторською документацією без її переоформлення між країнами СНД, галузями промисловості і окремими підприємствами, розширення уніфікації продукції при конструкторській розробці, спрощення форми документів і скорочення їх номенклатури, а також єдність графічних зображень; механізовану і автоматизовану роз­робку документів і, найголовніше, готовність промисловості до організації виробництва будь-якого виробу на будь-якому підприємстві в найкоротший термін.

Стандарти системи ЄСКД позначаються перед номером стандарту цифрою 2.

Єдина система технологічної документації (ЄСТД). Ця система встановлює обов'язковий порядок розробки, оформлення і збе­реження всіх видів технологічної документації на машино- і приладобудівних підприємствах країни для виготовлення, транспортування, встановлення і ремонту виробів цих підприємств. На основі технологічної документації здійснюють планування, під­готовку і організацію виробництва, встановлюють зв'язки між відділами і цехами підпри­ємства, а також між виконавцями (конструктором, технологом, майстром, робітником).

Єдині правила розробки, оформлення і збереження технологічної документації дають змогу використовувати прогресивні способи машинної її обробки і полегшують передачу документації на інші підприємства,

Стандарти ЄСТД позначаються перед номером стандарту цифрою 3.

Державна система забезпечення єдності вимірювань (ДСВ). Наповнена Національними стандартами України ДСТУ 2681, 2708, 3215, ... об'єднаних заголовком "Метрологія".

Комплекс НД регламентують загальні правила і норми метрологічного забез­печення стосовно одиниць фізичних величин та їх еталонів, метрологічної термінології.

Ця система має в теперішній час особливе значення. У сучасній промисловості затрати праці на виконання вимірювань становлять пересічно близько 10% від загальних затрат праці на всіх стадіях створення і експлуатації продукції, а в окремих галузях промисловості досягають 50-60% (електронна, радіотехнічна тощо). Ефективність цих затрат визначається достовірністю і відтворюваністю вимірювань, які можна досягнути лише в умовах добре організованого метрологічного забезпечення господарства країни.

Стандарти ДСВ позначаються перед номером стандарту цифрою 8.

Роль обмеження різноманітності (уніфікації) в промисловому виробництві. Обмеження різноманітності (уніфікація) як метод стандартизації полягає в ра­ціональному скороченні кількості типів і параметричних (типорозмірних) рядів продукції однакового чи близького цільового (функціонального) призначення, встановленням оптимальних конструкторсько-технологічних рішень. Уніфікація продукції раціонально зменшує кількість різновидів, супроводжується типізацією шляхом комбінування (поєд­нання) найвдаліших конструкторсько-технологічних рішень, що існують в сукупності уніфікованих виробів.

Залежно від сфери проведення робіт з уніфікації розрізняють міжгалузеву уні­фікацію, що проводиться в межах одного підприємства (об'єднання),

У промисловості існують такі види уніфікації продукції:

− модифікаційна – між базовою моделлю виробу і конструктивними моди­фікаціями, які виконані на основі базової моделі;

− внутрітипова (розмірно-конструктивна) – між однотипними виробами, що ма­ють різні параметри;

− міжтипова – елементи продукції, що відрізняються конструкцією, але схожі за основними параметрами;

− загальна – схожа за призначенням продукція, що не має конструктивно-технологічної подоби.

Уніфікація може бути повною і неповною. При повній уніфікації здійснюється уні­фікація всіх елементів запроектованого або існуючого виробу, при неповній – тільки частини елементів.

Повна уніфікація передбачає уніфікацію форми, розмірів та матеріалів.

Якщо повна уніфікація неможлива, то проводять неповну, наприклад, уніфікують форму деталі, але не уніфікують розміри і матеріали деталі, а також складальні одиниці (вузли), якщо вони виконують близькі за характером функції.

Уніфікацію проводять при конструюванні виробів та їх виготовленні. Найефектив­нішою є уніфікація при конструюванні нових виробів, оскільки в цьому випадку вона може бути комплексною: уніфікують вироби, технологічні процеси та технологічну документацію. Під час виробництва можна проводити лише неповну уніфікацію, оскільки навіть незначна зміна конструкції тягне за собою зміну оснащення і технології.

У більшості країн набула поширення внутрітипова уніфікація, що проводиться на основі конструкторсько-уніфікованого ряду.

У конструкторсько-уніфікованому ряді виділяють базовий виріб (базову модель), що має максимальне конструктивне і технологічне наступництво, і модифікації - вироби (моделі), створені на основі базового. Важливо, щоби в основу конструктивно-уніфіко­ваного ряду був покладений базовий виріб з високими якісними характеристиками і з можливостями подальшого вдосконалення. Тоді весь конструктивно-уніфікований ряд становитиме вироби високої якості. Створення конструктивно-уніфікованих рядів сприяє прискореному оновленню виробів.

Рівень уніфікації деталей і вузлів як окремого виробу, так і всього уніфікованого ряду моделей характеризується коефіцієнтами уніфікації, наступництва конструктивних елементів в конструктивно-уніфікованому ряді та повторності деталей в одному виробі.

Варто відмітити, що можливості уніфікації в промисловому виробництві вико­ристовується ще недостатньо.